Матчі чемпіонату України минулого тижня знову стали головною темою вітчизняних спортивних медіа. Четвірці лідерів турніру вдалося уникнути втрат, хоча перемоги далися їм непросто. На решті короткої дистанції в сім турів будь-яка осічка загрожує непередбачуваними наслідками. Тим паче що «Дніпро-1» за втраченими очками лише двома поступається «Шахтарю», а «Динамо» не втратило шансів поборотися за бронзу із «Зорею».
Олександр Шовковський (фото: Ю.Юр'єв)Ще одна актуальна новина — товариський матч збірної України з Німеччиною, запланований на 12 червня в Бремені. Ба більше, з Будинку футболу пролунала гучна заява про те, що до цього поєдинку, а також до наступних за ним зустрічей синьо-жовтих із Північною Македонією (16 червня) і Мальтою (19-го) нашу національну команду готуватиме повноцінний новий головний тренер.
Утім, про все по порядку.
Нікому не дозволить жартувати з «Динамо»
Виїзний матч із «Металістом», що з відомих причин відбувся в Ужгороді, став для київського «Динамо» особливим. Уперше як виконувач обов’язків головного тренера командою керував легендарний у минулому голкіпер біло-синіх Олександр Шовковський. Про рокіровку на містку після попереднього поєдинку з «Шахтарем» оголосив сам Мірча Луческу.
«Проблеми із суглобом не давали Луческу повноцінно працювати, — зі свого боку зазначив оглядач Сергій Тищенко. — В останніх матчах Мірча відверто кульгав і проводив більшість часу сидячи, хоча зазвичай постійно перебуває на ногах. Після нічиєї з «Рухом» стало зрозуміло, що сенсу відкладати операцію немає. Сезон фактично втрачено. Луческу зможе привести себе до ладу і вже почати передсезонну підготовку. Зараз у нього є можливість подивитися на проблеми команди збоку. Хоча це не означає, що його участі в управлінні колективом не буде. Жодних сумнівів немає, що всі ключові питання Мірча контролюватиме з лікарняного ліжка. Недарма Луческу робитиме операцію в Києві — щоб бути ближче до команди» (Football24.ua, 25.04.23).
Однак не всі цілком життєву ситуацію, пов’язану з хворобою головного тренера і призначенням його тимчасового наступника, сприйняли як належне. Футбольні мольфари, які розплодилися останнім часом, зокрема і з-поміж журналістів, що подавали надії, стали висувати власні версії.
Як, наприклад, чому Шовковський, а не, скажімо, Гусєв, який довше за свого колишнього партнера перебуває в тренерському штабі «Динамо»? Або Еміл Карас, який спілкується з Луческу на одній мовній хвилі і має достатній досвід самостійної роботи? Інші стали копатися в особистому житті легендарного воротаря. А деякі домовилися до того, що, мовляв, Луческу в такий хитромудрий спосіб відправили у відставку.
Найкращою відповіддю на всі домисли стали слова самого Шовковського на післяматчевій пресконференції після гри з «Металістом»: «Насамперед хочу сказати, що у нас є головний тренер. На жаль, так сталося, що у нього зараз проблеми зі здоров’ям. Ми всі бажаємо йому якнайшвидшого одужання. Що стосується мого першого досвіду як наставника команди, то ми постійно були на зв’язку з нашим головним тренером. При цьому є система підготовки, яку змінити неможливо» (Dynamo.kiev.ua, 28.04.23).
«Шовковський — це людина, яка все життя провела в «Динамо». Він завжди нам говорив, що треба робити на полі. Гармаш, Хачеріді, молоді футболісти не дуже чули, що говорить тренер. Але Шовковський для всіх був авторитетом. Він бачив усю команду перед собою. Було зрозуміло, що в нього є якості, щоб стати хорошим тренером, а також тією людиною, яка здатна створити в команді потрібну атмосферу. Упевнений, що він не дозволить нікому жартувати з «Динамо», — підтримав колишнього партнера македонський захисник Горан Попов, який захищав кольори киян з 2010 по 2014 роки (Dynamo.kiev.ua, 27.04.23).
А оглядач Віталій Пасічний додав: «Шовковський — людина, яка за двадцять з гаком років збудувала собі таку репутацію, що її можна замість імені називати «святий». Він не обійшовся без помилок, деякі з яких стали легендарними, але також став частиною абсолютно легендарних матчів українського футболу. Він не забронзовів після десятка чемпіонств і залишався «відмінником» у грі. Часто єдиний, хто після невдалих матчів підходив до вболівальників. Коли опинявся запасним, не виявляв невдоволення вибором тренера, а просто доводив, що кращий за конкурентів. Ніколи не скаржився, що його кудись не відпустили, а протягом двох десятиліть був вірним бійцем київського клубу«(Football.ua, 25.04.23).
Водночас Пасічний вважає, що з Шовковським «Динамо» за помахом чарівної палички не почне грати як «Манчестер Сіті» і навіть відіграти п’ять очок у «Зорі» буде важко. На численні регалії воротаря теж ніхто посилатися не буде — спорт так не працює. А тут ще три поспіль ігри на виїзді.
«У той же час є глибоке розуміння, що тренер Шовковський у «Динамо» — так само нормально, як тренер Лампард у «Челсі» чи тренер Пірло в «Ювентусі». Хто-хто, а він на свій шанс точно заслужив».
Почин Шовковського в Ужгороді
У «Металіста» підопічні Олександра Шовковського впевнено виграли (3:1) — за рахунком і за грою. Але є, як то кажуть, нюанси. Незважаючи на беззаперечну перевагу за кількістю створених моментів, відкрили рахунок тільки в другій половині другого тайму. Не завжди припиняли спроби харків’ян огризатися. А після помилки Попова і зовсім могли пропустити другий гол — виручив Нещерет.
«Металіст» майже за всіма параметрами є найслабшим колективом чемпіонату, — зазначав перед матчем сайт Football24.ua. -Харків’яни йдуть останніми за очікуваними очками, мають найгіршу середню гостроту ударів і тримаються передостанніми за очікуваними пропущеними голами. Частіше, ніж по їхніх воротах, б’ють лише в матчах проти «Металіста-1925» (28.04.23). Крім того, портал посилався на тривожні інсайди про внутрішні проблеми клубу.
Водночас нагадував про нічиї «Металіста» з «Олександрією» та «Колосом», про те, що харків’яни цілу годину трималися в матчі з «Шахтарем», про гольову феєрію в поєдинку з «Вересом» (5:5), а поразку від «Ворскли» пояснював двома голами, пропущеними з пенальті: «Отже, недооцінка «Металіста» може призвести до поганих наслідків. З підопічними Періци Огнєновича треба демонструвати максимально потужний футбол».
Схоже, динамівців зайвий раз налаштовувати на суперника потреби не було. При цьому Шовковський не став змінювати стартовий склад, який виходив на поле в поєдинку з гірниками. Кияни з перших хвилин узяли ініціативу у свої руки, створили низку моментів, але до голу справу не довели. А «Металіст» огризався. Ще до перерви міг забити Прядун, який вийшов сам на сам із Нещеретом, і Демченко після удару зі штрафного.
«Атаки накочували справно, — описував події в другому таймі Ігор Семйон. — Андрієвський, Беніто, Вівчаренко… Однак вистрілив той, від кого чекали в останню чергу. Довгу, затяжну, розмашисту атаку вдалим ударом у дев’ятку увінчав Сирота. Далі було легше. Просто сіли на ворота і спробували закрити питання про переможця. Кабаєв не забив, бо Коррал виніс м’яч із лінії, але Ванат другим темпом реалізував шанс» (Ua-football.com, 28.04.23).
А потім трапився подарунок Попова, який щойно вийшов на поле. Вийшов і помилився, по суті, вручивши м’яч Картушову, а той викотив снаряд на порожні ворота Прядуну. А якби після цього Порох забив зі штрафного?
«Якщо підбити підсумок першого матчу Шовковського, то він вийшов неоднозначним, — аналізував підсумки поєдинку Олександр Сажко. — З одного боку, простежувався як план на гру, так і бажання гравців його виконувати: вони багато рухалися, намагалися пропонувати себе, віддавали передачі між лініями або під забігання. Такі дії створювали небезпеку.
З іншого боку, максимально використати створений простір на правому фланзі за рахунок перевантажень лівого не вдалося. До того ж проблеми з останнім пасом і завершенням не дозволяли забити, аж доки «Металіст» не залишився в меншості. Отже, і глобальних висновків щодо стану «Динамо» зробити неможливо. Поки можна лише сказати, що Шовковський точно не провалив свій перший матч» (Ua.tribuna.com, 28.04.23).
«Ми контролювали гру, але не все виходило, — зі свого боку зазначив сам Олександр Шовковський. — У першому таймі в нас були моменти, які повинні були реалізовувати. Розуміли, за рахунок чого гратиме суперник. Щось у «Металіста» вийшло — ми пропустили низку гострих випадів.
Потім забили два м’ячі і все начебто налагодилося. Але прикра помилка, пропущений гол — і команда якось розгубилася. Будемо розбиратися, чому так сталося. Помиляються всі. Проблема не в тому, що хтось помилився. Проблема в тому, що хлопці розгубилися. У наших діях з’явився якийсь сумбур, який тривав аж до третього забитого гола» (Dynamo.kiev.ua, 28.04.23).
А ще Шовковський зізнався, що емоції гравця і тренера — це різні речі. Що індивідуальну майстерність у сучасному футболі треба проявляти в кожному компоненті гри. Що не будемо забивати, якщо не станемо завдавати ударів по воротах. А головною перемогою для нього буде перемога України над агресором, який у ніч перед матчем із «Металістом» завдав по наших містах чергового підлого ракетного удару.
Сербський наставник харків’ян Періца Огненович (ще один колишній партнер Шовковського по київському «Динамо») зізнався, що розраховував на шанси своїх підопічних у контратаках. Але вилучення захисника Романюка на початку другого тайму за фол останньої надії зламало всі його плани.
«Заслужена червона картка», — вважає відомий у минулому арбітр ФІФА Мирослав Ступар. А загалом щодо херсонського рефері Пасхала зауважив: «Пасхал був не сконцентрований. Мабуть, від самого початку він вирішив, що «Динамо» легко обіграє «Металіст». А тому на 17-й хвилині пропустив момент, коли той таки Романюк зіграв не в м’яч, а в ноги Буяльському. Хоча в подальшому кримінальних моментів, які б могли говорити про компетенцію чи не компетенцію арбітра, не було» (1927.kiev.ua, 28.04.23).
Цікаво, що 41-річний Ігор Пасхал уже вп’яте в нинішньому сезоні обслуговував матч за участю київського «Динамо». А в попередньому поєдинку з «Шахтарем» відповідав за VAR. Тоді до дій бригади суддів теж були питання…
Вернидубу дуже сподобалася Монзуль
«Шахтарю», який втратив у квітні чотири очки і підпустив до себе на небезпечну відстань «Дніпро-1», за будь-яку ціну потрібно було вигравати у виїзному матчі в «Колоса». Однак після першого тайму підопічні Ігора Йовічевича в один м’яч поступалися.
«Шахтар» мав дві проблеми, — зазначав у звіті про поєдинок оглядач сайту Ua-football.com Георгій Грошев. — Перша — гра біля чужих воріт. Більшість атак будувалися через Судакова, тоді як праве крило сильно просідало. Моменти хоч і були, але мінімум. Та й реалізація підводила.
Друга проблема «Шахтаря» — гра біля власних воріт. «Колос» традиційно був скупий на моменти, проте видавив максимум, забивши після стандарту. Богданов подав у гущу подій, Чоботенко виграв повітря, а Оріховський, який якимось чином опинився без опіки, другим дотиком відправив м’яч за призначенням« (28.04.23).
Однак після перерви ситуація на полі змінилася. На думку автора, багато в чому завдяки тому, що Йовічевич освіжив фланги, випустивши на поле Зубкова та Коноплю. Крім того, гірники додали в темпі. Хоча й забили з 11-метрового, призначеного за гру Чоботенка рукою, з чим, до речі, сам винуватець був не згоден. А з приводу другого голу претензії до арбітра Деревинського висувала вже вся команда «Колос».
Річ у тім, що під час атаки Бондар у центрі поля порушив правила, після чого Бондаренко і Траоре і розіграли гол. Але рефері момент проігнорував. Утім, «Шахтар» таки довів свою перевагу до логічного завершення, коли ближче до кінця зустрічі Келсі оформив комфортний рахунок (3:1).
«Сьогодні ми здобули дуже важливі три очки. Я поважаю «Колос». Вони цього року мало забили, але й пропускають мало. До того ж у команди є така важлива якість, як уміння реалізовувати стандарти. Але хочу похвалити і свою команду за характер і за другий тайм, який показав, що ми йдемо шляхом, який ми хочемо пройти до кінця. Тому вимагаю від хлопців грати так і в наступних матчах і знаю, що вони можуть це зробити. Кожен із семи наступних поєдинків для нас як фінальний», — прокоментував підсумок поєдинку Ігор Йовічевич (Shakhtar.com, 28.04.23)
Пенальті знадобився і у виїзній зустрічі «Дніпра-1» з «Інгульцем» (2:0). Реалізувавши його на 58-й хвилині, Артем Довбик забив свій 20-й м’яч у чемпіонаті і ще більше зміцнив лідерство в суперечці бомбардирів.
«Непроста для нас була гра, — зізнався наставник дніпрян Олександр Кучер. — І дорога була складна, і отруєння в команді — шість-сім гравців ми з побоюванням випускали на поле. Щодо гри, то «Інгулець» діяв із бажанням, був на нас налаштований, чекав свого шансу і в другому таймі ледь його не отримав, коли ми могли поплатитися за помилку. Але загалом ми контролювали хід матчу і добре зіграли в обороні. Так що рахунок по грі» (Scdnipro1.com.ua, 29.04.23).
А ще Кучер повідав, що в першому таймі його команді заважав вітер. Після перерви дніпряни грали вже за вітром, до того ж дощ змочив поле, і стало легше.
Цікаве зізнання зробив і голландський наставник «Зорі» Патрік ван Леувен. Відповідаючи на запитання, чому його команда після перерви в київському матчі з «Чорноморцем» відмовилася від інтенсивного пресингу біля воріт суперника, фахівець зауважив: «Погодні умови для футболу були дуже хороші, але деякі гравці довго не бачили сонця, не звикли до такого тепла і за деякий час втомилися. До того ж «Чорноморець» не завжди давав можливість для пресингу» (Zarya-lugansk.com, 29.04.23).
Загалом же, на думку ван Леувена, особливих проблем у грі з одеситами в його підопічних не виникло. А вдосконалювати завжди є що. Зокрема — реалізацію моментів.
І ще про один матч 23-го туру, який опинився в епіцентрі уваги. «Кривбас» у рідних стінах обіграв «Олександрію» (2:1) і не виключено, що саме між цими командами розгорнеться боротьба на п’яту єврокубкову путівку від України. Принаймні, перша поразка Руслана Ротаня на чолі олександрійців дає криворіжцям певні надії.
Завжди емоційний головний тренер «Кривбасу» Юрій Вернидуб цього разу випромінював благодушність. Дякував підопічним за самовіддачу та виконаний план на гру. Хоча й дорікнув за дві попередні поразки, де команда, на його переконання, мала брати очки. Віддав належне «Олександрії» — молодому, цікавому колективу зі швидкими, технічними виконавцями. І щосили нахвалював арбітриню Катерину Монзуль.
«Сьогодні я побачив суддю, яка дійсно є фахівцем дуже високого рівня. Катерина — єдина, хто судить у Європі. І це невипадково. Вона — жінка, яка набагато більше розбирається у футболі й правильно судить, ніж усі мужики, які є в Україні. Бо ті судять з огляду на «щось, якось і десь», а Монзуль виходить і чесно виконує свою роботу.
Вона це робить дуже цікаво і класно, до неї зауважень у мене немає. Якщо і є якісь помилки, то я стовідсотково знаю, ці дії не є заангажованими. Будь-яка людина може помилятися. А коли судять трошки інші арбітри — не називатиму прізвищ — диву даєшся. Тому й виводять мене: у цьому чемпіонаті вже маю два вилучення. Тому більше не хочу про це говорити» (Fckryvbas.com, 29.04.23).
З Юрієм Вернидубом можна погодитися або не погодитися. Але так часто буває в нашому футболі: після переможних матчів і за неупередженого суддівства одна думка, в іншому випадку — зовсім інша…
Благодійний матч у Бремені
24 квітня офіційний сайт УАФ повідомив про те, що 12 червня національна збірна України проведе товариський поєдинок із командою Німеччини. Матч, який для бундестіму стане 1000-м в історії, буде благодійним і відбудеться в Бремені на «Везерштадіоні». Благодійною грою національна збірна Німеччини продовжить соціальну місію підтримки Німецьким футбольним союзом (DFB) людей та організацій в Україні, які постраждали від російської загарбницької війни.
«1000 міжнародних матчів — це історія, яку ми хочемо відсвяткувати грою миру. Наша національна команда зіграла багато важливих поєдинків у своїй біографії. Граючи свій 1000-й міжнародний матч у дружбі з Україною, ми чітко демонструємо, що футбольна сім’я міцно стоїть разом із нашими українськими друзями. Ми пишаємося тим, що святкуємо цю річницю разом з Україною і для України», — заявив президент Німецького футбольного союзу Бернд Нойендорф (Uaf.ua, 24.04.23).
А спортивний директор бундестіму, знаменитий у минулому форвард Руді Феллер додав: «Завдяки 1000-му міжнародному матчу національної збірної DFB може озирнутися на насичену подіями історію. «Везерштадіон» пропонує ідеальні умови для цієї особливої ювілейної гри, за допомогою якої ми можемо не тільки продемонструвати нашу підтримку Україні, а й надати дуже конкретну допомогу та зібрати пожертви».
Слід зауважити, що від початку російської агресії DFB та національна команда Німеччини беруть участь у різноманітних заходах з надання допомоги постраждалим від війни в Україні. Минулого року DFB Foundation Egidius Braun (Фонд імені колишнього президента DFB і віцепрезидента УЄФА Егідіуса Брауна) разом із партнерами виділив понад 10 мільйонів євро на соціальні проєкти в Україні.
Крім того, у співпраці з Уповноваженим Федерального уряду з питань міграції, біженців та інтеграції підтримує футбольні клуби, які допомагають дітям, молоді та жінкам, що вимушено виїхали з України. Прибуток, отриманий від проведення благодійного матчу, теж піде до Фонду DFB, який продовжить допомагати людям, що постраждали від російської військової агресії.
Конкретними планами на зустріч з Україною поділився і наставник бундестіму Ганс-Дітер Флік: «Ми проведемо цей особливий матч, а потім на нас чекатимуть ще два сильні суперники — Польща та Колумбія. У цих товариських поєдинках ми хочемо розвинути те, що команда продемонструвала в другому таймі контрольного матчу з Бельгією. Якщо команда правильно засвоїла уроки, то вболівальники нас підтримають. Ми хочемо взяти цей імпульс на наступні поєдинки» (Uaf.ua, 26.04.23).
Минулого тижня з Будинку футболу надійшло ще два важливих повідомлення. Незважаючи на наказ Міністерства молоді та спорту про те, що українські спортсмени не повинні брати участь у турнірах, у яких беруть участь представники країни-агресора та Білорусі, що потурає їй, збірна України не зніматиметься з відбору Євро-2024. Це стало можливим завдяки листу міністерства, в якому дано чіткі роз’яснення ситуації.
«З огляду на рішення Виконкому Союзу Європейських футбольних асоціацій (УЄФА) від 27.05.2022 щодо розведення українських та білоруських футбольних команд під час жеребкування міжнародних змагань під егідою організації, виконуючи пункт 5 вищезазначеного наказу, структурні підрозділи Мінмолодьспорту, до повноважень яких віднесено координацію розвитку футболу в країні, здійснюватимуть моніторинг участі українських команд у міжнародних змаганнях, в яких візьмуть участь і білоруські команди.
У разі виявлення фактів можливих випадків очних зустрічей українських і білоруських футбольних команд для вирішення питань, пов’язаних із подальшою участю в змаганнях, мають бути задіяні вимоги пункту 1 згаданого наказу Мінмолодьспорту», — процитував документ сайт Sport.ua (24.04.23).
Що стосується російських команд, то вони, як відомо, повністю відсторонені від участі в змаганнях під егідою УЄФА.
І друга новина — у національної команди України нарешті з’явиться наставник. Про це з посиланням на високопоставлене джерело повідомило сайт Ua.tribuna.com: «До контрольного поєдинку з Німеччиною та до наступних матчів відбору до Євро-2024 збірну готуватиме новий головний тренер, який буде представлений в обумовлений із ним час» (24.04.2023).
Хто ним стане? Запасемося терпінням. Чекали довше…
Тугоплавкі сентенції Леоненка
Продовжує свою соціальну та благодійну місію найкращий футболіст незалежної України Андрій Шевченко. Нещодавно в інтерв’ю авторитетному британському виданню The Guardian він укотре поділився своїми емоціями про війну в нашій країні та її наслідки. Зокрема, розповів про зустріч із 6-річною дівчинкою Мариною, якій лікарям довелося ампутувати ногу.
У травні 2022 року в будинок на Херсонщині, де проживала родина Марини, влучив рашистський снаряд. Він призвів до тяжких травм малечі. Життя вдалося врятувати, але інвалідності уникнути не вдалося. Пізніше в київській клініці «Охматдит» їй провели протезування. Там на початку квітня з Мариною і зустрівся Шевченко, про що й повідав англійським журналістам.
«Проведений із нею час — неймовірний емоційний момент для мене. Я побачив, як вона посміхається. Лікар підійшов до мене і сказав: «Андрію, вона була тут чотири місяці, і ми ніколи не бачили, як вона посміхалася». А тепер у піднесеному настрої, грається з м’ячем, і навіть відпасувала його мені. Вона була сповнена ентузіазму», — процитував знаменитого футболіста сайт Ua.tribuna.com (29.04.23).
«Я бачив багато малюків у дитячій лікарні, і чимало з них були у вкрай важкому стані. Наступного дня поїхав до іншої лікарні, де зустрів військових. Насправді це 18-19-річні хлопці, а в них немає ніг, немає рук. Я хочу, щоб світ знав про це, хочу поділитися тим, що відчувають українці. Важливо, щоб увесь світ допомагав нам. Ми й далі маємо сильний дух — і цей дух допоможе нам захистити Україну і, зрештою, перемогти», — звернувся Шевченко до читачів The Guardian.
А ще Андрій розповів про ініціативи, які реалізує разом із гравцем «Арсеналу» Олександром Зінченком: «Ми працюємо над багатьма різними проектами. Зараз готуємо пропозиції разом із фундацією Football for Ukraine, щоб отримати допомогу для українців. У нас є проект в Ірпені разом з United 24, зібрали кошти на відбудову футбольного стадіону.
Зінченко неймовірний. Я дуже пишаюся ним, тому що він такий молодий, має молоду сім’ю з дитиною, проте так багато підтримує Україну. Він не лише збирає кошти, а й голосно говорить про нашу країну.
Коли ми розмовляємо, я кажу: «Не стримуй емоції, дай їм волю. Ми повинні показувати правду. Ми тут, щоб продемонструвати світу, що відчувають українські люди. Ми повинні допомагати нашим людям, бо вони цього потребують. Маємо привертати увагу до війни» (Ua.tribuna.com, 29.04.23).
Про теплі стосунки Шевченка і Зінченка свідчить й інше інтерв’ю володаря «Золотого м’яча» сайту CBS Sports. Оцінюючи ігрові та лідерські якості футболіста «Арсеналу», Шевченко зокрема зауважив: «Зінченко — це харизма, цілеспрямованість, відповідальність. Я зробив його наймолодшим капітаном в історії збірної України, тому що він на це заслуговував. Він подає приклад».
«Він легкий на м’ячі, має хорошу техніку. Не боявся брати на себе відповідальність, навіть коли тільки починав у збірній. А прийшов, пам’ятаю, то виглядав як дитина. Але настільки розвинувся і виріс, що став справжнім капітаном і одним із найкращих у своєму амплуа в поточному сезоні. А все завдяки своїй пристрасті до футболу, дисципліни, своєму бажанню й амбіціям», — навів слова Шевченка сайт Fanday.net (25.04.23).
Звичайно, здорово, що у нас є такі амбасадори — і на футбольному полі, і за його межами. Але, виявляється, не у всіх це викликає здорові почуття — чи то вузькість кругозору заважає, чи то надлишок у голові коричневої речовини. Ось і колишній нападник із солідним пивним стажем Віктор Леоненко не вважає Зінченка серйозним футболістом і навіть посміюється над його почуттями. А вже лівого захисника не бачить у ньому геть.
При цьому до Шевченка задирається. «Як там, Андрію, з найкращим лівим захисником? — поцікавився Леоненко, по суті, звинувачуючи Зінченка в поразці «Арсеналу» від «Манчестер Сіті» в ключовому матчі на фініші англійського чемпіонату. — І там не встиг, і там. Не боровся з Голанном, стояв на місці, у своїй зоні. Ось Голанн і забив. Зінченко завжди так грає: там не добіг, там побіг уперед. У підсумку виходить — де він?» (Xsport.ua, 27.04.23).
При цьому маніпулює: мовляв, звісно, важко людям, які не розуміють футбол, знайти його помилки, бо команда вічно тримає м’яч. Природно, так і пішки можна. Тому Шевченку має бути соромно за оцінку гри Зінченка.
Але особливо цинічно прозвучали слова Леоненка щодо останнього інтерв’ю Шевченка: «Прочитав, що у них багато проєктів із Зінченком. Хлопці, я тільки радий. Молодці, що допомагаєте, хоча це має бути нормально. Коли стільки грошей — я б узагалі пару лікарень побудував. Якщо хочете, то я теж буду вам допомагати» (Fanday.net, 29.04.23).
Найсумніше, що подібні тугоплавкі сентенції псевдоекспертів зі штучним інтелектом охоче тиражуються медіа, створюючи «правдорубам» широку рекламу. А серйозна аналітика і журналістика відсуваються все далі на задвірки…
Віктор ЖУРАВЛЬОВ
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар