Колишній голкіпер «Динамо» Денис Бойко, який перейшов у «Полісся», розповів про особливості підходу до формування колективу Юрія Калітвінцева та назвав найголовніші риси успішного та сильного колективу.
Денис Бойко. Фото: polissyafc.com— Розкажи про свої перші дні в «Поліссі», якими вони були?
— Що стосується вражень, то вони дуже позитивні. Я майже всіх хлопців знаю, колектив дуже приємний, згуртований. Коли в команді такий сильний і згуртований колектив — це запорука успіху. Мені дуже цікаво працювати на тренуваннях. Не скажу, що це щось для мене нове. Але це перш за все новий виклик, новий колектив. Але колектив дуже хороший, тому дуже просто адаптуватись, знаходити спільну мову з гравцями. Все ідеально, все добре. Працюємо.
— Чому вирішив обрати «Полісся»? Які критерії вибору були?
— У якийсь момент ми вирішили з родиною, що ми хочемо залишитись в Україні. Це і був один із керуючих аспектів, чому ми обрали «Полісся». Чому я кажу ми — бо для мене дуже важлива думка моєї родини про те, де ми будемо жити, де ми будемо знаходитись, де буде в школу ходити мій син. Житомир неподалік від Києва. Це, напевно, один із найголовніших чинників.
Мене сильно підкупив той проєкт, який робиться в команді «Полісся». Те, як президент клубу бачить розвиток команди, що він робить для міста, для цієї команди. Коли я вперше побачив базу, то перше, що я подумав — це щось сучасне і європейське. Я був в європейських клубах, бачив бази там, бачив умови для футболістів, які там поля, які відновлювальні комплекси. Я можу сказати, що це щось дуже і дуже круте. І мало команд у Європі мають такі умови для праці та розвитку. Це ще один із чинників, чому я обрав «Полісся».
Ну, і ще один важливий чинник — це тренерський штаб. Юрія Миколайовича Калітвінцева я знаю дуже давно, ще по роботі в «Динамо-2». Ми зідзвонились із ним і він сказав: «Ми чекаємо тебе». Для мене це було найголовнішим, бо коли тренер розмовляє з гравцем і каже, що команда чекає на нього, то це має дуже велике значення. Насамперед для гравця. Коли головний тренер висловлює якусь довіру. Для мене дуже цікава робота з тренером воротарів — Михайлом Володимировичем Федуновим. Доволі молодий на тренерському шляху, скажімо так, але дуже прогресивний. Дуже цікаво працювати із ним. Завжди я знаходжу щось нове для себе на тренуванні. Хоч я і не молодий гравець, скажімо так, але я стараюсь знаходити щось цікаве і розвиватись.
Усі ці чинники були для мене дуже важливими. Можна якісь виділяти, але я об’єднав їх всі в один.
— Ти виграв в Україні усі турніри, ставав чемпіоном Туреччини, грав в фіналі Ліги Європи, маєш досвід в збірній, а також грав в Іспанії. У тебе неймовірний досвід. Розкажи вболівальникам, як на практиці ти можеш поділитися цим досвідом з іншими? Як це відбувається?
— В тренувальному процесі на футбольному полі я намагаюсь підказати і своїми діями якось стимулювати молодих гравців. Якщо є вільна павза, то переговорити, розповісти. Звісно, тренерський штаб на кожному тренуванні вносить корективи, підказує. А від себе я по можливості стараюсь розмовляти. Чим більше ти розмовляєш, тим більше ти знаходишся у грі, ти не вимикаєшся, ти в постійному спілкуванні, постійному русі. Це щодо тренувань, але я вважаю, що досвід потрібно переносити і за межі футбольного поля. На полі в кожного є бачення і стиль. Ну, і тренерський штаб дає пояснення про дії на полі і слухати більше потрібно їх.
За межами футбольного поля я дуже люблю спілкуватись із молодими гравцями. Це буде дуже чесно, бо я скажу, що коли я був молодим гравцем, то з молодими мало хто спілкувався. Я не скажу, що було аж так важко, але нехай все ж скажу таку банальну фразу — виживали сильніші, досягали результату сильніші, розвивались сильніші. Ти сам мав здобути собі ім’я, результат, любов вболівальників. Зараз, я вважаю, ситуація змінилась. Раніше не було якихось прямо таких підказок, або навіть опіки. Зараз — часи змінюються. І мені, мабуть, хотілось би, щоб, коли мені було 18, 17 років, було більше спілкування з дорослими досвідченими футболістами. Щоб вони давали якісь настанови у житті. Бо футбольне поле — це футбольне поле, але не менш важливо, як ти будуєш свій побут, як ти будуєш свій час. Усе це разом називається — професіоналізм. Тому надважливо спілкуватись з молодими гравцями. Звісно, це їх вибір приймати ці підказки, чи ні. Але, я вважаю, що одна із моїх головних задач — це показати і розповісти. Розповісти не тільки що робити на футбольному полі, а й як поводити себе у побуті, як ставитись до таких професіональних якостей як харчування, відпочинок, відновлення. Це речі, які, як пазл, складають одну картину професіонального футболіста.
От, наприклад, зараз приїхав іноземець. Йому дуже потрібна підтримка всього колективу. Бо він один, він далеко від дому. Я був у багатьох командах, де було дуже багато іноземців. Коли в тебе є колеги, з якими ти говориш однією мовою, то набагато легше. Але коли ти один, коли ти ще не розумієш нашої мови, коли ти приїхав в іншу країну з іншою культурою, а тим більше, що в нашій країні зараз війна. Ми зараз всі разом, колективом, командою маємо підтримати нашого легіонера, нашого новачка. Якомога більше з ним спілкуватись, щоб він якомога швидше адаптувався до нашої країни, до нашого чемпіонату. Це одна із рис сильного колективу, який може здобувати великі перемоги.
— Денисе, вболівальники, зокрема, і після твого приходу мають великі очікування від «Полісся». Що би ти сказав нашим фанатам перед сезоном?
— Перш за все, я хочу сказати, що очікування — це нормально. Команда має амбіції, це дуже круто. Вболівальники теж мають амбіції, тим більше, що наша команда зараз підсилюється перед першим стартом «Полісся» в Прем’єр-Лізі. Я хочу сказати всім нашим вболівальникам, щоб ви набрались терпіння. Вірили в команду, не зважаючи на результат. Бо віра в команду і при успіхах, і при невдачах — це дуже великий діючий чинник на колектив. І колектив це відчуває. І не тільки в гарні часи, але й в часи, коли щось не виходить. Тому хочеться сказати вболівальникам — залишайтесь завжди з командою, підтримуйте команду, вірте в нас. А ми зі своєї сторони зробимо все можливе і неможливе, щоб в кожному матчі кожен ігровий момент наближав нас до перемоги. Щоб ви нами пишались. Будемо старатись перемагати в кожній грі, старатись тільки для вас. Ми граємо для тих, хто приходить на стадіон.
Ми також граємо і для тих, хто зараз в ЗСУ, які зараз дають нам можливість спокійно виходити на футбольне поле і займатись своєю улюбленою справою. Це наші герої і тому ми граємо для них. Я знайомий з багатьма хлопцями, які боронять нашу країні на нульових рубежах і в інших точках нашої країни.
Ми граємо для всіх цих людей. І команда «Полісся» буде робити все для вас, для вболівальників, для ЗСУ. Щоб ви нами пишались.
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Читати всі коментарі (4)