Хто у нас виводить у майстри?

Можна по-різному ставитися до статистики. можна називати її грою цифр, третім різновидом брехні, чи навіть продажною дівкою імперіалізму.

Але нікуди не дінешся від того, що саме масив статистичних даних, а не якісь гіпотези. теорії чи емоції, служить надійною основою для аналізу у будь=якій сфері людської діяльності.

Так от, у листопаді 2024 року CIES Football Observatory опублікував рейтинг найпродуктивніших молодіжних академій світу, випускники яких виступають у вищих дивізіонах 49 ліг. У цьому списку на 10-му місці опинилася Академія київського Динамо.

Згідно з даними CIES, на сьогодні 74 вихованці Динамо грають на найвищому рівні, що дозволило клубу закріпитися у десятці лідерів світового рейтингу. 1. Бенфіка (Португалія) 2. Бока Хуніорс (Аргентина) 3. Барселона (Іспанія) 4. Рівер Плейт (Аргентина) 5. Аякс (Нідерланди) 6. Дефенсор (Уругвай) 7. Црвена Звезда (Сербія) 8. Динамо Загреб (Хорватія) 9. Спортінг Лісабон (Португалія) 10. Динамо Київ (Україна

Погодьтеся. непогана така компанія.

Виходить, динамівська школа існує, скільки б разів її не ховали іксперди з різних кротячих чи щурячих нір.

Втім. шановний метр Леонід Буряк наголошує, що на одних вітчизняних футболістах далеко не заїдеш, навіть якщо всі вони — талановиті.

Тут дозволю собі запитати, а скільки ж невітчизняних футболістів було у складах тих легендарних команд Динамо-75 і Динамо-86? А скільки легіонерів було складі Динамо у сезоні ЛЧ 1998-99. коли команда обігрувала Панатінаїкос, Ланс, Арсенал, Реал і вийшла до півфіналу?

Два білоруси і один грузин. решта - всі свої, українці.

Звісно, важко порівнювати тодішні реалії і нинішні. Європейський футбол на наших очах стрімко афро- і латиноамериканізувався. і тепер кожна команда в єврокубках має той чи інший, але помітний ступінь "засмаги".

Але Академія працює і. як бачимо. видає пристойний результат.

То чому ж українські клуби з року в рік дуже невпевнено грають у єврокубках?

Клята війна. кляті рашисти - це безперечно.

Водночас, у суто спортивному сенсі для підготовки команди потрібні, як мінімум. два компоненти - гравці і тренери. Гравці, які спроможні грати на європейському рівні. на моє переконання, є! За останні роки війна лише прискорила процес виїзду наших талантів з України і так чи інакше вони поповнюють лави закордонних клубів, аж до MLS.

А от тренерів вітчизяних чомусь не кличуть. Чи то мовам не навчені. чи кваліфікація непереконлива. Думаю, що причина якраз у посередній якості наших тренерських кадрів, починаючи від клубів і аж до збірної. (Ребров тут наче як виняток, але ми зачекалися від нього перемог).

У нашому спортивному житті. а особливо у футболі, головний тренер - це переважно доморощений фахівець. який отримав тренерську ліцензію з рук таких же, як він сам, доморощених. А нині дожилися до того, що майже половина тренерів в УПЛ взагалі і не мають такої ліцензії!

Про якийсь зарубіжний тренерський вишкіл наші специ і не мріють, та може він їм і не потрібен. самі з вусами.

Крім усього, ГТ у нас міцно оповитий умовами, які виставляють власники клубів, агентськими звязками. різномастними підкилимними домовленостями. Тут уже не до новацій та експериментів - давай результат ( чи, принаймні. обіцяй, що увійдеш в зону єврокубків).

Тому, вважаю. рівень тренерського цеху на дорослому рівні НЕ відповідає тому кадровому матеріалу, який приходить до них з юнацького футболу.