Реєстрація, після якої ви зможете:

Писати коментарі
і повідомлення, а також вести блог

Ставити прогнози
та вигравати

Бути членом
фан-зони

Зареєструватися Це займе 30 секунд, ми перевіряли
Вхід

Олег Шандрук: «Якби мав таку кар’єру, як Блохін, то мені було б простіше»

2024-03-23 19:03 Головний тренер «Вереса» Олег Шандрук дав інтерв’ю Футболу 24, в якому, зокрема, розповів багато цікавого про ... Олег Шандрук: «Якби мав таку кар’єру, як Блохін, то мені було б простіше»

Головний тренер «Вереса» Олег Шандрук дав інтерв’ю Футболу 24, в якому, зокрема, розповів багато цікавого про свою кар’єру.

Олег Шандрук

Станом на зараз ви є наймолодшим тренером УПЛ. Як почуваєтеся в цьому статусі?

— Ого, не знав цієї інформації (усміхається). Приємно. А колись я був наймолодшим гравцем команди. Зараз, здається, не такий вже й молодий — 41 рік…

Іващенко, Любеновіч, Вишняк, Ротань трохи старші від вас. До речі, з ким із колег по тренерському ремеслу у вас найкращі стосунки?

— Я не так давно дебютував в УПЛ. У принципі, в мене хороші відносини з тренерським штабом «Олександрії». Сергій Кравченко — мій товариш, разом грали колись. Досі зберігаємо чудову комунікацію. Так само Руслана Петровича (Ротаня — ред.) добре знаю.

Недооцінки від старших колег не відчуваєте?

— Ні, не було такого. Не відчув. Є тренерська етика — в УПЛ проблем із цим не бачу взагалі. Незалежно від віку, повага у тренерському цеху має бути присутня.

Скоро виповниться десять років з моменту, коли ви розпочали тренерську діяльність. З якими труднощами зіткнулися на любительському рівні?

— Любительський рівень — хороша школа. Там займаєшся всім і зразу, тож отримуєш певне загартування. Радий, що мав такий досвід. Здобув багато інформації, провів чимало експериментів. Воно пішло мені на користь — це 100 відсотків.

Хто з тренерів світового рівня є вашим орієнтиром? Чиї ідеї вам близькі?

— Напевно, немає такого тренера, якому не подобається Гвардіола. Він робить унікальні команди. Дуже імпонує Юрген Клопп, а також Унаї Емері. Чому Емері? Бо не працює з топ-клубом, і все ж зробив дуже амбіційну команду. Раніше вигравав Лігу Європи. Досягав успіху без суперзірок. Топовий тренер.

Коли Блохін тренував «Динамо», то полюбляв нагадувати підопічним про свою зіркову кар’єру та «Золотий м’яч». Ви прихильник таких методів у власній роботі?

— Якби мав таку кар’єру, як в Олега Володимировича, то було б простіше це робити (сміється). Але таких висот у мене, на жаль, не трапилось, тому ділюсь менше. Це — зайве. Теперішні гравці мають багато зіркових кумирів, на яких рівняються. Я не думаю, що їм цікаво слухати, як грав Шандрук.

Ви себе недооцінюєте. Рівень тієї УПЛ, в якій ви грали, був на кілька порядків вищим, ніж зараз…

— Погоджуся щодо рівня. Через травму я закінчив досить рано — у 30 років. Це був сезон-2012/2013 — пік могутності нашої ліги. Але теперішні гравці дуже прив’язані до соціальних мереж. І коли ставиш у приклад зірок з топ-команд, їм цікавіше.

Ви починали і закінчували у «Волині». Є улюблена історія про Кварцяного?

— Стільки вже історій розказано… (Усміхається.) Насправді у мене з цим тренером не склалося. Так буває, це нормально. Не хотів би зараз обговорювати Віталія Володимировича.

Ви зовсім юним потрапили у «Шахтар», зіграли безліч матчів за другу та третю команди «гірників». А як щодо шансів на склад №1? Вони були?

— Шанси завжди є. Напевно, трішки не дотягував. Я — хлопець зі села приїхав, не вистачало впевненості у власних силах, а також школи, якої в мене не було. Проходив її у дублі «Шахтаря». Були, звичайно, періоди, коли тренувався з першою командою — і при Шустері, і при Луческу. На жаль, не витримав конкуренції. На той момент Матузалем був у центрі поля (я починав в опорній зоні) і, як не прикро зараз згадувати його прізвище, Тимощук.

Потім ви опинилися в київському «Арсеналі», який очолював легендарний Заваров. Що почерпнули в цього тренера?

— Я вдячний Олександру Анатолійовичу — це мій перший тренер у Прем’єр-лізі. Що мені подобалося — він випромінював впевненість і втілював її у гравців. У нас була доволі молода команда, лише 3-4 старших гравці — Мізін та Беньо серед них. Ще мені подобалося, що ми ніколи не розбирали суперника. Заваров казав: «Тільки ви на полі вирішуєте, наскільки хочете бути сильними і перемогти». Для нього авторитетів не існувало. Це мені допомогло сміливіше грати на рівні УПЛ.

Чорноморець 2007-2010 років найкращий період вашої кар’єри?

— Один з найкращих — це точно. Мені подобалося жити в Одесі, створилась хороша комунікація з вболівальниками. Я потім шкодував, що пішов з команди.

«Моряки» тоді вилетіли до першої ліги…

— А я мав амбіції залишитися в Прем’єр-лізі. За три роки звик до високого рівня. Проте пошкодував невдовзі.

Безліч зіркових футболістів грали у тому чемпіонаті. Хто вам найбільше нервів потріпав?

— Насамперед хотів би відзначити бразильців із «Шахтаря» — це Дуглас Коста, Вілліан… Також, до речі, Генріх Мхітарян. Я вже згадував про Матузалема, який був одним із найсильніших легіонерів за всю історію Незалежності. Просто виявився трішечки нережимним хлопцем і не зміг повністю реалізувати свій потенціал.

У 2010-2011 роках ви грали в «Севастополі». «Рускім міром» тоді вже відчутно попахувало?

— Там завжди ним пахло. Особливо у Севастополі, де базувався чорноморський флот. Я взагалі не відчував там чогось українського. Напевно, за роки Незалежності можна було зробити набагато більше в плані українізації Криму, його інтеграції в життя держави. Колись про це напишуть у книжках.

Виходячи в місто випити кави, ви українською мовою пробували розмовляти? Якою була реакція місцевих?

— Якоїсь агресії я не відчував на той час — до війни залишалося три роки. Усе потім змінилося дуже швидко. Кажуть, від любові до ненависті — один крок, тут та сама історія. Я спілкувався і українською, і російською. У мене дружина з Донецька, мої батьки у гості приїжджали. Ні разу не бачив кривих поглядів від місцевих.

Відкрили для себе гарні місця у Криму?

— Мені Крим дуже подобався. Моя рідна сестра жила в Керчі. Виходило так, що я на одному кінці півострова, вона — на іншому. Тому об’їхав і Ялту, і Алушту, і Феодосію. Доволі колоритно та гарно.

Після завершення професійної кар’єри ви ще побігали за аматорський «Рубін» із Донецька. Стали свідком початку кривавої бійні на Донбасі?

— Так сталося, що мене прооперували і я ухвалив рішення закінчити кар’єру. А мій товариш Михайло Тюрін мав власну аматорську команду, тож я за них ще трішки побігав. Донецьк ми залишили у травні 2014-го.

На блокпости і озброєних сепаратистів ще встигли надивитися?

— Так. Пригадую, як озброєні групи їздили і розстрілювали з автоматів банкомати «Приватбанку». Активні бойові дії розпочалися в аеропорту. Ми з дружиною прийняли рішення залишити місто.

Уявімо, ви маєте опцію «редагувати». Що б змінили у своїй кар’єрі?

— Я вдячний долі за той рівень, на якому пограв. Враховуючи те, звідки я і яка в мене школа. Тому нічого не міняв би. Не хочу гнівити Бога.

Олег Бабій

Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини

RSS
Новини
Loading...
Пополнение счета
1
Сумма к оплате (грн):
=
(шурики)
2
Закрыть