
- Ми нулята, ми мажори, чемпіони, королі!
- Нам "до лампи", де ворота,
- Не потрібні нам вони!
-
Тра-ля-ля, тра-ля-ля,
-
Пас назад — краса жива!
- Головне — контракт і слава,
-
А не боротьба кривава!
-
Ми повільні, але стильні,
- Крок вперед — хіба? навіщо?
- Головне — віддати боком,
- І назад, назад потроху.
Хм... Матч завершився 0:0, але осад залишився важчий за сам рахунок, мм? Вболівальники киплять, критика ллється рікою, і є причини на те.
Буяльський? Не лідер, не тягне команду вперед, а лише розчиняється на полі. Фланги? Де вони взагалі були, мм? Атака? Хм... ніби примарна, уявна, а в реальності — її не було. Ударів у створ — нуль, хм... Це вже показник, що "Суркінамо" входить у свою звичну фазу футбольного застою.
Шовковський? О, цікаве питання. Воротар — не завжди тренер, а тактика "на нічию" у матчі, де потрібна перемога, викликає лише роздратування. Це не футбол, це обережне перетягування м'яча без ідеї, без ризику, без бажання перемагати. Але ж Динамо повинно не просто бути в грі, а вести її!
А що до загального рівня команди... Хм... Ніби грають у Лізі Європи ! Але ж проти середняків, з такими технічними діями - вони самі середняки. Центрбеки повільні, захист крихкий, Попов виглядав так, ніби грає на ковзанці. Але ось парадокс: найменше пропущених голів у сезоні. Мм... Захист "корова на льоду", а голи не пропускають. Може, то тільки випадковість, чи є тут щось глибше?
Вболівальники вже не просто критикують, а втомилися. Втомилися від нескінченного застою, від безвольного футболу, від командної апатії. І ось головне питання: чи є шлях ? Чи здатне Динамо повернути собі душу, гру, славу? Бо якщо ні... хм, навіть нуль ударів — ще не межа падіння.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости