Давно було. Якось у 80-х мені довелося дивитися на динамівській базі на Нивках якийсь підлітковий матч, де одну з команд тренував уже знаменитий Євген Рудаков, а іншу ще не знаменитий Олександр Чубаров.
Не знаю, який там був турнір, за що вони грали, але запамяталася ця гра ну просто кінематографічною різницею у поведінці двох тренерів.
Один флегматично споглядав події на полі, інший був наче наелектризований, бігав вздовж поля, постійно підказував своїм (та й чужим) гравцям, апелював до суддів так, що перекрикував електричку, яка проходила десь поблизу Сирецьким ходом.
Мені, сторонньому спостерігачу цього ристалища, раптом стало якось незручно за Рудакова, живу легенду, яку отак ніби відсунули в бік, залишивши не при справах...
Аналогія з сьогоднішнім матчем у Ковалівці напрошується пряма, втім, ніяких паралелей і порівнянь тут не проводжу. Тим паче, що ні Рудаков, ні Чубаров справжніх тренерських висот не досягли (хоча останній і мав звання Заслуженого тренера України).
Ці спогади - лише емоційний фон до підсумків матчу Динамо проти Колоса. Матчу, якого ми чекали всю оцю двотижневу міжнародну паузу, матчу, який повинен був дати відповіді на багато запитань, що назріли у кожного, кому небайдужа доля Динамо.
І цей матч дав відповіді. На жаль, зовсім не ті, на які ми сподівалися, але багато що стає на свої місця.
Динамо вкотре переконливо продемонструвало,що команда не вміє, не може (боїться?) грати проти агресивного, наполегливого, чіпкого суперника. Динамо, яке завжди славилося своїм вмінням навязати свою гру з перших хвилин матчу, уже вкотре пропускає голи в дебюті. Самсунспор, Шахтар, тепер Колос - уже тенденція чи ще випадок?
Перед цим була фішка пропускати В роздягальню, тепер прямо ІЗ неї. Такий от творчий підхід до справи.
Яким чином тренери налаштовують гравців на матч, які плани і схеми вони малюють перед ними, коли все розпадається у перші 10 хв. гри?
Боротьба в середині поля - це суцільні муки і хаос, програні відскоки і підбирання, спізнення на долі секунди, які вирішують усе.
Неозброєним оком помітно, у кожного гравця Динамо є пониження індивідуальної майстерності, ну як мінімум відсутній прогрес. Перелічувати прізвища немає сенсу. Всі грають однаково посередньо. Ветерани Буяльский і Ярмоленко ще можуть показати, що вони розуміються у футболі, решта просто бігунки, носильники роялю, на якому вже й зіграти, по суті, нікому.
Навіть банальне "бітца-боротца" - це вже не для мешканців Конча-Заспи. Спливають останні хвилини гри, а вони перекочують мяч у центрі поля.
Ну так що ж нам, пересічним, залишається? Знову ловити чутки і домисли про зміни на тренерській лаві? Очевидно, що так. Чергове динамівське серце дає збої. Діставайте нове. Чи може дочекаємось якогось зигзагу удачі, ходу конем?
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
