Журналіст Пьотр Слонка у своєму Телеграм-каналі опублікував інтерв’ю 21-річного півзахисника гданської «Лехії» Максима Хланя.
Максим Хлань (фото: gettyimages.com)— Моє перше запитання стосується вашого початку в Польщі. Як так сталося, що ви приїхали до Польщі і почали грати за «Лехію»?
— На початку літа я приїхав до Польщі. Я намагався повернутися у форму. Це були не тести, не огляд, а просто підтримання форми. Спочатку у «Варті», а потім на кілька днів у «Легії». Через деякий час з нами зв’язався «Лехія», і ми почали спілкуватися. На той момент все було на місці, я міг брати участь у таких розмовах. З «Лехією» ми швидко домовилися.
— А чим все закінчилось із «Зорею»?
— Там ще нічого не закінчилося. Все ще тільки на початковій стадії, тому я не можу багато сказати.
— Ви ще стежите за УПЛ?
— Звичайно! Я стежу за лігою, тому що маю там багато друзів. Я дивлюся матчі і вболіваю за друзів. Цікаво подивитися!
— За яку команду ви найбільше вболіваєте?
— Я найбільше вболіваю за клуб із мого рідного міста Житомира — «Полісся». Я народився там і грав там кілька років. Бажаю їм усіляких успіхів.
— Чи можна порівнювати першу лігу в Польщі з УПЛ?
— Ліги відрізняються силовим характером. У Польщі акцент набагато більший на силу. Тут потрібно набагато більше бігати, набагато жорстоко грають на м’ячі. Тому в деяких аспектах тут складніше. Там менше технічного футболу. Проте «Лехія» намагається грати в технічний і швидкий футбол. Цим ми виділяємося з-поміж інших і тому заслуговуємо на високе місце в таблиці.
— Як би ви описали свій стиль гри? Чесно кажучи, ви нагадуєте мені Андрія Ярмоленка.
— Мені дуже приємно, що ви порівнюєте мене з таким гравцем і легендою українського футболу, як Андрій Ярмоленко. Я також радий, що ви бачите в мені такого технічного гравця, але хотів би зазначити, що сьогодні я провів не найкращий матч. але це не найголовніше, адже головне, що перемогла вся команда. Коли команда перемагає, все інше відходить на другий план. Але я радий, якщо людям подобається моя гра. Футбол для вболівальників, для журналістів, які про нього пишуть. Ми повинні дарувати людям радість. Якщо вам подобається моя гра, я теж радий. Що стосується позиції, то в «Лехії "я граю на позиції лівого вінгера. Але, наприклад, у збірній я можу грати десятку, також по центру під нападником. У "Зорі» я грав на правому фланзі. Я можу грати будь-де попереду. Навіть у захисті, якщо цього хоче і вимагає тренер.
— Де ви бачите себе через півтора роки?
— Мене вже запитували про це, але, чесно кажучи, мені важко відповісти. Якби я про це не думав, я не можу собі цього дозволити, тому що я втрачу концентрацію. І не хочу говорити, життя покаже. Тепер наступний матч має значення. Я не хочу думати за надто далеко. Я маю йти маленькими кроками вперед, а не поспішати. Звичайно, у мене є свої мрії. Вони великі.
— А що це за мрії?
— Це зрозуміло гра за збірну, Ліга чемпіонів.
— А Олімпіада?
— Я відповідаю категоріям U-21 і U-23, і тренери повинні вирішити самі, звичайно, я хотів би грати.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 29
Загрузка комментариев
