24 лютого минув рівно рік від початку повномасштабної російської агресії проти України. З нагоди трагічної дати на знак солідарності з нашою країною по всьому світу прокотилися велелюдні мітинги та маніфестації. Зі словами підтримки України виступили лідери провідних держав, зірки кіно, музики, спорту. Зі зворушливим посланням до українського народу звернувся Президент Зеленський.
Не залишилася осторонь і футбольна спільнота. Як яскравий приклад — Англія, матчі національного чемпіонату якої останнього вікенду пройшли в атмосфері єднання з Україною, а капітани команд виводили партнерів на поле із синьо-жовтими пов’язками.
Знаменита арка на легендарному «Вемблі», на якому наприкінці березня нашій збірній на старті кваліфікації Євро-2024 доведеться зіграти з родоначальниками футболу, цього дня була підсвічена в кольорах України. Як і клубний офіс «Евертона», за який виступає колишній київський динамівець Віталій Миколенко. А над базою лондонського «Арсеналу» замайорів український прапор, що до сліз зворушило гравця клубу Олександра Зінченка.
Зінченко, до слова, у виїзному поєдинку з «Лестером» (1:0) виконував обов’язки капітана канонірів, а наставник команди Мікель Артета після гри зізнався: «Ми прагнулиперемоги для Олександра, для його родинита тих, кого він любить. Для українських людей, які надихають світ своїм бойовим духом уже протягом року» (ua.tribuna.com, 25.02.23).
«Велика Британія з перших днів війни допомагає Україні, надає урядову підтримку, надає притулок нашим людям, — зі свого боку в інтерв’ю Sky Sports зазначив володар «Золотого м’яча» Андрій Шевченко. — Реакція спортивної спільноти теж була сильною. Дуже пишаюся нашими спортсменами, які об’єдналися і роблять усе можливе для допомоги своїй країні» (Xsport.ua, 24.02.23).
А кількома днями раніше як посол президентської платформи United24 Шевченко взяв участь у благодійному вечорі в Мілані, метою якого був збір коштів на відновлення стадіону в Ірпені. Шевченко привіз із Києва прапор України з підписом Володимира Зеленського, який за 110 тисяч євро придбала Ліга футбольних клубів Серії А. Загалом же під час вечора було зібрано 150 тисяч.
«Зібрані кошти дозволять відновити стадіон в Ірпені в моїй змученій країні, — зізнався найкращий футболіст незалежної України. — Хотів би подякувати United Onlus за надзвичайну підтримку з нагоди благодійного вечора United for Ukraine. Також дякую Джорджо Армані, який завжди поруч із нами, «Мілану» й усім клубам Серії А з їхньою чуйністю та щедрістю» (Ua.tribuna.com, 22.02.23).
Вкотре відзначилося у списку благих справ і київське «Динамо».
«Наш футбольний клуб виконує благодійну місію з перших днів повномасштабного вторгнення, — цитує слова першого віце-президента ФК Віталія Сівкова в телевізійному ефірі сайт Podrobnosti.ua. — Сьогодні я маю особливе задоволення і довіру керівників Фонду братів Суркісів передати чергову частину цієї допомоги» (24.02.23).
«Шахтар»: аномалія євросезону
Вагомий внесок у підняття духу своїх шанувальників зробили і футболісти «Шахтаря». У непростому протистоянні з французьким «Ренном» у рамках стикового раунду Ліги Європи підопічні Ігора Йовічевіча завдяки силі волі, майстерності голкіпера Трубіна і, чого гріха таїти, збігу обставин зуміли пробитися до 1/8 фіналу.
Домашня перемога у Варшаві (2:1) тижнем раніше хоч і залишала гірникам шанси на удачу, але не більше того. Однак Йовічевич був налаштований по-діловому: «Намагаюся налаштувати команду на такий підхід: щоб був фокус на плані на гру, мотиваційний аспект. З першої гри ми зробили висновки й тактичний аналіз, відновилися. Якщо робитимемо речі, які давали змогу нам домінувати в грі і високо, і низько, тоді зможемо думати про хороший результат. Кажу лише про перемогу, а не про якусь калькуляцію» (Shakhtar.com, 22.02.23).
На жаль, домінувати в гостях «Шахтарю» не довелося. Хоча забитий, але скасований у першому таймі після подачі кутового гол, здавалося, дещо збив атакувальну пиху господарів. Проте на початку другого французи вийшли вперед, у додатковий час збільшили перевагу, і якби не самостріл молодого Белосяна за хвилину до фінального свистка, були б на коні. Ну, а в серії пенальті трапився бенефіс Трубіна, який відбив три удари.
На ключових моментах поєдинку й акцентували свою увагу більшість оглядачів.
«Жодній з українських команд не було легко стартувати в офіційних єврокубкових поєдинках у новому календарному році, — нагадав Football.ua. — Ось і «Шахтар» у цьогорічній весняній кампанії особливо не сподівався на видатний успіх. Однак гра у Варшаві залишила по собі приємні спогади. У Ренні командіЙовічевічадовелося подекуди відверто відбиватися від суперника, щоправда, вона створювали моменти і на чужій половині поля. Інакше ми б не побачили шансів у Сікана чи Коноплі наприкінці основного часу» (24.02.23).
«Шахтар» зробив, здавалося б, неможливе, — своєю чергою зазначив Terrikon.com/. — З останніх сил, на характері виборов право продовжити виступи в Лізі Європи. Екстра-тайм навів на думку, що сили стрімко покидають гірників, для яких це був лише другий офіційний матч після зимової паузи. 120 хвилин із повним фізичним і психологічним навантаженням — серйозне випробування. Однак команда проявила наполегливість і була винагороджена" (23.02.23).
Ну, а в серії пенальті блиснув Трубін. "Ігор Йовічевич перед матчем обіцяв, що його команда битиметься. Так і сталося — усе складалося не за сценарієм гірників, але в підсумку саме вони витягли щасливий квиток у післяматчевій лотереї. Анатолій Трубін став головним героєм зустрічі — ще в ігровий час він кілька разів рятував команду, а після його бенефіс на кілька мільйонів підняв трансферну вартість 21-річного воротаря«,— написав Юрій Яковлєв (Football24.ua, 24.02.23).
Глибше копнув оглядач порталу Ua.tribuna.com Олександр Сажко, який нагадав, що практично перед кожним єврокубковим матчем нинішнього сезону «Шахтар» вважався аутсайдером, але щоразу спростовував це. Так було після першої розгромної перемоги над «Лейпцигом» (4:1), яка стала величезною сенсацією, але не викликала почуття, що гірники можуть тримати такий рівень.
Те саме враження залишили обидва матчі з «Селтіком» (1:1), у яких прозрів Мудрик. У виїзному поєдинку з «Реалом» (1:2) пахло розгромом, але матч життя з 11-ма сейвами видав Трубін. А в поєдинку-відповіді (1:1) можна було серйозно мріяти про перемогу, оскільки пропустили тільки в компенсований час.
«Скептицизм на свій бік «Шахтар» руйнував від матчу до матчу й уперше оступився лише на фініші групи Ліги чемпіонів із «Лейпцигом». Коли зовсім закінчилося паливо після скаженого графіку в умовах війни, а місце в плей-офф Ліги Європи було гарантовано», — підсумував Сажко (24.02.23).
І зробив висновок: «Повірити в цей «Шахтар» дуже складно навіть після проходження «Ренна». І хоча скептицизм знову зруйновано, до наступного раунду він повернеться — саме через обставини перемоги. Треба говорити відверто, що «Шахтарю» дико щастило з «Ренном». Такі явні відскоки за сумою двох матчів трапляються рідко: перший мав закінчуватися нічиєю, а другий — спокійною перемогою французів. В останньому гірники майже нічого не створили, а врятувалися до серії пенальті після абсолютно випадкового автоголу. Усе це ідеально лягає в тренд сезону: «Шахтар» — статистична аномалія єврокубків».
«Але дуже не хочеться, щоб без сумніву величезне досягнення «Шахтаря» було списано тільки на удачу, — водночас додає автор. — Він зробив усе від себе залежне — і без цього не допоміг би ніякий фарт. Навіть після трьох місяців перерви команда була добре готова фізично. «Шахтар» був агресивним, налаштованим на боротьбу, вигризання м’яча та виривання ніг суперника. Коли не вистачало техніки, забирали бажанням. А все це з лавки запалював сам Йовічевич» (Ua.tribuna.com, 24.02.23).
«Ми знали, що буде важко, що потрібно буде терпіти. І той характер, який ми показали, який показуємо — він не одноразовий, — зі свого боку підбив підсумок поєдинку Ігор Йовічевіч. — Це вже не виняток, а стиль життя нашої команди. Отримую задоволення, коли бачу, як хлопці б’ються. І це не демагогія, не порожні слова, що ми граємо за Україну. Йдемо далі. Слід відпочити й почекати на жеребкування» (Shakhtar.com, 24.02.23).
Жеребкування відбулося в п’ятницю. Суперником гірників по 1/8 фіналу став голландський «Фейєноорд».
«Це краще, ніж лондонський «Арсенал», — відреагував генеральний директор ФК «Шахтар» Сергій Палкін. — Тому що нам спочатку оголосили, що суперником буде саме «Арсенал», і серце трохи йокнуло. Та потім сказали, що це помилково. А Роттердам — знакове місто для нас: тренерський штаб Ігоря Йовічевіча був представлений там влітку, тому для тренерів і клубу ця подія знаменна.
«Фейєнорд» добре нам знайомий, ми з ним грали. Вони дуже нам допомагають у благодійній діяльності, ми з ними добре співпрацюємо. Тому буде надзвичайно приємно знову приїхати до Роттердама і зустрітися з добрими старими друзями» (Shakhtar.com, 24.02.23).
«Дніпро-1»: без Довбика, як без рук
«Дніпро-1» зі своєю місією в Лізі конференцій не впорався. Після поразки тижнем раніше в гостях (0:1), підопічні Олександра Кучера нічого не змогли вдіяти з АЕКом із Ларнаки і на «своєму» полі в Кошице (0:0).
Але ж Кучер напередодні поєдинку-відповіді обіцяв: «Головне — це наше бажання, яке має перетворюватися на забиті м’ячі. Якщо не будемо забивати, то і робити далі нічого. Звісно, хлопці повинні вийти на гру агресивними, налаштованими, діяти з великим бажанням, щоб принести радість уболівальникам. Упевнений, вони з повною відповідальністю підійдуть до матчу і битимуться до останнього» (Scdnipro1.com.ua, 02.02.23).
Однак між словами головного тренера і подіями на газоні виявилася дистанція величезного розміру. Дніпряни і близько не були схожі на команду, здатну вирішувати серйозні завдання. А, виступаючи без свого травмованого лідера Артема Довбика, в атаці й зовсім виглядали беззубими.
«Поразка на Кіпрі не залишала команді Олександра Кучера вибору, — нагадав сайт Football24.ua. — Потрібно було ламати прокляття АЕКа і обігрувати суперника, який у поточному сезоні вже тричі долав «Дніпро-1» (перші два рази в кваліфікації Ліги Європи) і відбирав очки в «Динамо». Однак без Довбика у дніпрян нічого не вийшло» (23.02.23).
«Команда з Ларнаки обрала бездоганну для себе тактику, засушивши гру і частково запресингувавши суперника, повністю позбавивши його простору для створення чогось конструктивного, — вважає оглядач Євген Савчук. — «Дніпро-1», своєю чергою, показав, що на сьогодні реальної альтернативи Довбику немає. А без останнього в команді так і не знайшлося гравця, який узяв би на себе максимум відповідальності у вирішальний момент» (Footboom1.com, 24.02.23).
Як наслідок, на думку автора, майже повна відсутність небезпечних ударів по воротах противника, як підсумок — цілком закономірний результат. І справа, мабуть, не тільки в Довбику, тренерському штабу треба розібратися в тому, що ще стало причиною блідої гри, яку побачили глядачі. Принаймні, команда справила далеко не найкраще враження порівняно зі своїм осіннім зразком. А єдина реальна користь від вильоту з єврокубків — те, що тепер вона може повністю зосередитися на боротьбі за чемпіонство.
«Я так і не зрозумів, за рахунок чого «Дніпро-1» хотів виграти, — погодився з журналістами колишній тренер і експерт Йожеф Сабо. — Ми не побачили жодного хоча б 90-відсоткового моменту біля воріт гостей. Не було швидкості, все робилося із запізненням, дніпряни занадто довго возилися з м’ячем, не помічали партнерів. Без Довбика команда, немов без рук. Він не тільки забиває, але, що дуже важливо, ще й створює. Нічого цього вечора не виходило у Піхальонка. Але ж у командному арсеналі мають бути й інші тактичні варіанти. Мінус цього складу дніпрян — відсутність класу. Тому влітку, якщо команда кваліфікується до Ліги чемпіонів, доведеться серйозно попрацювати над підсиленням» (Footboom1.com, 24.02.23).
Дещо інакше оцінив виступ своїх підопічних сам Олександр Кучер: «Те, що ми планували, в принципі й робили — пресингували, постійно тримали суперника під тиском, накривали. Звичайно, хотіли забити, і моменти мали, але фарт був на боці кіпріотів. Я не можу дорікнути хлопцям у бажанні, але ми так і не забили, і це дуже сумно для нас» (Fcdnipro.com, 23.02.23).
Очевидно, фраза про фарт не на жарт зачепила оглядача сайту Sportanalytic.com Ігоря Цвіка. Принаймні, фарт «Шахтаря», на його погляд, базувався на тому, що команда Йовічевіча продовжувала вірити в позитивний для себе результат навіть за кілька хвилин до кінця матчу. Без цієї віри не було б і фінального штурму, і помилки Белосяна, і його автоголу, що перевів протистояння в серію пенальті.
«Взагалі, «Шахтар» зараз — це команда, якій ще бракує досвіду, вона може програти, але за неї точно хочеться вболівати, бо вона заслуговує на це своїм старанням, — вважає автор. — Зовсім інша справа — «Дніпро-1». Команда, яка справді є лідером нашого чемпіонату, але яка за два матчі проти кіпріотів не зуміла вимучити жодного забитого м’яча. Шановні, а як ви хотіли йти далі? І останній штрих: уявіть собі, що ця команда наступного сезону представлятиме Україну в Лізі чемпіонів…» (25.02.23).
Утім, у виступі дніпрян у нинішній єврокубковій кампанії неважко відшукати й позитивні моменти. По-перше, це міжнародний досвід, який отримали гравці та тренери молодого клубу. По-друге, навіть нічия з АЕКом принесла нашій країні додаткове очко, яке вкупі з бонусним очком «Шахтаря» додало до скарбнички таблиці коефіцієнтів УЄФА 0,400 бала.
Це зі свого боку дало змогу Україні обігнати Чехію та Норвегію, що гарантує в сезоні 2024/2025 право заявити в єврокубках п’ять клубів. Причому два з них виступлять у Лізі чемпіонів, а власне чемпіону доведеться подолати лише один раунд кваліфікації — плей-оф. Начебто незначна дрібниця, а настільки важлива.
Збірна: світло в кінці тунелю
Тим часом у рідних пенатах нарешті наблизилася до розв’язки епопея з призначенням наставника національної збірної. Ні, до підписання контракту з головним кандидатом справа ще не дійшла. Але, якщо вірити останньому рішенню виконкому УАФ, Сергій Ребров тепер залишився єдиним претендентом.
«Виконком Української асоціації футболу погодився з пропозицією Комітету національних збірних команд УАФ провести переговори із Сергієм Ребровим щодо призначення його головним тренером національної збірної України з укладенням контракту строком до 30 липня 2024 року з можливістю пролонгації за взаємною згодою до 30 липня 2026 року», — повідомляє офіційний сайт УАФ (28.02.23).
Поки ж тимчасовим керманичем головної команди країни стане Руслан Ротань. Раніше про це розповідав відомий телевізійний журналіст Ігор Циганик, який в ефірі авторської програми на ютуб-каналі «FootballHub» повідав також, хто саме підтримує призначення Ротаня.
«Я знаю, що деякі футболісти збірної України, лідери команди, дзвонили Ротаню і підтримали його в тому, щоб саме він зараз очолив національну команду на поєдинок проти Англії і на товариську гру з «Бренфордом», яка відбудеться трьома днями раніше», — сказав Циганик(Fanday.net, 21.02.23).
Нагадаємо, вже кілька місяців триває епопея про те, що збірну має очолити Сергій Ребров, і лише через те, що УАФ не змогла домовитися з клубом «Аль-Айн» з Еміратів, національна команда після відставки Петракова залишалася по суті безпритульною. Хоча за словами Павелка на пам’ятній зустрічі з журналістами, Ребров буде покликаний реформувати ледь не всю вертикаль збірних, залучаючи фахівців-іноземців до молодіжної та юнацьких команд.
Не менш глибоку спробу зануритися в минуле і пов’язати його з нинішньою ситуацією робив і Олександр Риженко на сайті Ua-football.com. Він теж згадував, як ще між стиковими матчами зі Словенією Артем Мілевський у коментарі покійному в бозі телеканалу «Футбол-1» повідомив, що новим головним тренером збірної замість Фоменка буде Андрій Шевченко. Як восени 2020-го інсайдери повідомили, що після чемпіонату Європи головним тренером збірної стане Ребров, і згодом Павелко відмовився-таки продовжувати контракти зі штабом Шевченка. І як тепер після відходу Петракова УАФ знову повернулася до імені Реброва.
«Однак, як і у випадку з ротацією Шевченко — Петраков, у Павелка немає запасного варіанту. Як влітку 2021 року, так і взимку 2023-го в Будинку футболу начебто вимагають від Реброва самому розв’язати питання зі своїм клубом, залишаючись осторонь реальних переговорів.
Ймовірно, це розуміє і сам Ребров. Тому навряд чи горить бажанням працювати під нинішнім керівництвом, враховуючи, що рано чи пізно і йому шукатимуть заміну за спиною. Але такий метод управління більш ніж звичний для глави УАФ Павелка. Утім, є ймовірність того, що це порочне коло буде розірвано. Принаймні, спроби прокуратури притягнути Павелка до відповідальності за фінансові махінації виглядають більш ніж реальними», — підсумовує автор (Ua-football.com, 23.02.23).
А поки що… Список кандидатів до збірної був підготовлений ще в листопаді Петраковим, про що знову-таки повідомляють анонімні інсайдери, а не офіційні джерела з Будинку футболу. Які у вівторок зранку все-таки народили звістку про призначення на вакантне місце тимчасово виконуючого обов’язки Ротаня:
«Виконком Української асоціації футболу на пропозицію Комітету національних збірних команд УАФ затвердив Руслана Ротаня виконувачем обов’язків головного тренера національної збірної України. Угода з Русланом Ротанем, який наразі виконує функції головного тренера молодіжної збірної України, діятиме до моменту набуття чинності контракту із Сергієм Ребровим, переговори з яким за дорученням виконкому проводить адміністрація УАФ» (28.02.23).
До речі, показово, що на понеділковому засіданні Виконкому УАФ питання про призначення головного тренера збірної розглядали лише третім на порядку денному. Звідси можна зробити висновки про пріоритети президента асоціації, який завжди любить багато говорити про патріотизм.
Тим часом сам Павелко продовжує залишатися під слідством, а Печерський суд Києва заборонив йому залишати межі України до 20 квітня.
Але ж Павелко зареєструвався єдиним кандидатом від України на виборах до виконкому УЄФА, запланованих на 5 квітня. Вірний зброєносець боса і відомий футбольний інтелектуал Анатолій Дем’яненко побачив у забороні чергові підступи ворогів українського футболу.
За його словами, запобіжний захід суперечить міжнародним футбольним статутам і працює проти інтересів України. На думку Дем’яненка, тепер уже очевидно, що нашу країну намагаються позбавити представництва в УЄФА. І в цьому, напевно, головна мета ворога, який розраховує за відсутності Павелка у Виконкомі УЄФА на пом’якшення санкційної політики щодо росіян.
«Ви ж бачите, що країна-агресор зараз працює в спортивному напрямку по всіх фронтах, — переконує Дем’яненко. — Вони дотискають МОК, щоб допустили їхніх спортсменів на Олімпіаду, хочуть повернутися в європейські футбольні турніри. Таке враження, що окремі наші правоохоронці займаються відвертим пособництвом ворогу. А якщо це так, то треба розуміти, хто ці люди і чиї вказівки вони виконують» (Fakty.ua, 22.02.23).
Водночас Дем’яненко впевнений, що ухвала суду жодним чином не вплине на шанси Павелка переобратися до Виконкому УЄФА, адже він може брати участь у Конгресі дистанційно: «І ми будемо разом боротися за перемогу на цьому фронті, так само, як наші військові це роблять на полі бою. Тож ця антиукраїнська й антифутбольна диверсія не матиме результату, якого очікують вороги».
За всієї поваги до майстерності лівого крайнього захисника та його патетичної красномовності, не зайвим буде нагадати, що правоохоронні органи розслідують щодо Павелка одразу дев’ять кримінальних справ, що стосуються махінацій зі штучною травою та майданчиками, заволодіння державними коштами, маніпулювання фінансами, тиску на журналістів. І відсторонення Павелка тим же Печерським судом від керівництва УАФ має корупційні причини, ніяк не пов’язані зі статутними нормами міжнародних футбольних організацій.
Тому правий Дем’яненко лише в тому, що «антифутбольна диверсія» з боку Павелка і К°, як то кажуть, — очевидна. Куди там зовнішнім ворогам змагатися з нашими доморощеними…
Віктор ЖУРАВЛЬОВ
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 29
Загрузка комментариев
