Перемогли і слава богу.

Чесно скажу, що навіть не знаю як оцінювати гру. Не захопила вона мене. Щось мляве, без блиску. Лише комбінація, коли був забитий перший гол, виглядала орхідеєю на смітнику в цій грі.

Матч був важливим. Бо Олександрія пре немов танк, а ззаду підбирається Шахтар. Та й після фіаско в Гамбурзі від угорців хотілось побачити як відреагує на нього Динамо.

Виграли, але сказати, що відчувається сила Динамо – не скажу.

Так, Дубінчак виправився, навіть міг забити.
Так Ярмоленко додав осмисленості в атаці киян.
Так Попов з Дячук додали якої впевненості в захисті, але все одно в кінці налажали.

Але ж знову і знову: опорника у нас немає. З Бражко опорник, як з сажотруса ювелір: Володимиру подобається огранять діаманти, а його заставляють ще й чистити димоходи, чого він не любить і не вміє до того ж.

Шапаренко, з якого створюють другого опорника, також в цьому амплуа виглядає п’ятим колесом до возу. Може він і згоден виконувати обов'язки опорника в захисті, може він і не проти цієї нудної роботи, але звичка і інстинкти беруть верх і центр поля у Динамо постійно просідає. І з Поліссям, і з Шахтарем, і Ференцварошем, і тим більше з Лаціо і Хоффенхаймом.

А цікавість до гри вбило дике пенальті і вилучення з навіженими очами Михайличенко. Хоч, на мій погляд, все-таки був фол Дячука на Назаренко в динамівському карному майданчику, що могло дати новий імпульс грі. Але то на мій погляд: арбітр оцінив по-іншому. А 2:0 та ще й в більшості дозволило розслабитись і дивитись гру з книгою в руках.

Чекав більшого від Полісся, хотілось чогось значнішого від перспективного тренера, як його називають наші експерти, Імада Ашура. Але крім боротьби нічого нового в стилістиці Полісся не побачив. Можливо видалення сказалось. Хоч і до видалення в Поліссі було видно лише бажання «бицця – бороцця».

Так, це неймовірне бажання боротись і призвело до голу в ворота киян. Та так призвело, що в останні хвилини я, як і ви, мабуть, напружились, пам’ятаючи ту неймовірну гру минулого сезону в Житомирі. Та сказати, що гра була цікава - не берусь...

Можливо я сильно чіпляюсь до цього клубу, можливо. Вибачте, але хочеться бачити щось свіже в болоті нашого УПЛ. Бо приклад Руху на очах. Ще рік тому, Рух здавався золотим дитям, таким собі інфант терріблем УПЛ, а нині Рух простий як три копійки, немов забитий долею студент, що знає що робити, але не знає як. Давно писав, вже більше року тому, що Рух переріс Пономарьова, що якщо є бажання розвивати команду, яка має таку обдаровану молодь, то їй потрібен новий коуч, можливо іноземець, який зможе налагодити сучасну гру в команді, а футболістам розвиватись далі. Але ж, але ж…дочекались програшу Вересу, немає жодної перемоги в чемпіонаті України за 8 матчів і лише три голи за цей період. "Все добре, прекрасна маркіза"

А Динамо перемогло і слава богу.

З повагою,
Скіф.