У свідоме життя я колись увійшов будівником комунізму. Про комунізм тоді говорили по радіо і телевізори до комунізму кликали численні гасла, які я бачив усюди щойно навчився читати.
Микола НесенюкУсі свої шкільні роки я щодня бачив напис «Наша мета — комунізм», виготовлений із листового металу і встановлений перед парканом монтажного управління на тодішній вулиці Карла Маркса перед залізничним переїздом. Поки перед шлагбаумом рухався туди-сюди маневровий тепловоз той металевий напис пофарбований у червоне можна було перечитати разів сімсот...
Але тривало це недовго. Вже у четвертому класі із наших шкільних підручників зникли обіцянки збудувати комунізм до 1980 року. Люди ж, у тому числі навіть маленькі школярі, ще раніше зрозуміли, що ніякого комунізму не буде — все це брехня, яка наколи не здійсниться! Так воно врешті і сталося.
Але ж треба було у щось вірити! Особливо коли тобі десять років і все життя попереду! Тому я особисто вірив не у комунізм, а у наших футболістів, які мали стати чемпіонами світу. Особливо гострим було це очікування між 1966-м коли наші стали четвертими у світі, та 1970-м, коли мав відбутися черговий світовий фінал у Мексиці. Я ледь не плакав, коли уругвайці забили нам «нечесний», як мені тоді здавалося, гол на останній хвилині чвертьфінального матчу, чекав що помилку виправлять і справедливість буде відновлена! Не дочекався!
З того часу минуло понад півстоліття, упродовж яких я продовжував вірити в те, що наші футболісти таки стануть чемпіонами світу. Рано чи пізно! У цій своїй вірі я прагнув не помічати,що наш футбол, який колись був одним із найкращих на планеті, поступово опустився на відверто посередній рівень. Так само як не звертав уваги на те, що тих хто вірить у виграш нашими футболістами титулу світових чемпіонів, ставало все менше і менше і врешті, здається, не залишилось зовсім. І не лише серед уболівальників ,а й серед самих футболістів та тренерів, які мріють нині не про світовий титул, а про інші, набагато більш прозаїчні та матеріальні речі.
До чого тут комунізм? До того, що комуністична ідея, згідно якої усі рівні і разом працюють на спільне благо, виглядає привабливо, але нездійсненна в принципі. У футболі ж можливо все! Нехай не сьогодні і не завтра але ж можуть у нас вирости футболісти, які будуть найсильнішими в світі! Чому ні? Та чи дочекаюсь я цього? А що робити? Треба ж у щось справді щиро і безкорисливо вірити!
Микола НЕСЕНЮК
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Читати всі коментарі (1)