Поразка імені Шовковського

Хай мене вибачить Олександр Володимирович (може й не вибачати), але вчорашню поразку назвати по іншому як поразкою імені Шовковського я не можу. Саме так, бо кияни вийшли відвоювати нічию, а не перемагати. А грати на нічию з англійським клубом, хто б то не був – МанЮнайтед, МанСіті чи припортовий Брайтон, це абсолютне самогубство.

П’ять захисників, два опорника плюс Шапаренко, технічний тихохід Ярмоленко і єдиний гравець, який міг би втекти від захисників Герреро. Чому не грав з перших хвилин замість Ярмоленко швидкий Волошин, який до того ж набрав непогану форму - не знаю. Чому Яцик, а не Піхальонок? Невже через те, що Піхальонок відіграв в суботу 80 хвилин? Так той же незамінний Біловар, той же Дубінчак, той же Тіаре відіграли всі 90 з компенсованими хвилинами.

На що розраховував наш коуч - не знаю: швидше за все на удачу, на галай – балай або як бог пошле. Та не послав нам нічого нам наш православний бог. Та ще й підсипав солі: травмувався Михавко, саме той захисник, який повинен був цементувати трьох центральних захисників і якому, як я розумію, відводилось право першої передачі при виході з захисту.

Детектив заміни Михавко не тільки насмішив, але й переріс в трагедію: доки Шовковський і К протягом восьми хвилин ніяк не могли вирішити ким міняти Тараса розцементований захист киян славненько так постелив рядюшку для першого голу. Для того щоб відігруватись вийшов Волошин. Та було вже пізно. Яцик з гри на атаку випав, як випадають гривні з порваної кишені. Ярмоленко вже молив бога про заміну, або на крайній випадок про передих. А доставляти м'яча до вінгерів з нападником не було кому - Шапаренко загубився на просторах зеленого поля площею в 7,14 тис. кв. метрів. Вихід же Бленуце, на мою думку, полягав лише в одному: довести нам з Вами, колеги, що цей молдавський румун не ватник, а Луческу поставив нам прекрасний продукт всього - навсього за якихось там 2.5 млн. євро. Що ж, на мою думку і Бленуце, і тим більше Біловар тепер будуть грати постійно, завжди, як би вони не грали.

А після гри понеслось.

Шовковський – «На жаль, гравець, якого ми планували випускати, був зовсім не готовий. Тому все відбувалося так довго. І це зіграло з нами злий жарт». Пане Олександре, що саме, чи хто зіграв з вами злий жарт. Чому не був готовий до заміни гравець (Буртник), якого ми планували випускати? Чия це провина? Наша? Ваша? Чи космічного розуму?

А далі як апофеоз, точніше «апофегей», Караваєв: «До прикрого зіткнення Михавка все йшло дуже добре: ми вигравали боротьбу, контролювали перебіг гри. …. Ми, в принципі, все робили як треба, і моментів у суперника особливо не було. Вже потім, коли ми пропустили у меншості прикрий гол, почали більше відкриватися, ще були моменти. Але ми робили все, про що домовлялися, тому гра виходила».

Вчитайтесь: «прикрий гол….ми почали більше відкриватись», тобто до пропущеного голу і не думали відкриватись. І «гра виходила». Друзі, перший і абсолютно неякісний удар по воротам з гострого кута Динамо (Караваєв) нанесло аж на 87 хвилині. Вдумайтесь xG Динамо в першому таймі 0,06, а в другому - 0,47. Тобто статистично Динамо не награло навіть на один гол. В поразці виявляється винен Михавко, тому що отримав гематому зі струсом мозку. Проте «гра виходила».

ШО там виходило?

Чесно кажучи, цей Кристал Пелес - звичайний англійський клуб, без яких-небуть заморочок, без цікавої креативності, єдине достоїнство якого – готовність грати і боротись з першої секунди і до забору. Що вони й продемонстрували. А забивши два голи, кришталеві кинули грати в хоч в якийсь футбол і тільки боролись. Таке собі ЛНЗ з Лондону. Не більше.

Та і такий лондонський ЛНЗ Динамо, граючи навіть в більшості, виявляється нині не по зубам. Бражка, недавну надію всього нашого футболу, лондонець з Японії обігрує як першокласника, а точніше як вихованця Академії Динамо імені Іщенко, Яцик широченними переляканими очима спостерігає гру, не розуміючи, що він може зробити для команди, а наше все – Ярмоленко, вже десь з 10-ї хвилини гальмував хоч якісь початки гри, тому що стомився, як Стаханов після свого рекорду.

Теж саме можна сказати про всіх, та не хочу. Узагальню лише одне – вийшли на поле не козаки, а мокрі курки з переляканими очима і лише з однією думкою – не програти. Ті динамівці, які вже у Вічності, які своїми звитягами завоювали славу для клубу, мабуть, вимкнули там на небесах божественний інтернет, щоб не дивитись на як нащадки зливають славу предків в каламутні води історії.

З повагою,
злий Скіф.