Півзахисник київського «Динамо» Микола Михайленко, який зараз виступає на правах оренди за «Олександрію», розповів про своє бажання заграти в столичному клубі.
Микола Михайленко. Фото — fco.com.ua— Ваш шлях у великому футболі фактично розпочався з київського «Динамо»: ви були капітаном U-19 і грали у Юнацькій Лізі чемпіонів УЄФА.
— Спочатку я займався у київській ДЮСШ «Переможець». А згодом вже потрапив до Юрія Леня у «Динамо», він мені суттєво допоміг у процесі становлення. Я швидко адаптувався, навчався у школі, тренувався. З часом усе закрутилося і в «Динамо» я став своїм.
— Оренда у «Чорноморець» відкрила вам та ще 15-м вашим партнерам з Динамо шлях в УПЛ.
— То був дуже цікавий досвід. Юрій Мороз запропонував мені поїхати в Одесу і я вирішив, що варто спробувати — це чудовий шанс. Хоча подекуди було важко — всі пам’ятають ці проблеми з одеськими вболівальниками.
— В одному з інтерв’ю ви казали, що готові померти за емблему «Чорноморця». Врешті вдалося досягти порозуміння з фанатами?
— Знаєте, як буває: частина фанатів принципово не хотіла нас бачити і відмовлялася нас підтримувати. Дехто ставився лояльно. Час минув, але можу повторити й зараз, що ми віддавали усі сили. Ми не зважали на те, що до нас неприхильно ставляться, і не звертали увагу на історичну принциповість протистояння «Динамо» і «Чорноморця». Навпаки хотілося довести, що ми не заслуговуємо на таке.
— Невдовзі Мороз та частина динамівців покинули Одесу, але ви залишилися у нового тренера.
— Я пройшов збори у Романа Григорчука. Після двох місяців роботи у Туреччині ми повернулися додому. Але далі було 24 лютого. Незабаром термін моєї оренди у «Динамо» завершився, тож я повернувся до Києва. Чи хотіли мене залишити? Достеменно не знаю. Мені довелося шукати інші варіанти.
— Таким варіантом стала «Зоря». Щоправда, там ви мали обмаль ігрової практики і за кілька місяців зіграли трохи більше 30 хвилин. Патрік ван Леувен не бачив вас у складі?
— Все шкереберть пішло з самого початку. То травма на рівному місці, то хвороба на зборах… Обставин, які ускладнювали моє перебування у «Зорі», було чимало. Коли партнери набирають форму, а ти й так не мав особливої довіри від тренера… Зрештою, я робив усе залежне від мене. Можливо, у Патріка була якась неприязнь до мене. Складно сказати. Знаю тільки те, що я перед собою чесний. Я ні на кого не тримаю образи. Просто треба було піти деінде та шукати своє місце. У «Зорі» на мене не розраховували. Так буває у футболі, це нормально.
— Руслана Ротаня (головний тренер «Олександрії», — прим.ред.) ви знали ще з «молодіжки». Поїхали в «Олександрію» на його запрошення без вагань?
— Руслан Петрович добре знав мене: який я футболіст, яка людина. За це я йому дуже вдячний. В «Олександрії» я відчув довіру та підтримку. Щасливий, що тут опинився.
— На вашому рахунку чотири голи у Прем’єр-лізі. Найбільш пам’ятний — у ворота «Шахтаря» у травні?
— За рівнем емоцій його можна порівняти з дебютним голом в УПЛ «Маріуполю». Але так, то було щось особливе. «Шахтар» — дуже потужна команда, тому забити їм гол і забрати очки — дорогого вартує. Ми тоді 1:1 зіграли.
— Три з чотирьох ваших голів відбулися внаслідок дальніх ударів. Сильний удар — це результат тренувань?
— Мабуть, це наслідок рішучості. Коли ти не боїшся взяти на себе ініціативу, ти б’єш і отримуєш за це нагороду.
— Ваш контракт все ще належить «Динамо». Очікуєте, що одного дня повернетеся до рідного клубу?
— Я з дитинства вболіваю за Динамо. Коли потрапив у цю атмосферу, то відчув себе щасливим. Зараз я роблю усе можливе, щоб розвиватися. Все залежить від моєї гри. «Динамо» — мій рідний клуб, який дав мені дуже багато. Сподіваюся, одного дня я буду йому потрібен. Проте я не знаю, що буде завтра, і концентруюся на тому, що маю сьогодні. Зараз усі мої думки з «Олександрією». Я дуже поважаю цей клуб і хочу віддячити йому своєю грою.
Любомир Кузьмяк
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
