Реєстрація, після якої ви зможете:

Писати коментарі
і повідомлення, а також вести блог

Ставити прогнози
та вигравати

Бути членом
фан-зони

Зареєструватися Це займе 30 секунд, ми перевіряли
Вхід

Микола Несенюк: «Власнику «Колосу» варто задуматися. І не лише йому»

2023-05-17 07:40 Відомий журналіст Микола Несенюк — про одну з проблем чемпіонату України при нинішньому складі його учасників. ... Микола Несенюк: «Власнику «Колосу» варто задуматися. І не лише йому»

Відомий журналіст Микола Несенюк — про одну з проблем чемпіонату України при нинішньому складі його учасників.

Микола Несенюк

«Спостерігаючи за впевненими виступами в чемпіонаті України команди «Колос» із села Ковалівка я нарешті згадав де і коли я таке вже бачив. Було це наприкінці вісімдесятих років минулого століття. Керівник тодішньої Грузинської ССР на прізвище Шеварднадзе вирішив створити у своєму рідному районі футбольну команду. Сказано – зроблено! У райцентрі Ланчхуті з населенням у п’ять тисяч людей оперативно збудували стадіон на двадцять тисяч місць, а до місцевої команди почали запрошувати футболістів рівня вищої ліги СССР.

На той час засновник команди пішов на підвищення ставши міністром закордонних справ СССР. Але команду, треба думати, без уваги не залишив. І врешті «Гурія» із Ланчхуті потрапила до вищої ліги чемпіонату СССР! Слід зауважити, що таке стало можливим лише тому, що в СССРі саме почалась «пєрєстройка» і закони та звичаї, на яких трималося попереднє життя, в тому числі і футбольне, вже майже не діяли. Як наслідок у команді грузинського райцентру футболістам платили більше аніж у київському «Динамо». Звісно, що гроші ці були «чорними» і ніде не облікованими. І ніхто вже не боявся, що за це можуть покарати, як це траплялося раніше.

Тренував ту «Гурію» не хто-небудь, а сам Михайло Фоменко, легендарний футболіст, а потім відомий тренер. Були там, ясна річ, і українські футболісти. У Ланчхуті встигли пограти Хлус, Яворський, Квасников та інші. Але «магія» цього диво-райцентру діяла лише у першій союзній лізі, де «Гурія» громила усіх і двічі за чотири сезони здобувала право на підвищення у класі.

А далі чомусь не пішло. Все-таки вищу лігу показували по телевізору і набирати очки відомими усім методами було складніше. Тому свій перший і останній сезон у союзній еліті «Гурія» завершила на останньому місці. Але сам факт проникнення сільської команди до вищої ліги був свідченням того, що футбол в СССР вже був на той час невиліковно хворий. Власне як і сам СССР… Нині команда «Гурія» із Ланчхуті виступає у третій (!) лігі чемпіонату Грузії і ні на що не претендує.

Навіщо я про це згадав? Тому що ця давня історія має вчити – футбольна команда, створена у селі чи райцентрі шляхом збирання гравців з усього світу, довго не проіснує. Щойно у офіційного чи неофіційного власника цієї команди не стане можливості платити привезеним футболістам, ця команда або зникне взагалі, або гратиме десь у нижчих лігах аматорського футболу. І те, що таких команд у вищому дивізіоні українського чемпіонату вже декілька, свідчить, що не все нормально в нашому чемпіонаті.

Я розумію що скоробогатьки, здатні виводити сільські команди до вищої ліги, у нас ще не перевелися. Але що це за чемпіонат, коли у команди вищого дивізіону є фактично один уболівальник? Як цей чемпіонат «продати» телебаченню за притомні гроші?

Не подумайте що я проти того, щоб люди витрачали гроші на футбол. Але витрачати бажано з перспективою. Неподалік тої самої Ковалівки, де менше двох тисяч мешканців, знаходяться Фастів із населенням у п’ятдесят тисяч та  Біла Церква, де живе двісті тисяч. У цих містах вже є стадіони, на які можуть прийти глядачі. Команда рівня «Колоса» точно збирала би там повні трибуни. Але «Колос» грає у себе в селі для свого власника та його друзів та знайомих.

Скажете, що це нині не актуально – футбольні матчі через війну проходять без глядачів. Але ж війна не триватиме вічно. Чого не скажеш про порожні трибуни, які можуть залишитись такими і після війни. А що? Багато кому це подобається – не треба того клопоту із продажем квитків, створенням зручностей, дотриманням порядку…

Не думають люди про те, що футбол для однієї людини з порожніми трибунами довго не живе. Де нині команда «Темп» із Шепетівки, яка у дев’яності грала у вищій лізі? Де команда з Охтирки, яка грала там само у двотисячні? Де поділися команди Липової Долини, Головківки та інших українських сіл, де багаті мужчини створювали свого часу «футбольні клуби» і заявляли їх до офіційних змагань? Там само, де і «Гурія» з Ланчхуті. Тож власнику «Колосу» з Ковалівки варто задуматися. І не лише йому», — написав Несенюк на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.

Кращий коментар

Romen
Гліб Капустін - Эксперт
17.05.2023 11:44
А я би не Гурію в приклад привів,а Хофенхайм. Теж команда з села.

Читати всі коментарі (11)

Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини

RSS
Новини
Loading...
Тібо Куртуа: «Великий Лунін» 11
Dynamo.kiev.ua
18.04.2024, 12:12
Пополнение счета
1
Сумма к оплате (грн):
=
(шурики)
2
Закрыть