Колишньому нападникові одеського «Чорноморця», київському «Динамо» Ігорю Бєланову вдається не тільки здійснювати вояжі на поєдинки збірної України, відвідувати благодійні та ювілейні матчі, а й перебувати в когорті представників тероборони.
Ігор Бєланов— Як вдається вам все встигати? — цікавлюсь у Бєланова.
— Мушу. Це мій обов’язок. Футбол — гра, яка здатна об’єднувати людей, відволікати від важкої буденності та додавати наснаги. Разом з колегами по УАФ підтримуємо збірну України в матчах, які через війну вона змушена проводити в інших країнах. Радий, що попри серйозні труднощі наша головна команда все ж має змогу грати, приносячи радість своїм прихильникам. Рашту часу проводжу в поїздках на різноманітні поєдинки за участю ветеранів. Вони переважно пов’язані з благодійністю або ж чиїмись ювілеями. Скажімо, нещодавно побував на матчі, присвяченому 55-річчю Олександра Никифорова — людини із відомої футбольної династії. Ця гра проводилась в Одесі, і мені дуже приємно, що рідне місто попри війну продовжує жити футболом. Нині чимало вболівальників знаходяться на передовій та у територіальній обороні, роблячи все можливе для перемоги. Мені випала честь бути причетним до другої з цих категорій. Можу сказати, що для всіх наших людей, які стоять на захисті країни, неабияке значення мають успіхи улюблених команд. Особливе піднесення відчувається у разі позитивних результатів національної збірної. Коли наша головна команда виграє, то й воюється з більшим натхненням та настроєм. Щодо своїх найближчих футбольних планів, то ваш дзвінок застав мене на шляху до столиці — їду привітати свого давнього одноклубника і друга Олега Блохіна з ювілеєм. Кристуючись нагодою, хочу поздоровити його з 70-річчям та побажати міцного здоров’я, миру в країні та благополуччя у сім’ї. Блохін потрібен українському футболу, адже це наша легенда, на яку рівнялись і на якій виросло не одне покоління закоханих у футбол хлопчаків. Я був одним із них.
— У збірної України подальші плани пов’язані із участю у відбірковому циклі чемпіонату Європи-2024. А як оцінюєте її виступи у році нинішньому?
— Дати однозначну відповідь важко, адже наша команда опинилася у надзвичайно складних умовах. Мало того, що всі матчі вона проводила за межами України, подекуди витрачаючи чимало сил на перельоти та переїзди, так ще й не завжди мала можливість грати в оптимальному складі. Згадайте червневі та вересневі серії з трьох поєдинків, коли грати доводилось через два дні на третій. І це при тому, що у перший місяць літа більшість футболістів через війну абсолютно не мали ігрової практики. Тож я не став би надто суворо оцінювати виступи національної команди. Тренерський штаб і хлопці зробили все, що змогли. Я вважаю, їх варто підтримати і побажати успіхів у відборі до Євро-2024.
— Що можете сказати про виступи у єврокубкових турнірах трьох наших представників — «Шахтаря», «Динамо» та «Дніпра-1»?
— Якщо говорити про донецьку команду, то ніяк не можу зрозуміти, як вона примудрилася програти «Лейпцигу» з таким великим рахунком? Адже у першому матчі із німцями «Шахтар» виглядав досить переконливо і впевнено переміг 4:1! Як би сильно не грав суперник із Бундесліги, але крупно поступатись йому на такому високому рівні донеччани не мали права. Тим більше, у Варшаві, за підтримки великої кількості наших співвітчизників на трибунах. У цьому матчі я чекав від «Шахтаря» якщо не повторення такого переконливого результату, як у першому побаченні з «Лейпцигом», то хоча б достойної комбінаційної гри. Можливо, потрібно було грати у Лодзі, яка є напрочуд фартовою для команд нашої країни. Ще з тих пір, як очолювана Олександром Петраковим молодіжна збірна України (U-20) стала чемпіоном світу. У ті щасливі миттєвості для нашого футболу я був у Лодзі і радів разом з усіма учасниками та прихильниками нашої команди.
Що стосується єврокубкового виступу «Динамо», то про цю тему важко говорити. Коли таке було, щоб напередодні матчу з турками у ставках на їхню перемогу коефіцієнт був 1,9, а на динамівську — 4,0. Це ж треба так не поважати «Динамо», щоб так оцінювати його можливості! Дожились... Колись ми турків вовтузили так, що вони не знали, куди бігти! Причому, забиваючи їм то п’ять, то три м’ячі (маються на увазі поєдинки єврокубкового сезону-1986/87, коли київське «Динамо» із Бєлановим у складі перемогло «Бешикташ» на виїзді 5:0, а потім виграло вдома 3:0 — прим. авт.)! А тепер дійшло до того, що один з наших грандів програє на умовно своєму стадіоні «Фенербахче»... Прикро, дуже прикро, що в історії «Динамо» таке відбувається. Давно подібного у турнірних справах легендарного клубу не було, щоб у груповому турнірі єврокубкового розіграшу у шести матчах київська команда здобула лише одне очко. Чесно кажучи, в українських вболівальників було сподівання, що динамовці хоча б наостанок у групі грюкнуть дверима. Та ба... Схоже, що криза у «Динамо» надто затягнулася. Мені, як колишньому його гравцеві, за цим гірко спостерігати. Мало того, що команда повністю провалила цей єврокубковий сезон, так ще й у чемпіонаті України виглядає блідо і непереконливо. У механізмі «Динамо» щось сталося, що команда не може вигравати. Так і хочеться запитати керівників: і що ж далі?
Якщо ж говорити про «Дніпро-1», то цей колектив загалом викликає симпатію. У дніпрян молода та амбітна команда, яка мені дуже подобається. І хоча у неї немає достатнього досвіду виступів у єврокубках, все ж видно, що хлопці прогресують. Дехто мабуть думав, що після того, як пішов Ігор Йовічевич, «Дніпро-1» «посипеться». Однак цього не відбулося. Дніпряни гідно виглядають у єврокубках, та й у національному чемпіонаті впевнено лідирують. Недаремно ж кілька гравців команди Олександра Кучера викликаються до лав збірної України. Так, шкода, що «Дніпро-1» не зміг взяти гору у заключному матчі групового етапу із АЗ (Алкмаар). Однак навіть ця невдача, впевнений, загартує команду і її гравців.
— Якщо ви торкнулися теми чемпіонату, то не можу не поцікавитись вашою думкою щодо виступів ще однієї вашої колишньої команди — одеського «Чорноморця».
Не хочеться мені про «Чорноморець» щось казати. Три очки у дев’яти матчах говорять самі за себе. Дуже шкода, що моя рідна команда з мого рідного міста так виступає.
— Всього через два тижні у Катарі стартуватиме фінальна частина чемпіонату світу. Кого вважаєте фаворитами?
— Знаєте, дивлюся я на різні матчі і не перестаю дивуватися. Все так непередбачувано, що можна збожеволіти! Зараз усі команди вирівнялись, і від кожної з них можна чекати чого завгодно. Саме тому дуже важко називати фаворита. Мені здається, що нарешті вже повинна «вибухнути» збірна Бразилії. Ця країна має неабияку кількість талантів, які грають по всьому світі. Можу уявити, як важко тренерському штабу бразильців обирати найоптимальніший склад, коли кандидатів стільки, що можна сформувати не одну, а кілька рівноцінних збірних. Щодо представників Європи на світовій першості, то із урахуванням виступів у відбірковому циклі надпотужно виглядали традиційні бійці — Німеччина та Англія, а також Данія. Гарне враження справили Хорватія, Нідерланди, Бельгія. Та й збірна Франції виглядала непогано. У її складі нині зібрано чимало класних гравців, один з яких — Мбаппе — є справжньою зіркою. Втім, достатньо майстрів й в інших збірних. Як на мене, фаворитами можна вважати французів, німців та англійців, однак зовсім не здивуюсь, якщо «вистрелить» будь-хто інший.
В’ячеслав Кульчицький
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
