Володимир Бражко — капітан молодіжної збірної України та основний футболіст київського «Динамо». Він дебютував за «молодіжку» у 18 років, ще у кваліфікації до Євро-2021. «Суспільне Спорт» поспілкувалося з гравцем про оновлення «молодіжки», його статус основного гравця у «Динамо» та мрію зіграти на Олімпійських іграх.
Володимир Бражко. Фото: fcdynamo.com— Ви грали у «молодіжці» Руслана Ротаня, зараз — з Унаї Мельгосою. Що змінилося з новим тренером? Чим відрізняються підходи?
— Змінився стиль гри. З Унаєм треба грати швидше, більше вперед. З Ротанем не так було — більше на контроль, на володіння, спокійніший футбол. Зараз ми граємо швидкий футбол, більше спрямований на атаку.
— У матчі з Люксембургом, на вашу думку, на скільки відсотків вдалося виконати те, що від вас вимагає тренерський штаб?
— Я думаю, стартові хвилин шістдесят ми зіграли дуже добре. Потім тридцять — вже так собі. Якщо б пропустили, то було б дуже тяжко грати. Але шістдесят хвилин можна занести в актив.
— Як у команді сприйняли зміну тренерського штабу? І які були перші враження від Унаї Мельгоси?
— Нормально сприйняли, бо в футболі завжди міняються гравці, тренери. Це нормально. Перша зустріч [з Унаї Мельгосою] відбувалася у нас в Словаччині, поговорили хвилин 30. Він розповів, що він буде вимагати від нас, що хоче бачити на полі. Ми зрозуміли це, намагаємося зараз покращувати з кожною грою.
— Який у тренувальному процесі Унаї Мельгоса: може десь «напхати», покричати? Чи цього немає?
— Думаю, що Унай знає, коли треба «напихати», коли треба підказати — просто до кожного потрібен різний підхід. Можливо, хтось сприймає погано цю критику і потім розслабляється на полі і не може зібратися. Я думаю, що тренер більше знає за мене.
— Богдан В’юнник після матчу з Люксембургом казав, що спілкування під час тренувань відбувається англійською мовою, і що він допомагає трохи хлопцям з перекладом. Ви зараз більше взялися за вивчення англійської?
— Так, я теж цим зацікавився. Я непогано розумію [англійську], але не можу дуже гарно розмовляти. Але я побачив, що додаю у розумінні англійської мови, і це додає [впевненості].
— Чи були якісь у нього слова іспанські, які ви вже десь використовуєте?
— Я знаю тільки одне слово — finite.
— Після приходу Сергія Реброва і призначення Унаї Мельгоси на посаду головного тренера «молодіжки», говорили, що буде формуватися «вертикаль збірних». Ви дивилися учора матч України проти Північної Македонії. Чи бачите, що гра Тараса Степаненка у збірній — і та гра, яку ставить Мельгоса вам, це приблизно одне й те саме?
— Я дивився за Степаненком в цьому матчі, багато помітив того, що вимагають від мене. Переміщення, відкривання. Коли пресинг йде і потрібно зміщатися у бік м’яча, я бачу, що Степаненко теж так робить. І я так роблю. Потім Україна перебудувалася 4−4−2 і я помітив, можливо, якщо ми щось змінимо, то як треба грати.
Це дуже добре, що в нас одна система і ти можеш дивитись в футбол, відразу аналізувати матч.
— Коли дивилися матч проти Північної Македонії, розумієте, що теж можете грати за національну збірну?
— Я про це не думав, це рішення тренера. Я не буду казати, що готовий, або не готовий. Хочу чи не хочу, але це рішення тренера.
«Майже завжди мурахи по тілу від гімну України»
— З ким з хлопців, які зараз разом у «молодіжці», раніше грали разом? Можливо, з кимось з самого дитинства?
— З цієї команди — ні з ким. Зі Скорком ми грали разом з U14-U15. А ось у минулій молодіжній збірній, ми з Драмбаєвим грали з років 7−8 у Запоріжжі.
— Які прізвиська у партнерів по «молодіжці»? Які ви використовуєте під час тренувань, матчів?
— Батагов — Бат, я — Брага, Скорко — Скорик, Валік Рубчинський — Вал. Назара Волошина називаю — Пепс. Руслан Нещерет — Мус. Я не знаю, чого так, але як прийшов в «Динамо», його так називали.
— Хто в «молодіжці» — найшвидший, найтехнічніший і найшвидший приймає рішення?
— Найшвидший? Думаю, Волошин. Найтехнічніший? Валік Рубчинський. Найшвидше приймає рішення? Фесюн (сміється). Удар в кого найкращий? Не знаю.
— Хто в «молодіжці» заряджає атмосферою?
— Скорко, Рябчинський, Батагов, я, Фесюн.
— Хто є діджеєм?
— В’юнник.
— Що слухаєте?
— Коли ще до виходу на розминку залишається хвилин 40, він включає англійську музику, а потім ще українську перед виходом. Я не пам’ятаю, які пісні були.
— Від чого, у вас як у футболіста, починають бігти мурахи по шкірі?
— Буває від гімну України. Майже завжди. Ми в збірній намагаємося дуже голосно співати, і я чую як кожен співає, і це заряджає теж.
— У «молодіжці» граєте під 17-м номером. Зараз і у Яремчука в «Валенсії» цей номер, і у Зінченка в «Арсеналі». Чому саме 17?
— Як тільки в «Динамо» перейшов, то грав під 17-м номером і мені сподобалося. А ще з самого дитинства слідкував за [Кевіном] де Брейне і зараз слідкую, дуже імпонує цей гравець. Він грав під 17-м номером. Я навіть собі татуювання набив — 17 номер у мене на спині. І якось пішло, пішло, пішло. Під цим номером грав, грав, грав.
А коли в «Зорю» перейшов, то не вийшло взяти — бо 17 був у [Дениса] Нагнойного. Ось зараз повернувся у «Динамо», так 17-й взяв [Богдан] Леднєв. Я й думаю, візьму 6 — як позиція буде.
— Згадали про де Брейне, але по грі раніше казали, що більше слідкуєте за Каземіро, Бускетсом?
— Так. Ще Родрі мені дуже імпонує. А де Брейне — він більш атакувальний гравець, я більше захисного плану. Тому я тільки його передачі дивлюсь. За позицією більше дивлюсь на Каземіро, Родрі, Бускетса.
— А щодо клубів, кого підтримуєте?
— Я слідкую за «Манчестер Сіті», відколи туди [Пеп] Гвардіола перейшов. Мені дуже подобається стиль команди, дуже сильні гравці. І загалом чемпіонат дуже сильний.
— А от минулоріч був чемпіонат світу в Катарі, яку збірну підтримували, за ким стежили?
— За Бельгією. Бо там де Брейне. Я не вболівав, а стежив. Більше ні за ким.
— У фіналі кого підтримували: Аргентину чи Францію?
— За Францію вболівав. Не хотів, щоб Мессі виграв. Хотілося б, щоб і Роналду виграв тоді, щоб вони порівну йшли.
— У «молодіжці» грали разом з [Георгієм] Судаковим і [Артемом] Бондаренком. У «Зорі» — разом з [Євгеном] Шаховим і [Сергієм] Булецою. У «Динамо» поки не вдалося повноцінно пограти з [Миколою] Шапаренком, бо він не відновився після травми ще. Від кого з них набралися найбільше досвіду?
— Від кожного я набирався чогось, якісь якості, від кожного щось взяв. Дивився за кожним. Я дуже багато спостерігаю за гравцями. І не тільки на полі, а і поза ним.
Багато Шахов мені дав, він дуже досвідчений гравець і багато зі мною спілкувався. І розповідав мені про Італію, як там відносяться, як взагалі в Європі грати.
— А щодо Судакова і Бондаренко, ваш шлях на Євро-2023?
— Вони дуже гарні гравці, на м’ячі дуже спокійні. Знають, що робити на полі. Можна сказати, що я був третім в них, який підчищав ззаду. Я віддавав м’яч, і вони знали, що з ним далі робити.
— Завдяки виходу до півфіналу Євро-2023, Україна уперше в історії відібралася на Олімпіаду в футболі. Як це сприймається? Чи дивилися раніше Олімпійські ігри?
— Дивився в дитинстві [Олімпійські ігри], але не футбол, бо Україна не виходила. В дитинстві дивився з дідусем, дуже багато дивився. Не тільки Олімпіаду, ми і біатлон багато взимку дивилися, і баскетбол дивились, і гандбол. У нас є «Мотор» у Запоріжжі, дідусь й досі ходить на їхні матчі, коли вони грають. Ми з ним багато розмовляємо про спорт.
Звісно, це мрія якась [зіграти на Олімпіаді], хочеться поїхати туди.Але я вже казав, що рішення буде не за нами.
— Півфінал Євро чи Олімпіада?
— Мабуть, Євро краще, але Олімпійські ігри — це теж дуже сильний турнір, я вважаю.
«Спершу я засмутився, що не перейшов в «Торіно», але тоді продали Сидорчука і зрозумів, що на мене розраховують»
— За останній місяць вам вдалося стати основним гравцем у «Динамо», забити кілька голів. Чи допомагають забиті голи зняти тиск і відповідальність за гру в «Динамо»?
— Так, голи і ассисти допомагають в адаптації і впевненості. З кожним матчем я стаю спокійнішим, бо перші матчі були нервозні. Від мене очікували, що я там буду забивати голи і робити ассисти. З «Ворсклою» не вийшло, але ми виграли, я був задоволений. Є куди рости у всіх якостях.
— Чим відрізняються функції в «Динамо» і в збірній?
— Відрізняється стиль гри. У «Динамо» мені потрібно більше грати на атаку, від мене більше залежить розвиток атаки. У «молодіжці» теж залежить розвиток, але попереду є ще два інсайди, які більше на атаку спрямовані, а я більше на оборону працюю.
— На старті сезону багато «Динамо» пропускає, критикують команду за гру в захисті. На вашу думку, з чим це пов’язано?
— Нестача концентрації, мабуть. Не в гравцях справа. Просто відсутня концентрація в певних моментах. От коли з «Поліссям» в останньому матчі, вигравали 2:1, суперник заробив червону картку і все. Думали, що все в наших руках, а так вийшло, що ми програли.
— Певна розслабленість після того, як ви виходите уперед в рахунку, це теж є проблемою?
— Так, десь теж це є. Може, це і є проблема.
— Інтерес від «Торіно», який був влітку. Наскільки були готові їхати?
— Це було приємно. Перша команда, яка цікавилась мною і зробила пропозицію. Звісно, я вірив, що можу перейти, але це було рішення президента [не продавати]. Спочатку я засмутився, але потім продали Сергія Сидорчука, я зрозумів, що мене розраховують [в «Динамо»] і треба доводити, показати в «Динамо» сезон-два і тоді йти, якщо домовляться клуби.
— Який іноземний чемпіонат подобається?
— Італія, Англія мені подобається дуже, Бундесліга. Усі з топ-п’ять (сміється).
Євгеній КАРАНОВ, Сергій ЗАХАРЧЕНКО
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
