Николай Несенюк: «Путь Реброва украинским командам не подходит»

Одразу зазначу: вважаю Сергія Реброва видатним футболістом і високопрофесійним тренером. Довів своєю практичною роботою. Мова піде не про нього особисто, а про шлях, яким фахівець досягає результату, і який, як на мене, не є для нас продуктивним.

Двадцять років тому, коли мене ще не боялися пускати на телебачення, я запитав у прямому ефірі у одного з керівників нашого футболу про загрозу «африканізації» українських футбольних команд — бразильців тоді ще у нас не було. Відповідь була стандартна — ми не можемо чекати поки підростуть українські таланти, нам треба результат вже тепер!

Це було у ті часи, коли київське «Динамо» з перемінним успіхом грало у Лізі чемпіонів із мадридським «Реалом», а за команду виступали лише українці, не рахуючи кількох білорусів та грузина. Що ми отримали за наступні двадцять років, пропустивши через українські команди табун іноземців, вартістю у транш Міжнародного валютного фонду? Кубок УЄФА 2009 року, здобутий бразильським «Шахтарем»? Чи не замало це буде, коли згадати, що локальні успіхи у тому ж кубку так само набитих бразильцями «Дніпра» та «Металіста» призвели до банкрутства цих клубів і зникнення їх з футбольної мапи?

Повернемось до Реброва, у чиєму «Ференцвароші» грає нині півтора угорця. Решта — середньої руки іноземці з усього світу. Витративши чималенькі гроші власників клубу, тренер нарешті вивів команду до Ліги чемпіонів, де вона отримала почесне право програвати в одні ворота «Барселоні» та «Ювентусу». Крапка. Далі не буде. Тому що для того, аби виступати краще, слід мати більш кваліфікованих гравців. А ті ніколи до «Ференцвароша» не підуть — не ті гроші!

Є ще один шлях до успіху — виховувати власних футболістів. Саме таким шляхом вимушено пішло київське «Динамо» — вимога Реброва поміняти п’ятьох українців на п’ятьох дорогих іноземців не знайшла навесні 2017 розуміння у керівництва клубу. Після цього тренер пішов своїм шляхом, а «Динамо» своїм. І ми побачили, що у команди є величезний резерв талановитих футболістів, які, опинившись у професійного тренера, можуть давати результат, щонайменше не гірший, ніж із купою дуже дорогих іноземців.

Коли так піде далі, «Динамо» може стати з часом цілком боєздатним учасником Ліги чемпіонів, а найкращі футболісти команди будуть запрошені у багаті європейські клуби за великі гроші. Власне, як це і було до згаданого вище 2000 року. А для тих молодих динамівців, кому не пощастить пробитися до складу, теж не буде втрачено нічого — підуть до «Ференцвароша»!

Микола НЕСЕНЮК