Погнали наші городських...

Погнали наші городських… Наші попереду, а городські позаду.

Ця знайома з дитинства фраза може бути і епіграфом, і епілогом і, навіть, епітафією вчорашньому ель-класико по-українськи.

Тому що в цій грі футбол можна розгледіти лише при дуже великому зумі: не менш ніж тисячному при бажанні, а , якщо об’єктивно, то і не менше чим при мільйонному збільшенні.

Мамаєве побоїще бачив, бойню №5 відчув, жагу і гарячі очі до мордобою, теж спостерігав, а ось палкого бажання грати в футбол, чи хоч малесенького хотіння , вибачте, не бачив.

Бушували і були видимі емоції набити пику, зламати суперника, втоптати його в зелений газон, як втоптують комаху, а ось ніяких емоцій до футболу не було помітно.

Хоч , якщо ж бути чесними до кінця, то обидва голи були проведені після цікавих комбінації. Але ж таких комбінації було лише дві плюс непоганий удар Судакова вже при рахунку 1:1. І все. Кому цікава бійка, то й хай аплодує, а мені це не цікаво. Бо 12 ударів по воротам за 120 хвилин гри, з яких лише 5 влучних і жодного удару по воротам обох команд в додатковий час – це трагедія футболу. Це антифутбол. Якщо хтось хоче зненавидіти футбол, подивіться запис цієї гри.

Порівняйте цей фінал Кубку з грою Карпат з Олександрією 11 травня. Там також були фоли, були жовті і червоні картки, але там був ФУТБОЛ. Там очі гравців горіли від жаги до футболу, а вчора ніхто не міг потушити хіть очей гравців до крові.

І мені соромно, що ініціаторами цього гладіаторського бою були саме гравці моєї любимої команди. Порівняйте, 27 фолів зі сторони Динамо і 11 порушень за гірниками. Слів немає. І сказати, що арбітр був упереджений до киян не можу. Балакін повинен був видаляти Ваната, який вчора, здається не наніс жодного удару воротам, але пожалів, тому що боявся поламати гру, якої все одно не було. Ваната зміг заспокоїти лише Шовковський.

Задовбав Шапаренко, в якого емоції лилися через край і який бажав більше битись, чим грати. Навіть у Ярмоленко почали здавати нерви. Це помітно було ще в грі з Поліссям, а вчора гра Ярмоленко вилилась в бажання зламати Судакова і отримати гірчичник. І це своє бажання наш корифей виконав.

Чому так сталось, чому так завелись кияни, не знаю. Чому полізли в цю верденську мясорубку гірники, не відповім. Це з області психіатрії. Товариш Фрейд - ваше слово…. І наостанок. Вчора зробив для себе висновок в який довго не вірив і про який довго не хотів думати. Не тільки Пушича, але і Шовковського потрібно прибирати геть з пляжу. Чому Пушича – я думаю, що всі тямлячі вболівальник розуміють, а ось чому Шовсковського?..

Шовковський, на мою думку, більше мотиватор і командир. Бос. Подивіться команда грає лише після його наганянь. Його команда – це команда вправних бігунків – силовиків, де думки хвостик з лапками, а сили хоч відбавляй. Позиційна атака як не була продумана в Динамо, так такою ж залишається весь чемпіонат. В УПЛ , тому що динамівці технічно більш сильні, ніж гравці інших команд – це проходить. Але бий – біжи, «бицця-бороцця» вже не проходить навіть в Лізі Конференцій. А грати в сучасний Динамо Шовковського не може, тому що не вміє і не знає як.

Відсутність на полі Ярмоленко і Буяльського – це катастрофа для нашого Динамо. А інших, хто б міг повести за собою команду і дати імпульс грі не видно ні на горизонті, ні за ним.
До того ж гравці у Шовковського не розвиваються, а швидше деградують. Приклад Піхальонка, Шапаренка, Бражка, Волошина та і інших – це підтверджує.

Якщо ми хочемо бачити команду, яка грає в футбол, яка вміє перемагати, а не перебігати, то Динамо потрібен не коуч - поганяла типу Шовковського, Максимова, Вернидуба, чи, навіть, розхвалений всіма ЗМІ Григорчук, а коуч на зразок Лупашка. І чим швидше це зрозуміє Суркіс, точніше – зрозуміють Суркіси, тим краще буде як для Динамо, так і для всього українського футболу, бо Динамо завжди було для нього еталонним зразком (хоч вболівальники гірників можуть зі мною і посперечатись, але я все-таки вірю в Динамо).

З повагою і сумом,
Скіф.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости