Після матчу «Шахтар» — «Динамо» на прес-конференцію Мірчі Луческу чекали з особливим інтересом: він говорив про індивідуальні помилки своїх гравців, сильні сторони Мудрика, але не про те, чого чекали всі — не про своє майбутнє. То що буде з Мирчею Михайовичем після поразки від «Шахтаря» та проваленого євросезону?
Все міжсезоння наш кореспондент Євген Чепур ставив однакове запитання експертам: «От „Динамо“ — головний фаворит сезону, а за що боротимуться інші?» А зараз «головний фаворит» іде дев’ятим у вітчизняній Прем’єр-лізі, ніхто з його нечисленних новачків не зробив команду сильнішою на своїх позиціях, а єврокубковий сезон програний настільки, що головною амбіцією залишиться не повторити хоча б антирекорд.
А що ж Мірча Луческу? Чому він не може струсанути колектив, придумати ще одне диво, знайти вихід із патової ситуації? Він дуже втомився від «життя на колесах», йому складно розкрити по-новому давно відомі імена, і чудеса закінчилися в чемпіонському сезоні. То чому він залишається? Намагаємось розібратися.
Перше — Луческу дуже амбітний
Великий успіх у «Динамо», коли він виграв чемпіонство за легіонеризованого «Шахтаря» і пробився в груповий етап Ліги чемпіонів, тільки завів Мірчу Луческу. Якщо б не війна, він би продовжив розвиток команди в плановому режимі. Це при Мірчі повністю оновився центр захисту — і при всіх проблемах прогресу Забарний, Сирота з Поповим помиляються не більше Кадара, Шабанова або тим більше Пантича.
Напевне, Луческу планував оновлення і в інших лініях — однак військовий обрив минулого сезону, півроку без ігрової практики і міжнародне турне, що тривало, фактично забрали у нього цілий рік планової роботи. Кожна невдача його команди для Мірчі стає великим подразником.
Піти зараз, коли у команди однозначна криза — означає визнати особисту невдачу.
Так, за інших обставин можлива була б відставка за ініціативою клубу — але чи є в «Динамо» гроші на достроковий розрив договору і, що не менш важливо, чи є дієвий «план Б»? Тобто людина, якій керівництво клубу впевнено могло б доручити посаду головного тренера? За всієї симпатії до кращих тренерів України, ми не можемо впевнено цього стверджувати, а закордонних фахівців, готових приїхати в охоплену війною країну, можна перерахувати на пальцях.
Друге — всі цього року недооцінили «Шахтар»
Є й інша причина, чому турнірна ситуація в УПЛ саме така, якою ми бачимо її зараз. Експерти у своїх оцінках явно недооцінили «Шахтар». «Гірники» досить швидко налагодили швидкий перехід від оборони в атаку, дуже ефективно посилилися влітку (і далеко не всі новачки вийшли на оптимальну форму, коли наберуть, може бути ще крутіше), а також швидко адаптували свою молодь.
Якщо в «Динамо» ми вважаємо частково готовими до першої команди лічених гравців (лише Забарного, Ваната, Попова, Сироту, частково Вівчаренка), то у «Шахтаря» одні тільки Степаненка, П’ятов і Матвієнко залишаються зі старою гвардії. Решта — молодь, яка не пересиділа на рівні U-21-U-19, а багато награла в оренду в УПЛ, вже давно залучалася до першої команди. Словом, до кризи «Шахтар» підійшов куди більш підготовленим. Команда Йовичевіча — це айсберг, це глибока криниця.
А «Динамо» — ну, ось воно: 13-15 гравців, на яких всерйоз розраховує Луческу, і ще чоловік п’ять, щоб побігати на останніх хвилинах. Саме тому «Шахтар» замінює Алана Патріка, Марлоса, Додо — і навіть набирає очки в Лізі чемпіонів, а для «Динамо» відхід, будемо відвертими, Вербича, що пристойно здав, стає трагедією і оголює зіяючу діру в стартовому складі.
Луческу в особистому розрізі пережив «класичне» відразу в двох іпостасях. Оцініть красу цифр:
- Мірча проти «Динамо» на главі «Шахтаря»: 47 матчів: +25 =7 −15; 1.74 очки в середньому за гру.
- Мірча проти «Шахтаря» на главі «Динамо»: 6 матчів: +2 =1 −3; 1.17 очки в середньому за гру.
У першому випадку він грав як «голіаф» проти «давида», у другому — як «давид» проти «голіафа». Це абсолютно різні можливості, рівень опозиції, конкуренції, якості футболу тощо.
Третє — максимальні очікування розвіяли флер чарівності Луческу
Те, як Мірча виводив «Динамо» в груповий етап Ліги чемпіонів, зробило реальним, відчутним диво. Ми все повірили, що так і треба — а тим часом його команда двічі стрибала вище голови. Нині ж, строго кажучи, «Динамо» дуже непогано починало сезон, по черзі вибило «Фенер» і «Штурм», і коли програло «Бенфіці» — емоційний шок був неабияким.
Насправді ми тільки починаємо розуміти, наскільки впав рівень українського клубного футболу. Наші програші «Бенфіці», АЕКу, АІКу та іншим середнякам європейського футболу — це лише вершина айсберга всіх проблем. А що буде, якщо обстріли триватимуть, чемпіонат знову доведеться призупинити? Демарш групи легіонерів лідера чемпіонату — лише одне з відображень великих проблем, які війна поставила перед українським футболом.
На цьому тлі поразки в єврокубках сприйматимуться як даність і закономірність. Звичайно, «Динамо» деморалізоване, пройшовши такий великий шлях і програвши «Бенфіці» біля відкритих дверей Ліги чемпіонів. Це наклало відбиток на весь сезон. Але з часом ми зрозуміємо, що це було за-ко-но-мір-но. І, можливо, усвідомивши рівень падіння, зможемо відштовхнутися від дна.
Четверте — простір для маневру у «Динамо» вкрай обмежений
Причому, говоримо не тільки про період після 24.02.2022.
Якщо зараз «Динамо» не може перекроїти склад і швидко найняти нового головного тренера, тому що у воюючу Україну не приїдуть гідні іноземці, то до початку повномасштабних бойових дій воно не могло, тому що не було коштів на таку масову закупівлю.
Ті склади, які були у Блохіна, Сьоміна і навіть Реброва, зараз здаються казкою. Давайте зізнаємося, Мірча Луческу грає з командою, у якої вкрай обмежений потенціал. На багатьох позиціях — хлопці, від яких вже не можна чекати прогресу. Є гравці, які можуть більше — і вони про це знають, але вже кілька років ніяк не можуть нікуди перейти. Ці теж зламані. Нарешті, є низка непоганих заготовок, але якщо раніше молодь росла поряд з Велозу, Видою, Мбокані або Вербичем, то зараз масштаб викликів поменше, а фон — аж ніяк не настільки яскравий і переможний, як буквально рік тому.
Звідси — найважливіший висновок: так, можна спробувати струснути команду зміною головного тренера, але які проблеми це вирішує? Чи прийде сильніший спеціаліст? Ні. Чи вирішаться проблеми з мотивацією, психологічним фоном, побутовим екстримом? Так ні ж! Чи навіть яскравий тимчасовий ефект коштуватиме цілій стратегії? Ні.
Мірча Луческу виконує найскладніше тренерське завдання
Ще раз, прописом і максимально відверто: Мірча Луческу, тренуючи команду «на колесах», заспокоюючи хлопців під загрозою ракетних ударів і з постійним страхом за своїх близьких, виконує найскладніше тренерське завдання. У нього точно не буде якісного посилення (судячи з того, що Лонвейк і Перріс в глухому запасі, а Кабаєв вже втрачає місце в основі, ніхто з них не сильніший за попередників). Він приречений працювати з тим, що є, ось таких ось умовах. Це — даність, яку розуміють усі (і Суркіс, і Луческу, і колектив).
П’яте — воно вирішальне: навіть у таких обставинах можливе щось хороше
Завдання «Динамо» — з мінімальними втратами дотерпіти, дотягнути до зимових зборів, а там провести вдумливу роботу. Якщо придбано новачків, то якими вони не були, вони мають отримати свій шанс. Якщо молодь регулярно обігрує грізних конкурентів удома і на міжнародному рівні, рано чи пізно вона має пройти по стопах Забарного, Шапаренка, Миколенка. Раз уже залишаються (до кінця своїх контрактів) Луческу, Циганков та інші провідні персоналії сучасного «Динамо», залишок сезону їм належить відпрацювати сумлінно і відповідально.
Можливо, в такому сумбурному і важкому сезоні поряд із вже адаптованими молодими гравцями заграють нові; це скрасить і виправдає осінні страждання, а також дасть надію на майбутнє.
Війна ще не закінчилася і навіть не досягла свого апогею. В цій ситуації керівництву клубу доведеться тричі подумати, чим дати волю емоціям. Свої тренерські кадри пройдено вздовж і поперек, закордонні, здебільшого, недоступні. Ніхто не хотів опинитися в такій ситуації, але виявилися; вибиратися з неї доведеться разом.
Артур Валерко
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар