Відомий журналіст Микола Несенюк поділився своїми думками про нові тлумачення правил гри в футбол.
Микола Несенюк«Ще до свого завершення фінальний турнір Євро-2024 увійшов у футбольну історію новим тлумаченням футбольних правил. І не лише тих, від яких залежить результат гри. Змінилася і футбольна статистика — у поточному турнірі, коли вірити протоколам, забито купу так званих „автоголів“, тобто м’ячів, які потрапили у ворота команд від власних гравців, а не від гравців команд-суперниць.
Не знаючи останніх тенденцій у трактуванні футболу від міжнародних футбольних інституцій можна було би подумати, що учасники європейської першості колективно з’їхали з глузду і почали бити не чужим, а по своїм воротам. Або це їх змусили робити суперники, не залишаючи іншого виходу, аніж вражати власні ворота.
Насправді нічого у футбольній грі не змінилося. Змінилося її трактування. Старі як світ правила почали тлумачити по-новому і тепер, наприклад, відрізнити гру рукою від випадкового потрапляння м’яча у руку, практично неможливо. А це дає певний простір для фантазії у той чи інший бік від численних арбітрів озброєних електронікою останнього покоління. Та повернемось до „автоголів“. Майже півтора століття, відтоді, як підсумки футбольних матчів почали фіксувати у протоколах, гол у власні ворота вважався таким лише у випадку, коли захисник зіграв невдало і влучив у власні ворота. Тому тих „автоголів“ майже не було — вони траплялися лише кілька разів на рік.
Що змінилося тепер? Змінилося те, що на Євро-2024 „автоголами“ вважаються усі м’ячі, які влетіли у ворота після рикошету від гравців команди, що захищається. „Автор“ такого „автоголу“ інколи навіть не бачить м’яча, який зрадницьки влучає у нього щоб потім відлетіти у власні ворота. Саме так тепер записують тих, хто забив м’ячі у післяматчеві протоколи. Як на мене, це не лише несправедливо — у того, хто насправді бив по воротах, забирають заслужений „трудовий“ гол.
Це ще й неетично — футболіст, від якого м’яч відлетів у свої ворота, виглядає тепер таким собі антигероєм, який завдав школи власній команді. А це, враховуючи граничне напруження у боротьбі за кожен м’яч, боляче впливає на психіку футболістів. Ніби мало того, що вони змушені грати біля своїх воріт тримаючи руки за спинами, що заважає зіграти найкращим чином.
Не знаю коли саме поступила саме така вказівка записувати авторів забитих м’ячів, але вона очевидно впливає на статистику — нападники стали забивати менше. Точніше, вони забивають стільки ж само, але частину їхніх голів у них „крадуть“, записуючи їх як забиті у власні ворота. Коли так, то слід було би переписати усю футбольну статистику за добру сотню років, упродовж яких м’яч записувався на того, хто завдав удару по воротах, а не на того, кого цей м’яч потім зачепив у польоті.
Голи на рахунок атакуючих гравців записувались навіть після двох рикошетів, а часом і більше. Пригадую як у березні 1986 року Олег Блохін забив гол у ворота віденського „Рапіду“ у чвертьфіналі Кубку Кубків. Тоді після удару нападника „Динамо“ м’яч спочатку зачепив одного захисника, потім втрапив у іншого, після чого вдарився у голову воротаря і від неї влетів у ворота! Таким чином після удару був не один, а одразу три рикошети! Але гол записали Блохіну. Напевно не змогли визначити кому саме із трьох гравців „Рапіду“ записати його як „автогол“…
Добре, що новий спосіб ведення статистики забитих м’ячів не впливає на результат — яка різниця на кого зарахують переможний м’яч? Але все одно виглядає якось несправедливо — замість героя-нападника, який забив гол, нам показують бідолаху-захисника, чиє прізвище назавжди впишуть до протоколу програного матчу щоб усі пам’ятали, хто винен у невдачі! Цікаво, чи стануть так само продукувати „автоголи“ у нашому чемпіонаті надивившись матчів Євро-2024? Думаю, що так і буде. І нема на це ради», — написав Несенюк на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
