Чи не піррова перемога?

Вчора, на наступний день після українського дербі, я написав майже оду виграшу киян. Як, чорт забирай, Державін з Ломоносовим на честь Феліції. Але перед викладенням її на сайт, подумавши, стер.

Чому?

Колеги, можливо те, що напишу далі буде для більшості крамольним і безглуздим, але все ж таки висловлю свої думки.

Перше. Скажу зразу і чесно: я дуже, дуже і ще раз дуже радий перемозі Динамо. Нараз вже і не згадаю коли кияни в останній раз перемагали гірників. Можна звичайно залізти в інтернет і знайти, та обійдусь. Навіть в тому вже легендарному матчі з підсрачником від Ярмоленко Степаненку дев'ять років тому Динамо часів Реброва розгромно програло Шахтарю з Луческу в його останньому гірничому сезоні.

Тому, повторяю, був дуже радий перемозі киян і саме це спонукувало написати оду цій звитязі. Та стер я її, як Гоголь другий том «Мертвих душ».

Чому?

Давайте скажемо чесно, не Динамо перемогло в цій грі, цю гру програв Шахтар. Так як грало Динамо в першому таймі воно не повинно грати ніколи. І ще раз: ні-ко-ли. Однак так було, було, чорт забирай. Було соромно за те безглузде Динамо. Саме так – соромно...

Та, забивши гол, Шахтар неочікувано кинув грати. Чому кинув – це його проблеми, але я думаю, що в першу чергу тому, що гірники бачили абсолютно безпомічне Динамо перших 49-ти хвилин. І Туран почав експериментувати: замість Невертона і Мейрелліша випустив Феррейру і Еліаса. І, відразу, коли вони ще не встигли по-справжньому вступити в гру через хвилину гірники пропустили гол від Ярмоленко.

Прохід Кабаєва був красивим, та згадайте, що він виник то з нічого: Матвієнко відбив головою м’яча прямо в ноги динамівському вінгеру, перед яким знаходився вільний простір метрів в 10. Владиславу було цього достатньо, щоб розігнавшись, на швидкості обіграти захисників Шахтаря і віддати передачу втомленому Ярмоленко, який, до речі, вже готувався до заміни. Удар Андрія був неоковирний, не сильний, але точний і до того ж застав Різника в розполох.

Та й гол Герреро міг не статись: м’яч прошмигнув мимо не менше п’яти пар ніг.
Слава богу, що ці голи відбулись. Нарешті можна кидати чепчики, бейсболки, картузи, шапки в повітря, відаючи шану нашим доблесним переможцям.

Але, та і однак.

Ця перемога, мені здається і може бути і швидше за все буде пірровою?
Бо цією перемогою Динамо консервує все те безладдя, що ми спостерігаємо в останній час.

Ця перемога заморожує невміння Шовковського створити нове Динамо. Динамо яке б могло перемагати не тільки в УПЛ, а і єврокубках (хоча б в ЛК чи ЛЄ).

Ця перемога показала, що в Динамо є гравці, але також довела і продемонструвала, що штаб Шовковського не вміє ними розпорядитись. Згадайте хоча б Огундану: досить цікавий і технічний гравець, але абсолютно не демонструє в системі гри Шовковського свої сильні сторони.

Ця перемога зумовить знову повірити менеджмент Динамо, що ніякої кризи немає і залишить все так як воно нині є.

Як Вам, колеги, чи не здалась ця визначна, чесно – визначна, перемога пірровою. Чи я може я занадто чіпляюсь до Шовковського пам’ятаючи Динамо Маслова і Лобановського: Динамо, яке вже НІКОЛИ не повернути.

З повагою,
Скіф.