Катастрофа?

Давайте скажемо чесно: вчора вперше за чотири гри було приємно спостерігати за грою нашої збірної проти угорської команди.

Але що з того, все одно програли. І виникає питання: чому?

Я думаю, колеги, що ми вже давно зрозуміли і знаємо, що наша збірна уміє захищатись числом. Але захищатись тактично, захищатись не втрачаючи ні структури гри, ні своїх позицій наших захист не те що не вміє, він не розуміє як це робити.

Перший гол.
Що робив центральний правий захисник Забарний на правому краю захисту метрів за 30…35 від своїх воріт? Він і сам нині мабуть не знає. Так, Ілля намагався боротись з Собослаї. Але це не його зона відповідальності, бо Собослаї повинен був накривати Очеретько.

Далі, ну якщо вже Забарний встряв в боротьбу з Собослаї, то той же Очеретько, на мій погляд, повинен був розуміти, що він зобов’язаний страхувати зону ПЦЗ. Але Очеретько замість цього дивився віно про висадку десанту союзників на південному березі Ла Маншу.

А коли вже м’яч був Віталіша і стало ясно, що той його спрямує Тоту, то Крупський з Сарапієм, які ще могли виправити ситуацію, не змогли вирішити що їм робити в цій ситуації і не встигли закрити коридор перед угорцем.

Таким чином, почалось все з Забарного, який поліз чомусь не в свої справи, продовжилось Очеретьком, який втратив позицію, і закінчилось Крупським з Сарапієм , що не змогли прийняти вірного рішення.

Другий гол.
Наша збірна ціною величезних зусиль зрівняла рахунок. Ура!!! Ми атакуємо, ламаємо мадяр. Ще трохи -трохи і....

Угорці відбирають собі м'яча, Юрек передав його на правий фланг новому Тоту, який щойно вийшов на заміну, а той навісив на Чінгера. Гол.

Чому?

Ясно що Михавко, який чесно відіграв добрий матч, на цей раз не встиг перекрити навіс Тота. Та це це лише початок атаки і гола можна було уникнути, якби Сарапій з Забарним, до яких після подачі Тота переходить функція контролю карного майданчика, грали думаючи. А вони, як і Очеретько при першому голі, дивились кіно, як десант союзників закріплюється на північному березі Французької республіки і забули про Чінгера.

Аналізуючи ці пропущені голи знову і знову стверджую, що наші захисники один в один можуть зупинити будь - якого нападника, але вони, на жаль, не вміють читати гру, думати і приймати правильні рішення. На жаль, це стосується не тільки захисників. А і Пономаренко, Ваната, Назаріни, Бражка, Яремчука і далі по списку.

Не вчили їх думати наші горе - тренери від Антоненка і до Костюка з Пономарьовим, як не вчили їх цьому ще раніше в дитинстві. Їх навчали боротись. Тому і вигрібаємо нині по повній фекалії з вигрібної ями. І це, щиро кажучи, надовго. І нинішня клята війна не є причиною цього, бо ніяка війна на заважає думати, якщо звичайно є чим думати.

Тому у нас нині немає ні надійного захисту, ні вдумливих опорників, ні переможного нападу.
і не буде найближчим часом.

Катастрофа? Так, футбольна кастастрофа сжожа с національними катастрофами під Полтавою та Крутами.

З повагою,
Скіф.