Катастрофа?

Темы:
Украинский футбол

Давайте скажемо чесно: вчора вперше за чотири гри було приємно спостерігати за грою нашої збірної проти угорської команди.

Але що з того, все одно програли. І виникає питання: чому?

Я думаю, колеги, що ми вже давно зрозуміли і знаємо, що наша збірна уміє захищатись числом. Але захищатись тактично, захищатись не втрачаючи ні структури гри, ні своїх позицій наших захист не те що не вміє, він не розуміє як це робити.

І це трагедія, бо ніхто оборонців не в країні цього вчив.

Перший гол.
Що робив центральний правий захисник Забарний на правому краю захисту метрів за 30…35 від своїх воріт? Він і сам нині мабуть не знає. Так, Ілля намагався боротись з Собослаї. Але це не його зона відповідальності, бо Собослаї повинен був накривати Очеретько.

Далі, ну якщо вже Забарний встряв в боротьбу з Собослаї, то той же Очеретько, на мій погляд, повинен був розуміти, що він зобов’язаний страхувати зону ПЦЗ. Але Очеретько замість цього дивився віно про висадку десанту союзників на південному березі Ла Маншу.

А коли вже м’яч був Віталіша і стало ясно, що той його спрямує Тоту, то Крупський з Сарапієм, які ще могли виправити ситуацію, не змогли вирішити що їм робити в цій ситуації і не встигли закрити коридор перед угорцем.

Таким чином, почалось все з Забарного, який поліз чомусь не в свої справи, продовжилось Очеретьком, який втратив позицію, і закінчилось Крупським з Сарапієм , що не змогли прийняти вірного рішення.

Другий гол.
Наша збірна ціною величезних зусиль зрівняла рахунок. Ура!!! Ми атакуємо, ламаємо мадяр. Ще трохи -трохи і....

Угорці відбирають собі м'яча, Юрек передав його на правий фланг новому Тоту, який щойно вийшов на заміну, а той навісив на Чінгера. Гол.

Чому?

Ясно що Михавко, який чесно відіграв добрий матч, на цей раз не встиг перекрити навіс Тота. Та це це лише початок атаки і гола можна було уникнути, якби Сарапій з Забарним, до яких після подачі Тота переходить функція контролю карного майданчика, грали думаючи. А вони, як і Очеретько при першому голі, дивились кіно, як десант союзників закріплюється на північному березі Французької республіки і забули про Чінгера.

Аналізуючи ці пропущені голи знову і знову стверджую, що наші захисники один в один можуть зупинити будь - якого нападника, але вони, на жаль, не вміють читати гру, думати і приймати правильні рішення. На жаль, це стосується не тільки захисників. А і Пономаренко, Ваната, Назаріни, Бражка, Яремчука і далі по списку.

Не вчили їх думати наші горе - тренери від Антоненка і до Костюка з Пономарьовим, як не вчили їх цьому ще раніше в дитинстві. Їх навчали боротись. Тому і вигрібаємо нині по повній фекалії з вигрібної ями. І це, щиро кажучи, надовго. І нинішня клята війна не є причиною цього, бо ніяка війна на заважає думати, якщо звичайно є чим думати.

Тому у нас нині немає ні надійного захисту, ні вдумливих опорників, ні переможного нападу.
і не буде найближчим часом.

Катастрофа? Так, футбольна кастастрофа сжожа с національними катастрофами під Полтавою та Крутами.

З повагою,
Скіф.

Автор: (Skyf)

Статус: Эксперт (10877 комментариев)

Подписчиков: 43

13 комментариев
Лучший комментарий
  • С. Каменяр(AHATOM) - Эксперт
    06.10.2026 13:40
    На запитання "все одно програли. І виникає питання: чому?" відповідь є.
    Полягає вона в тому, що нині український футбол (як збірна, так і клуби) знаходяться в стані занепаду. І першопричина цього занепаду - війна.
    Якщо до війни ми на рівних грали зі збірними на кшалт Угорщини, і навіть вважались класом повище - то тепер, чи скоро будемо рівнятись на збірних класу Кіпру та Ізраїлю.

    Так що передовсім потрібно усувати першопричину занепаду - здобувати перемогу на касапами у війні.
    • 6
Комментировать