Потрібно!

Хочемо ми чи не хочемо, бажаємо чи не бажаємо, але є таке залізне і нещадне до скреготу зубами слово «потрібно».

Так ось: ПОТРІБНО сьогодні перемогти на зеленому полі ТСЦ Арени в Сербії гордих нащадків Макавеїв з Тель-Авіву. Всього - навсього...

Ця перемога в першу чергу мабуть необхідна нам - вболівальникам Динамо, ненависникам Динамо, байдужим до Динамо, бо ми вже призабули, на жаль, смак ПЕРЕМОГИ як на футбольному полі, так і за його межами.

Ми пишаємось хлопцями на передовій лінії фронту, але не потрібно забувати Вам, динамівцям, що футбольне поле як в Україні, так і сьогодні Сербії, також передова.

Ви здатні перемогти: через не можу, через не фарт, через побиті ноги, через втому, через чуже поле (ТЦК Арена – це поле клубу, що раніше тренував нинішній тренер Маккабі до його призначення на цю посаду, та й серби – це в основному проросіяни).

Ми сьогодні не хочемо бачити розхлябаності, не бажаємо чути відмовок про втому, не сприймемо заяв про підйом ізраїльського футболу, про необхідність підсилення в кожну лінію команди. Пізніше, можливо, це і зайде, але не сьогодні і не через тиждень.

Ми приймемо лише перемогу. Розумієте: ПЕРЕМОГУ. Яскраву, і величаву, як минулорічну перемогу одною лівою над сербськими партизанами, так і хоч рачки, пішки, підтюпцем та будь-яку, але перемогу. Сьогодні можна бажати і такої перемоги, бо, Ви, хлопці, на жаль, змусили нас бажати по - мінімуму.

Будьте, нарешті, козаками - байдами, а не тонкослізими рюмсами – плаксіями. Не забувайте, що за Вами не Суркіси, а МИ, українці, з Лобановським і Базилевичем, Макаровим і Рудаковим, Банниковим і Ізковським, Войновим і Каневським, Сосніхіним і Матвієнко і з сотнями тих динамівців, які відійшли в Вічність і не пробачать Вам поразки чи нічиєї.

Потрібно!

З повагою і надією,
Скіф.