Миссия Генинсона

Чим займався Володимир Генінсон на посаді керівника «української прем’єр-ліги» упродовж двох років, до останнього часу мало досить просту відповідь — нічим. Тому що «ребрендинг» організації із заміною логотипу, оновленням сайта, виходом у соцмережі і таке інше, здійснений за ці два роки, ніяк не вплинув на вітчизняний футбольний чемпіонат. Він продовжував втрачати популярність.

Скорочення вищого дивізіону до 12 команд і проведення чемпіонату у два етапи, чого безуспішно домагався донецький «Шахтар» за попереднього керівника «прем’єр-ліги», ані у заслугу, ані у провину Генінсону якось не поставили. Хоча саме після цього «Шахтар» одразу повернув собі титул. Тож справжня місія Генінсона на посаді керівника «прем’єр-ліги» стала зрозумілою лише тепер.

Після сенсаційної для багатьох перемоги «Динамо» над «Шахтарем» у Харкові значна частина футбольних уболівальників із подивом дізналася, що коли «динамівці» доженуть на фініші лідера, обігравши його втретє і зрівнявшись за кількістю здобутих балів, чемпіоном все одно стане «Шахтар». Тому що «золотий матч», який упродовж двох десятиліть передбачався регламентом чемпіонату України з футболу у разі рівності очок у претендентів на перше місце, із регламенту зник.

Як це сталося? Дуже просто. 2017-го цей пункт із регламенту тихцем забрали. Чому тихцем? Тому що коли це спробували зробити за рік до того, футбольні клуби обурилися, що у них не запитали. І «золотий матч» повернули до регламенту. А за кілька місяців по тому тишком-нишком «згенінсонили».

Скажете, що ніхто не протестував? А як було протестувати, коли про таку важливу зміну в регламенті чемпіонату ніхто перед цим і не згадав? Ніхто нікого не попередив. А якби в регламенті не передбачили, що команди мають виходити на поле в трусах? Цього теж би ніхто не помітив.

Навіщо Генінсон це зробив? Подумайте самі. Хто з українських футбольних клубів має у чемпіонаті найбільшу кількість суперників, які й не збираються забирати у цього клубу очки і, в разі потреби, програють із будь-яким потрібним результатом, аби цей клуб мав найкращу різницю забитих і пропущених м’ячів і став чемпіоном у разі рівності очок і відсутності «золотого матчу»? Чому саме це, а не результати особистих зустрічей, стало вирішальним для визначення чемпіона в «оновленому» паном Генінсоном регламенті?

У серйозних футбольних турнірах про майбутні зміни в регламенті широко повідомляють заздалегідь. Щонайменше, за рік до початку. У нас же регламент може змінюватися навіть під час чемпіонату або грубо порушуватись, як це вже було в нинішньому сезоні. А про те, яким він буде наступного року, і тепер не знає ніхто. Навіть Володимир Генінсон, який уже виконав свою місію і залишив свою посаду Томасу Грімму із Швейцарії. Якою буде місія Грімма? Боюсь, що про це, як і у випадку зі Генінсоном, ми дізнаємося вже після того, як вона буде виконана.

Микола НЕСЕНЮК