Маю таку звичку - переглядати на ютубі записи поп-рок-музики минулого століття. Виростав на усіх цих Slade, Smokie, CCR, Czerwone Gitary, на італійській солодкоголосій попсі, куди ж без неї, тепер іноді ностальгую.
Але цікаве інше, майже в усіх коментах до цих записів люди з усіх кінців світу - з Європи, Латинської Америки, США по суті в один голос кажуть: епоха красивої, справжньої музики, натуральних голосів (і губ) минулася, тепер такого ніхто не напише і не заспіває.
Ну, емоційно я з цим погоджуюся, але, логічно розмірковуючи, думаєш, цивілізація все ж таки розвивається по спіралі, у всіх сферах людської діяльності щось там еволюціонує, прогресує, вдосконалюється. Нові цінності і нові кумири заповнюють наше життя, залишаючи дідам стиха бурчати про вічні ідеали і недосяжні зразки старих майстрів пензля, пера, рояля, ну, і в нашому випадку, шкіряних мячів.
Днями підвернувся в ютубі ролик про матч СССР - Франція на незабутньому ЧС в 1986 році. Дивина, але бачу пряму таки аналогію нашого сучасного, топтального, як дехто тут вважає, футболу.
Тут тобі і суддівська сліпота, непризначений пенальті за знесення Заварова у штрафному французів, і заруба Платіні з Бессоновим, і провали по центру захисту, і стрибки в ноги, і удари на трибуни. Все, що можемо бачити сьогодні на футбольних матчах різного рівня. І навіть нічию, яку тоді назвали гросмейстерською, оскільки вона влаштовувала обидві команди.
Бажаючі можуть назвати купу подібних матчів з минулого, коли переконуєшся, що легенда завжди красивіша за справжній образ. Гол, забитий Марадоною на тому ж таки ЧС-1986, для когось є рукою Бога, а для англійців це назавжди залишилось лютою суддівською помилкою.
Ну, про руку Анрі, зуби Баттістона, гол імені Бахрамова, негол імені Кашшаї ви і без мене знаєте.
Але мова не лише про суддівський треш.
Ідеалізація минулого завжди веде до знецінення того, що маєш сьогодні, до нездатності адекватно оцінити реалії, бачити картину цілісною, не фрагментарною. Інакше приходимо до: тут ми граємо, тут ні, тут рибу загортаємо.
Як на мене, ЧС 2026 став справжнім фестивалем світового футболу, де є місце і карнавалу, і де бачимо зразки високої майстерності, непоступливої боротьби, командного духу.
Мессі, Кейн, Мбаппе, Роналду - зірки творять історію на наших очах, переписують таблиці рекордів. Африка, відклавши подяки європейцям за професійний вишкіл, вказує, яким може стати футбол найближчого майбутнього.
Спіраль життя розкручується невпинно. Аби лише це не була спіраль Бруно.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
