Перший удар по м’ячу Льоня Буряк зробив десь у років сім, беручи участь у футбольних «битвах» разом із сусідськими хлопцями. Грали вони на піску одеського пляжу Пересип, ганяли у футбол до повної знемоги, тут же, падаючи на пісок, відпочивали, продовжували грати, після чого бігли купатися в солоне тепле Чорне море. Через роки Леонід дізнався, що так само, як і в нього, на нескінченних пляжах, починався шлях у футбол багатьох тисяч футболістів із Бразилії.
Леонід Буряк. Фото - О.ПоповУ 9 років на день народження батько Йосип Ігнатович подарував синові справжній футбольний м’яч і бутси. Той сяяв від щастя. У 10 років, разом із друзями, Льоня прийшов на стадіон «Продмаш», де проводився набір до дитячої команди. Тренував її відомий в Одесі футболіст Валентин Бліндер.
За кілька років Леоніда і ще трьох його однолітків запросили на оглядини в «Чорноморець». У 15 років здібного хлопця вже перевели до дублювального складу «моряків», який тренував Матвій Черкаський. Він запросив учня дев’ятого класу до Варни, на підготовчий збір команди. Таких зборів у футбольній кар’єрі Буряка було дуже багато, але той, перший, звичайно ж запам’ятався.
Чоловік, тато, дідусь — гордість сім’ї
10 липня знаменитому півзахиснику київського «Динамо» і збірної колишнього СРСР виповнюється 70 років.
Позаду яскраві роки, проведені у великому футболі та сімейному житті. Своїм чоловіком пишається його дружина Жанна, чемпіонка світу з художньої гімнастики, з якою Леонід по життю нога в ногу і душа в душу крокує вже 48 років.
Пишаються своїм татом син Андрій, випускник Київського інституту міжнародних відносин (працюючи зараз у МЗС України, він очолює один із департаментів), і донька Оксана. Якось до Києва приїхали представники знаменитої балетної академії Штутгарта, щоб відібрати обдарованих дітей. Оксана, учениця Київського хореографічного училища, потрапила в їхнє поле зору. Потім вона здобула в Німеччині прекрасну хореографічну освіту, вивчила три мови і з успіхом багато років працювала в балеті Штутгарта. Зараз Оксана продовжує жити в Німеччині і працює там хореографом. Оксана та Андрій подарували батькам п’ятьох онуків — трьох хлопчиків і двох дівчаток.
Наприклад, Олександру вже 7 років. У нього дідусеві футбольні гени. Він півзахисник однієї з дитячих команд футбольної академії мюнхенської «Баварії». Якось хвилин 40 дідусь з онуком працювали з м’ячем на футбольному майданчику. Щасливий хлопчик прибіг додому і, звертаючись до мами, сказав: «А дідусь у футболі нічого, багато набиває і ногою, і головою».
Багато років півзахисник від Бога радував своєю грою мільйони вболівальників. Одну зі своїх книг він назвав «Я жив у щасливий футбольний час». Футболу Леонід Буряк продовжує служити і зараз.
Третя успішна спроба Андрія Біби
А тепер про досягнення Леоніда Буряка у великому футболі. Щоправда, всіх уже точно не перелічиш.
У «Чорноморці» гравець юнацької збірної країни, який бездоганно володіє м’ячем, мистецтвом вести гру і найпотужнішим ударом, надовго не затримався. На Буряка звернули увагу селекціонери московських команд («Динамо», «Спартака», ЦСКА), пітерського «Зеніту» і київського «Динамо». Але залишати «Чорноморець» Леонід не поспішав.
Тричі приїжджав за ним до Одеси Андрій Біба. Але тільки з третьої спроби посланця «Динамо» Леонід ухвалив рішення, отримавши згоду мами Марії Миколаївни і тренера Сергія Шапошникова, на перехід до клубу, за який він завжди мріяв грати.
З деякими динамівцями — Олегом Блохіним, Валерієм Зуєвим, Олександром Даміним — Леонід був знайомий по юнацькій збірній.
10 медалей чемпіонатів країни, 5 кубків, 2 європейські трофеї
Дебют Буряка в «Динамо» відбувся 7 квітня 1973 року в матчі з «Араратом». Виступаючи за киян, півзахисник провів 304 матчі проти 25 клубів. 6 разів псував настрій воротарям «Чорноморця», по 5 — «Спартаку» і «Торпедо». Також реалізував 22 пенальті в матчах чемпіонату країни. Загалом же він забив 57 м’ячів за «Динамо».
У колекції Леоніда 10 комплектів нагород: 5 золотих, 4 срібні та 1 бронзова. 5 разів разом із партнерами він здійснював коло пошани з кубком країни, забивши в 52 кубкових матчах 12 м’ячів. 8 сезонів поспіль Буряк входив до списку «33-х найкращих гравців чемпіонату», 5 разів — під №1. Він член «Клубу Григорія Федотова», забивши 108 м’ячів — відмінний показник як для півзахисника.
У травні 1975 року, перемігши в Базелі у фіналі Кубка Кубків угорський «Ференцварош» — 3:0, «Динамо» вперше завоювало почесний європейський трофей. А восени, перемігши двічі (1:0 у Мюнхені та 2:0 у Києві) володаря Кубка чемпіонів «Баварію», у складі якої виступало 7 чемпіонів світу, команда Леоніда Буряка завоювала Суперкубок УЄФА. У єврокубках за «Динамо» він зіграв 51 матч і забив 14 м’ячів.
Заслуженим майстром спорту динамівець Леонід Буряк став у 21 рік. Здобути таке почесне звання раніше, у 19 років, вдалося тільки Едуарду Стрельцову.
Забивав, не тільки граючи за «Динамо»
За збірну колишнього СРСР Буряк зіграв 59 матчів і забив 11 м’ячів. Він володар бронзової медалі Олімпійських ігор у Монреалі-1976. У грі за третє місце підопічні Валерія Лобановського перемогли (2:0) команду Бразилії.
Завершивши через різні причини свою футбольну кар’єру в «Динамо», Буряк кілька сезонів провів, виступаючи за «Торпедо» і харківський «Металіст», у складі яких виграв ще два Кубки країни, ставши в підсумку 7-разовим володарем цього почесного трофея.
Побратими по рідному «Динамо», гравці з інших клубів колись єдиної країни, а також знамениті люди не зі світу футболу прилетіли привітати його з 50-річним ювілеєм. Ціна квитка, незалежно від сектора, була символічною — 1 гривня. Таке рішення ухвалив сам Буряк. Усі кошти від продажу квитків у перерві матчу було вручено представникам ліцею, в якому навчалися діти загиблих співробітників органів охорони правопорядку.
Зібрав повні трибуни і матч 10 липня 2013 року. Привітати Леоніда Йосиповича з 60-річчям приїхали до Києва його колишні суперники в чемпіонатах країни — гравці донецького «Шахтаря»: Віктор Грачов, Сергій Ателькін, Ігор Леонов, Дмитро Шутков, Олександр Сопко... Їхніми суперниками, яких на поле вивів як капітана ювіляр, були Віктор Чанов, Михайло Михайлов, Ігор Бєланов, Олександр Заваров, Андрій Баль, Володимир Безсонов, Юрій Максимов та інші.
Нині Леонід Йосипович Буряк, життєвий девіз якого — «Найщасливіша людина — та, хто дає щастя найбільшій кількості людей», працює в рідному клубі. Він — посол «Динамо» (Київ) і представляє клуб зі столиці України на європейській футбольній арені.
З ювілеєм, Футбольний Маестро!
Олександр ЛИПЕНКО для Dynamo.kiev.ua
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар