Равлик набравсь...

Учора подивився матчі наших команд у єврокубках. Виявилося, що не такий страшний чорт, як його малюють. Правда, далі чорт уже поступився місцем "українській" мові автора одного блогу і стало страшно.

Наші суперники, окрім імені, нічого особливого не показали. Але якщо Полісся та ЛНЗ продемонстрували швидкість і бажання, то Динамо більше "ходило пішки" та вирішувало надзвичайно "важки задачи" - кому ж віддати пас.

Гравець приймає м'яч, просуває його кілька метрів, потім зупиняється і починає "дивитися, кому віддати м'яч". Дивиться довго. Дуже довго. Настільки довго, що складається враження: зараз не пас віддасть, а оформить право власності на цей м'яч.

Потім він урочисто "нахіляється, щоби попасть по м'ячу". Саме так. Не вдарити. Не виконати передачу. А спочатку героїчно "попасть". Бо хто його знає - може, м'яч за цей час кудись втече.

До цього моменту суперник уже зрозумів, куди полетить м'яч, перекрив зону, поговорив із партнером, випив кави й, можливо, навіть устиг прочитати цей блог.

Особливо мене зворушило питання: чому гравці Полісся та ЛНЗ віддають передачі майже не дивлячись, а наші навіть "зряче не можуть подати в ноги"?

Оце вже справді філософія. Якщо вже "зряче" не можуть, то страшно навіть уявити, що було б "незряче".

Далі автор запитує, куди поділося вміння досвідчених футболістів, які повинні "бачити поле потилицею".

Погоджуюся.

Якщо вже бачити потилицею, то й пас, мабуть, можна віддавати... вухом.

В обороні теж усе цікаво. Замість порядку виникає хаос, бо на двох нападників прибігає шість-вісім захисників. І тут автор дістає зі скарбнички народної мудрості безсмертне: "у семі няньок дитя без глазу".

Після цього вже зовсім не дивує ні "получається", ні "кількістью", ні "опять одні питання".

Взагалі складається враження, що текст писали в режимі синхронного перекладу. Думка народжується російською, дорогою до клавіатури намагається перейти на українську, перечіпляється об русизми, а фінішує вже в якомусь експериментальному діалекті.

Втім, є в цьому блогові й безумовний плюс.

Поки читаєш, мимоволі починаєш більше співчувати не футболістам, а українській мові.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости