У роботі менеджменту донецького «Шахтаря» мене довго дивувала одна особливість. Чому серйозні та високооплачувані фахівці, в міцному професіоналізмі яких немає жодних сумнівів, не прагнуть заповнити трибуни на матчах команди в рамках всеукраїнських змагань? Ніби в їхньому розпорядженні є всі можливі й неможливі ресурси, включаючи три чи більше телевізійні канали. Невже власнику команди були б зайві мільйони виручки від проданих квитків?
Тепер, здається, я зрозумів у чому річ. «Шахтар» має усім відомого хазяїна, який майже чотири роки не показується на людях. Він не є бізнесменом у цивілізованому значенні цього слова, хоч би скільки наймав іноземних фахівців. Тому що бізнес цього хазяїна із шаленими надприбутками можливий лише в країні, де теж є хазяїн, з яким можна домовитися. Таких країн навколо нас стає все менше, й у них теж є свої власники футбольних команд.
Те, що у нас зветься бізнесом, передбачає, що хазяїну належить усе — від заводів із шахтами до їхніх працівників, які навіть не думають про те, аби захищати свої права й вимагати справжньої зарплати й гідних умов праці. Те саме стосується й футбольної команди, чий добробут залежить не від кількості глядачів, реклами та решти, а винятково від щедрості хазяїна.
Уявіть, що на кожному матчі «Шахтаря» збирається аншлаг. Причому не з людей, «завезених за рознарядкою», а з десятків тисяч уболівальників, які заплатили за квитки — купивши це видовище. Такі вболівальники мають право кричати на трибунах і поза ними все, що думають про свою команду та її хазяїна. Фактично команда стає власністю вболівальників, які аплодують гравцям і тренерам чи освистують їх, коли хочуть і як хочуть. Регулярно збираючись на стадіоні, ці люди згодом здатні об’єднатися самі, без «рознарядки». Й обговорювати не лише футбол.
Воно хазяїну треба? Ані хазяїну «Шахтаря», ані тому хазяїну, який робить можливим його бізнес, тисячі самоорганізованих громадян ні до чого. Нехай краще сидять удома і приходять на футбол кілька разів на рік — подивитися на іноземних «зірок» із Ліги чемпіонів. Тому кваліфіковані менеджери «Шахтаря», як ті колишні комсомольці, лише імітують роботу. І хазяїна це влаштовує.
Микола НЕСЕНЮК
учетная запись этого пользователя была удалена
учетная запись этого пользователя была удалена
Повольте доложить, что с Вашей статьей произошел коряво говоря 180-градусный разворот.
Поведав читателям о том, как при наличии профессионального менеджмента в Шахтере не заинтересованы в росте посещаемости, Вы приводите читателя к выводу о том, что в Динамо также не заинтересовано в росте посещаемости, но, как всем известно, при отсутствии профессионального менеджмента!
Bottom line! Динамо профессиональный менеджмент ни к чему!!!
Пане Миколо, на жаль, це стосується всіх команд та граців УПЛ, ПФЛ та інших ліг.
учетная запись этого пользователя была удалена
Но, я думаю, Несенюк имел ввиду не совсем это, всё-таки
учетная запись этого пользователя была удалена
учетная запись этого пользователя была удалена
То до речі, "комсомольскі лідери були далеко не св'яті, але вони за 70 років не вбили стільки, скільки вбила банда Ахметова!
Динамо - Мариуполь, 04.05.2018, Киев, стадион "Динамо" им. Валерия Лобановского - 7 869 зрителей;
Шахтер - Заря, 05.05.2018, Харьков, ОСК "Металлист" - 7 695 зрителей.
В этой связи у меня вопрос до пана Миколи: "Чому серйозні та високооплачувані фахівці, в міцному професіоналізмі яких немає жодних сумнівів, не прагнуть заповнити трибуни на матчах команди в рамках всеукраїнських змагань?"
Я уже давно, читая Колю Несенюка, читаю это как желтую прессу, равно как и Франкова))
Когда то Несенюк был хорошим журналистом. Но это было уж очень давно.
Теперь создается впечатление, что он пишет свои изыскания, будучи хорошо "под мухой"))
учетная запись этого пользователя была удалена
Или НЕ ВРИ уже!
Ибо соц сети - проигрывает, в информационных войнах проигрываем. Донецкий любой вброс подхватывается с неймоверной скоростью, а мы им же и верим!
Меня удивило, что Днепр - как бы друг-побратим Динамо должен поддержать Динамо, но болельщиков гуляющих по улицах было куда больше бело-синих
стадион, буду готовить за мой сектор - 18. Был тоже с небольшим перевесом - оранжевым. И что понравилось, ходили даже семьями.
Сколько бы Вы не говорили, пан Несенюк о якобы плохой заполняемости трибун или за плохую работу их специалистов - сначало надо на нас самих посмотреть и оценить нашу работу.