Мені невідомо....

Мені невідомо, чи був присутнім на похороні В.Щербицького В.Лобановський. Донедавна всесильний керівник Компартії УРСР, член політбюро ЦК КПРС помер 16 лютого 1990 року, не проживши і півроку після своєї відставки з усіх посад.

В країні, яка сама вже перебувала у стані роздраю, було не до відставних лідерів учорашніх днів, проте в Києві похорон Щербицького влаштували, памятається, по першому розряду.

Я з товаришем якраз проходили повз той клуб, побачили натовп людей, вирішили і собі постояти, подивитися на церемонію.

Підїхав похоронний пазик (чи лаз,не памятаю), почався процес винесення тіла, подушечок з нагородами. У натовпі засуєтився якийсь розпорядник: шапки, шапки, знімайте.

Я зняв, мій товариш - ні.

Так ми з ним потім і "ділили" спадок Щербицького. Я йому про масове житлове та індустріальне будівництво при ВВ, він мені про русифікацію освіти і культури України, про непримиренну боротьбу з "українським буржуазним націоналізмом", з дисидентами, багатьох з яких просто замордували у таборах і психушках. Я про урожаї і надої, він про демонстрацію трудящих 1 травня 1986 року у Києві, на пятий день катастрофи на ЧАЕС.

Більш-менш зійшлися на темі спорту, на футболі. Всім було відомо. як ревно Щербицький ставився до розвитку спорту в Україні, тут пачками зявлялися олімпійські чемпіони, споруджувалися все нові спортивні обєкти.

Ну про звязок ВВ і ВВЛ зараз відомо майже все. Як сказав одного разу Л.Кравчук, якщо футболом цікавиться перший секретар ЦК, то футболом цікавляться усі. Відповідно для ВВЛ не було перешкод ні в кадровому, ні в фінансово-матеріальному забезпеченні того Динамо.

Саме за Щербицького київське Динамо стало найкращою командою Союзу. Футбольне господарство тут було налагоджене за найвищими на той час стандартами, тут була збудована славнозвісна база у Кончі-Заспі.

Є промовисте фото, коли на базу до ВВЛ приїхало мало не все політбюро ЦК на чолі з ВВ (не знаю як його залити, на жаль).

Так от, невідомо, чи був присутнім ВВЛ на тому похороні, очевидно, як пристойна людина, певно ж, прийшов віддати останню шану.

Але дивний збіг у часі. Щербицького відправили у відставку у вересня 1989 року і рівно через рік ВВЛ залишає рідне Динамо і їде на роботу кудись в Емірати.

1990 рік. Союз тріщить по швах, уже всі кудись їдуть за кордон - в Польщу везуть на продаж резинки для трусів і відра, з Туреччини привозять шкірянки, а дехто укладає контракт з Ювентусом.

Тоді ніхто не здивувався, що Лобановський поїхав за кордон, що покинув свою мрію створити професійний футбольний клуб, що навіть не дограв свій останній чемпіонський сезон у союзній першості.

Більше дивував вибір саме Еміратів, незбагненної тоді футбольної провінції. Чому не Німеччина, Голландія, не Польща? Адже ВВЛ уже мав авторитет у Європі як тренер-новатор.

Але я тепер іноді думаю собі, а якби ВВ ще залишався при владі, то поїхав би ВВЛ з країни, покинув би Динамо? Чи смерть ВВ і очевидний розпад Союзу не залишили ілюзій для ВВЛ, як мислячої людини, що того Динамо вже не буде, а для створення нового - потрібен час.