Екс-півзахисник київського «Динамо» Микола Морозюк — про гру своєї колишньої команди під керівництвом Олександра Шовковського, про виступ збірної України на Євро-2024, про свою зустріч із Юлією Тимошенко, та про інше.
Микола Морозюк«Після футбольного життя треба багато чому вчитися і переймати досвід успішних людей, таких, як Юлія Володимирівна»
— Миколо, бачили вчора ваше фото з Юлією Тимошенко. Що це була за зустріч?
— Це була товариська зустріч.
— Так ви що, пішли в політику?
— Ні, в політику я не пішов. З Юлією Володимирівною — це була частково запланована, частково спонтанна зустріч, на якій ми були присутні з моїми друзями. Я навіть не зрозумів, звідки це фото з’явилося в інтернеті.
— Рома Бебех виклав у своєму телеграм-каналі «Бомбардир».
— Це не то, шо секрет, я просто спитав, бо сам не виставляв, стало цікаво.
— Так що це була за зустріч?
— У мене немає чіткої відповіді, тому я не знаю, як вам відповісти. Поки що немає чого говорити. Можливо, в подальшій перспективі плани якісь і є, але як воно буде поки важко сказати. Юлія Володимирівна — це досвідчена людина, яка багато чого побачила в політиці. Вона ділилася з нами своїм життєвим досвідом, розповідала, як не повторювати її помилки.
— Що вам найцікавіше запам’яталось із розмови з Тимошенко?
— Все було цікаво, конкретно чогось виділяти не буду, більше виділю її — Юлію Володимирівну як особистість, у неї енергетика сильної і мудрої жінки. Я вперше з нею пересікся у такому форматі за круглим столом, раніше бачилися тільки на футбольних напрямках, віталися і все.
— Це був якийсь тренінг, який проводила Тимошенко?
— Якщо описувати в загальному, то так, це був приватний тренінг для молодих амбітних людей.
— Це був платний тренінг?
— Звичайно, безплатний. Зустріч організували люди, які мають безпосередній контакт з Юлією Володимирівною. Я отримав хороший і незабутній досвід.
— Хтось був на зустрічі ще з футболістів?
— Ні, тільки я.
— Чим ви хочете займатись у майбутньому: бути політиком, тренером, менеджером, бізнесменом чи опанувати якусь іншу професію?
— Важко сказати, чим саме, але точно скажу, що тренерства в планах немає, як і тісного відношення до футболу. Футбол завжди буде перетинатися зі мною, але зв’язувати своє життя з ним, як з професією, я не буду. Я планую розвивати себе в інших напрямках, а де саме — покаже час.
Просто після футбольного життя треба багато чому вчитися і переймати досвід успішних людей, таких, як Юлія Володимирівна. Зараз я займаюся збором інформації на майбутнє. Мене цікавлять різні напрямки, але в них є багато спільного.
— Якщо Тимошенко запросить вас вступити в її політичну партію, погодитесь?
— Зараз скажу, що ні, тому що поки немає планів бути на такому рівні політики, як і працювати у якомусь футбольному клубі. Але апетит приходить під час їжі. Все поступово.
— Якщо Тимошенко буде балотуватись на президента України, будете голосувати за неї?
— От коли прийде час виборів, тоді і запитаєте. Я на рахунок цього ще не думав. Зараз у мене голова забита іншим. Хочеться, щоб Україна якнайшвидше перемогла, настав мир і ми всі дожили до виборів.
«Професійну сторінку футболу я вже для себе закрив, але виступаю за Ruh Media Team і планую розвивати медійний футбол в Україні»
— Чим ви зараз займаєтесь?
— Всього потрохи, волонтерством і у тому числі. Також беру участь у благодійних матчах на допомогу нашим воїнам. Мені навіть друзям важко сформулювати, чим конкретно я зараз займаюсь. Умовно вчора я ще грав у футбол, а сьогодні зустрічаюсь з Юлією Володимирівною. Сьогодні в моїх заняттях немає чіткої логіки.
— Не думали ще пограти у футбол?
— Професійну сторінку футболу я вже для себе закрив, але виступаю за «Ruh Media Team» і планую розвивати медійний футбол в Україні. Хочеться, щоб в Україні медіа-футбол був на високому рівні. Але не все так легко через події, які відбуваються в нашій країні.
— Вас в «Ruh Media Team» запросив Григорій Козловський (президент «Руху», — прим. ред.)?
— Ні, мене запросив один із керівників «Руху» Олег Шпур і головний тренер Валерій Федорчук. Так як я більшу частину часу знаходжусь зараз у Львові, то вони мені зателефонували і я зацікавився цією пропозицією та погодився. Хочеться вивести наш меді-футбол на новий рівень і в перспективі створити медіа-лігу. 19 числа у нас стартує UA Steel Cup — це перший офіційний кубок України серед медіа-команд.
— Мілевський також виступає за медіа-клуб Ignis. Проти його команди на полі не пересікались?
— Вони також будуть приймати участь у Кубку медіа-ліги. Тому з Тьомою доведеться ще раз пересіктися на футбольному полі, дай бог, не останній. Буду радий з ним зустрітися.
«Я думав, що румунів ми навіть не відчуємо — заб’ємо мінімум чотири голи з хет-триком Довбика»
— А взагалі дивитеся футбол? Бачили виступ України на Євро?
— Так, бачив всі ігри України. Футбол я завжди любив дивитися, але ось після закінчення кар’єри мене як відвернуло. Взагалі було не цікаво дивитися футбол, хіба що зі стадії півфіналів Ліги чемпіонів, або спостерігати за командами, за які я вболіваю — «Динамо», «Реал» і збірна України.
— Очікувань від збірної України було дуже багато, але в підсумку ми не вийшли із доволі посередньої групи. Що скажете про виступ команди Реброва?
— Я, як і всі вболівальники, журналісти, експерти, тренери, очікував, що збірна України, 100% вийде з групи. Я думав, що румунів ми навіть не відчуємо — заб’ємо мінімум чотири голи з хет-триком Довбика. Всі створили таку атмосферу навколо збірної, що хлопці подумали, що їм буде легко і остання гра з Бельгією вже нічого не буде вирішувати.
Це відобразилось на наших молодих гравцях, які читали про себе, що вони феноменальні. Це відклалося на їхній підсвідомості, а на такому турнірі не можна просто вийти пограти у футбол, треба максимальна концентрація. Наші гравці у матчі з Румунією недооцінили суперника і трохи розслабилися. У мене теж був такий приклад у кар’єрі.
— Розкажіть.
— На жаль, чи на щастя, я не грав на таких турнірах на дорослому рівні, але одного разу приймав участь на Євро U-21 у Данії. У нас була сильна команда: Ярмоленко, Коноплянка, Зозуля, Степаненко, я. Ми їхали на чемпіонат Європи у якості одного з фаворитів. Наші журналісти, та і європейські, говорили, що ми головні претенденти на перемогу.
До матчу ми думали, що обіграємо чехів мінімум 4:0, а в підсумку поступилися — 1:2. Чехи нас просто перебили і перекусали. Ми після гри не могли навіть зрозуміти, що трапилося. Потім було важко щось змінити — ми зіграли внічию з Англією, програли Іспанії і поїхали додому трошки покаліченими. Було дуже соромно перед нашими вболівальниками.
— Хороший приклад для нашої молоді, що не треба недооцінювати суперників.
— У нас дуже крута і перспективна збірна. Я вірю, що в неї величезне майбутнє, але, на жаль, у багатьох наших футболістів не було досвіду виступів на таких турнірах. На Євро Україна провалила тільки гру з Румунією, але чотирьох очок не вистачило для виходу із групи.
Лунін видав неперевершений сезон в Реалі, але у першому матчі на Євро помилився. Інші наші збірники також зіграли невиразно. Той же Довбик видав божевільний сезон за Жирону, але на ЧЄ зіграв мляво. На нього був величезний тиск, адже всі чекали від Артема голів.
Краще б ми з бельгійцями грали у першому турі, думаю, хлопці правильно налаштувалися б на такого суперника. Україна на голову сильніша за Румунію, але, на жаль, ми недооцінили суперника, припустилися помилок і отримали 0:3.
«Чесно скажу, до переходу Циганкова я взагалі не знав про Жирону, думав, що вони десь в Сегунді виступають»
— Хто вам зараз імпонує з українських гравців, від чиєї гри кайфуєте?
— Я кайфую від гри Судакова і Шапаренка. Це молоді гравці, які можуть вийти на новий крутий рівень. Я дуже радий, що Коля відновився після травми, дай бог, щоб він продовжував зростати. На Євро він показав, що знаходиться на правильному шляху.
Також я прихильник Мудрика. Але він потрапив у важку атмосферу, все на нього навалилося, давить висока ціна, плюс «Челсі» зараз не в кращій формі, часто міняє тренерів. Мудрик чередував круті ігри з провальними. Загальна картинка вийшла не дуже хорошою. Сподіваємося, що Мареска розкриє Мішу. Це дуже талановитий гравець.
Величезний прогрес у Мудрика був, коли він працював з Де Дзербі. Італієць підняв його на декілька рівнів вище і навчив правильно користуватися швидкістю і технікою. В «Челсі» Мудрик потребує допомоги від тренера і відчуття довіри, але поки цього немає. Від нього одразу вимагають: виходь — і показуй! Але він так не може, бо в молодому віці потрапив з УПЛ відразу в АПЛ.
— Шапаренко вже готовий до переходу в топ чемпіонат?
— Я думаю, що так, як і Судаков.
— У скільки ви оціните Шапаренка?
— Особисто моя думка — десь 25−30 мільйонів євро. Шапаренко дуже класно зіграв на Євро проти Словаччини, показав лідерські якості, став «Левом матчу».
— Який топ-чемпіонат підійде Шапаренку?
— Мені здається, йому добре підійде Ла Ліга. Коля класно працює з м’ячем, є розумним гравцем і не по роках впевнений в собі, спокійний. Та й Серії А і Бундеслізі він не загубиться. Тільки в АПЛ Шапаренку буде важкувато, там не його стиль, не вистачає трохи міці і фізичних якостей.
— В «Жироні» Шапа зміг би заграти?
— Ну а чому ні? Якщо б мені сказали, що Довбик стане найкращим бомбардиром Ла Ліги у складі «Жирони», то я б в житті не повірив. Чесно скажу, до переходу Циганкова я взагалі не знав про «Жирону», думав, що вони десь в Сегунді виступають. Хоч я і прихильник іспанського футболу, «Жирона» стала для мене сюрпризом. Тепер я слідкую не тільки за «Реалом», але й за «Жироною».
— Яремчуком активно цікавиться «Трабзонспор». Ви грали в Туреччині, що можете сказати, чи підійде цей чемпіонат Роману?
— В Туреччині класна футбольна атмосфера. Я дуже добре пам’ятаю стадіон в Трабзоні, він завжди був заповнений вщерть. Команда там з великими амбіціями, кожного сезону вони ставлять ціль — чемпіонство і єврокубки. Конкуренція в турецькій Суперлізі висока, є багато зірок.
Якщо обирати між «Брюгге», «Гентом» і «Трабзонспором», я би вибрав «Трабзонспор». Але це моя суб’єктивна думка.
«Хацкевич ніколи в житті не був фізруком! Як молодому тренеру, йому не вистачало досвідчених помічників, які були у Шевченка та Реброва»
— Ви грали під керівництвом Реброва в «Динамо», зараз Сергій Станіславович тренер збірної. Розкажіть про нього.
— Який він зараз, мені важко сказати, бо пройшло вже чимало часу після нашої спільної роботи. Я впевнений, що він набрався досвіду і змінює деякі моменти, але база залишилася. Мені подобалося з ним працювати, це було класно. Мені імпонувало, що Ребров впроваджував в «Динамо» перспективні і сучасні тенденції. Я розумів його з напівслова. Сергій Станіславович проповідував формат нової школи.
Ребров кожну клубну паузу їздив навчатися у найкращі клуби Європи, постійно підвищував свою кваліфікацію. Йому завжди було мало знань, він постійно цікавився сучасними тенденціями, а не так, що працював тільки по закладеній десять років тому базі, де скакали через бар’єри і бігали в бронежилетах.
Коли я тільки-но починав грати, то були трохи інші вимоги. З часом вони почали вимирати, але деякі тренери все ще використовують їх в Україні.
— Що ви маєте на увазі, тести Купера та упор на фізику?
— Я маю на увазі принципи гри саме під час матчу, тактичні моменти тощо. Є тренери, які вимагають не грати через воротаря і не віддавати передачу поперек, а грати тільки вперед. Але завжди грати вперед неможливо, треба насмикати суперника так, щоб відкрилася ця можливість.
На початку моєї кар’єри в «Динамо» тренери навіть рахували, скільки передач зроблено вперед, поперек і назад. А півзахисник на контролі м’яча все одно буде більше грати поперек або назад, бо неможливо грати постійно вперед на одного нападника. А от в захисників навпаки — паси більше вперед.
Деякі тренери дуже непрофесійно відносилися до цього компоненту і навіть не намагалися зрозуміти, чому гравець не віддає вперед.
Я ніколи не забуду, як на юнацькому рівні ми всіх рвали по 7:0, 12:0, а потім приїхали на міжнародний турнір і зустрілися з «Байєром» (Леверкузен). 90 хвилин ми взагалі не бачили м’яча! Люди грали на іншому рівні. Після цього я по інакшому почав відноситися до себе і зрозумів, що я не футболіст у порівнянні з гравцями «Байєра». Я почав весь свій вільний час приділяти тому, щоб покращити свої футбольні скіли, які я побачив у німців.
— Ви багато матчів провели під керівництвом Хацкевича. Олександр Миколайович — фізрук чи ні?
— Він ніколи в житті не був фізруком! Якщо порівняти його з Ребровим, то Ребров більш гнучкий, але у Хацкевича також багато чудових якостей, особливо по відношенню до гравців, у нього є своя харизма. Мені подобалося з ним працювати.
Мені здається, Хацкевичу, як молодому тренеру, не вистачало досвідчених помічників, які були у Шевченка та Реброва. За їхніми спинами були люди, які пройшли великий шлях у футболі і в деяких моментах могли брати відповідальність на себе, а у Хацкевича таких не було.
В «Динамо» було дуже багато відповідальних матчів у Лізі чемпіонів, Лізі Європи, фінал Кубка. Було важко досягти максимуму на всіх рівнях без досвідчених помічників.
«Після призначення Шовковського Динамо видало чудову серію, я навіть був впевнений, що боротьба буде до останнього туру і вони стануть чемпіонами»
— Ви грали в одній команді з Шовковським. Могли тоді подумати, що він стане головним тренером «Динамо»?
— Я про це тоді не думав, але коли він став головним тренером «Динамо», то я взагалі не здивувався. Шовковський дуже ерудована і розумна людина. Він завжди від всіх відрізнявся своєю харизмою, поведінкою і впевненістю. Під час гри завжди був сконцентрованим і відповідальним. У нього є всі якості, щоб досягнути успіхів на чолі такого великого клубу як «Динамо».
— Вам подобається, як зараз грає «Динамо»?
— Інколи «Динамо» вдаються класні ігри, інколи — ні. Кияни продали ключових гравців: Забарного, Миколенка, Циганкова. Їх нелегко одразу замінити. Був провальний етап при Луческу, коли команда посипалась, після чого його звільнили. Можливо, Луческу вже нічого не міг дати команді. Є багато факторів, які впливають на невиразну гру — це постійні переїзди, життя без сімей. Але зараз такий час, що гріх жалітися на такі моменти.
Після призначення Шовковського «Динамо» видало чудову серію, я навіть був впевнений, що боротьба буде до останнього туру і вони стануть чемпіонами. Я був присутній на матчі з «Шахтарем» у Львові і очікував, що «Динамо» катком переїде «гірників», але я цього не побачив і дуже засмутився. Мені не вистачило емоцій від гравців і сама якість гри у виконанні обох команд була низькою.
— Вірите, що в новому сезоні «Динамо» стане чемпіоном УПЛ?
— Звичайно, вірю. Зараз і Ярмоленко повертається, дай бог, він набере класну форму і травми його не будуть турбувати.
«Сусіди мами Савіна кажуть їй: Як ви могли виховати зрадника? Позорище!»
— Вашим останнім професійним клубом був кіпрський «Іпсонас» («Красава») російського блогера Євгена Савіна. Чим вам запам’ятався цей період?
— На Кіпрі буле дуже спекотно. У плані футболу це був зовсім інший досвід для мене, трохи шокуючий. Деякі гравці поєднували футбол з іншою роботою. Я на такому рівні ніколи в житті не грав. Дуже важко прийняти цей рівень після того, де ти був колись. Я вже майже прийняв рішення закінчити професійну кар’єру, і варіант з «Іпсонасом» виник спонтанно. Я погодився.
— Яким вам запам’ятався Євген Савін?
— Він — ідейна людина з великим бажанням створити чесний клуб. З початку повномасштабного вторгнення він закрив на гівняних болотах «Красаву» і створив новий клуб на Кіпрі. У нього були дуже складні моменти з фінансами, але він завжди по-людськи відносився до команди і намагався все вирішити.
Савін багато разів висловлювався проти війни і коли ця інформація сплила у країні-терористі, то в нього почалися проблеми. Це відображалося на його статках, які були в росії.
Я багато слідкував за Савіним ще до війни, мені було цікаво дивитись відео на його ютуб-каналі. Він одним з перших росіян після 24 лютого не побоявся висловити свою позицію, зібрав речі і покинув росію. Ми жили поруч на Кіпрі, в нас було багато розмов, Євген багато чого розповідав і плакав.
— Наймоторошніша історія, яку вам розповів Савін?
— Він розповідав, що не може вивезти з росії батьків, бо його тато нетранспортабельний через стан здоров’я. Савін зі сльозами на очах розповідав, що йому шкода батьків, він боїться, що може їх більше не побачити.
Також Євген розповідав, що коли його мама виходить на вулицю, сусіди, з якими вони знайомі багато років, кажуть їй: «Як ви могли виховати зрадника? Позорище!». Савіну дуже прикро, що він не може на це ніяк повпливати.
Так склалося, що життя звело мене з Савіним, більше я ніяких росіян не знаю і не хочу знати. Перш ніж переходити в його клуб, я з ним зустрівся і поспілкувався, щоб зрозуміти його позицію. Можу точно сказати, він належить до малесенького проценту адекватних людей серед цих тварин.
— В «Динамо» ви працювали ще з одним росіянином — Юрієм Сьоміним. Тоді він здавався адекватним, але зараз підтримує путінський режим. Що скажете про нього?
— Як тренер Сьомін мені подобався, він приніс багато нового в «Динамо», при ньому заграло багато молодих гравців. За той період нічого поганого я не скажу. Що з ним відбулося зараз, мені важко сказати. Напевно, він належить до тих людей, які здобули статки на росії, і не хоче нічого міняти.
Сьомін просто пливе по течії. Можливо, він є ідейним пропутінцем, х*р його знає, я не знаю його, як людину. Сьомін мені нічого поганого не зробив, але дивлячись зараз на його дії, хочеться відрубати йому руку, настільки я не переношу росіян.
«Це примітивно ревнувати через стріми у Мілевського. Ірина може їздити куди завгодно, ми вже не чоловік і дружина»
— Що у вас на особистому фронті зараз з Іриною Морозюк?
— На даний момент ми з Іриною офіційно розлучені. Я займаюсь своїми справами і хочу побудувати нове життя, віднайти нову професію. Тобто знайти себе в нових речах і бути успішним в новому напрямку.
— Не ревнуєте Ірину, коли вона приїжджає на стріми до Мілевського?
— Звичайно, ні. Це примітивно ревнувати через стріми у Мілевського. Ірина може їздити куди завгодно, ми вже не чоловік і дружина. Це так само, як Ірина написала в Інстаграмі про Алієва [що зраджувала мені з ним], потім це підхватили ЗМІ, мені почали писати багато людей. Зі сторони це виглядало дуже смішно, коли цю заяву сприйняли всерйоз.
— Як ви реагуєте на публічні дописи Ірини в соцмережах?
— У нас завжди був діалог, деякі речі ми обговорювали, деякі її дописи мене нервували, але в цілому все було нормально. Це я говорю за той час, коли ми були одружені. Зараз я ніяк не реагую, бо ми розлучені. У нас з Іриною збереглися гарні відносини, є чудові дітки. Все супер.
— Тобто ви залишились друзями?
— Так, іншого виходу немає. Мені шкода подружжя, в яких є спільні діти, а вони стають ворогами. На жаль, я два рази розлучений, але в мене чудові відносини з ексдружинами і троє прекрасних дітей. Для мене це головне.
Бліц
— Найсильніший партнер в «Динамо»?
— Ярмоленко.
— Найслабший гравець «Динамо»?
— Томіслав Бушич. Був такий хорват. Взагалі ніякий.
— Неймовірний талант «Динамо», який не зміг розкритися?
— Володимир Лисенко.
— Найкращий тренер у вашій кар’єрі?
— Ребров.
— Найкращий тренер України прямо зараз?
— Ребров.
— Найгірший тренер у вашій кар’єрі?
— Володимир Онищенко. Я був тоді молодим і мені важко з ним працювалося. Вже потім у збірній жодних проблем з Онищенком не було, але коли я був зовсім юним і мені потрібна була допомога, він чинив на мене тиск, я багато з чим не справлявся. Після Онищенка в мене з’явились футбольні комплекси, я міг зламатися. Я відчув впевненість тільки тоді, коли в команду прийшли Литовченко і Калитвинцев. Вони мене врятували в той період.
— Найкращий ваш гол у кар’єрі?
— Зі штрафного «Олександрії» у ворота Юри Паньківа.
— Найбільша сума преміальних?
— 55 тисяч доларів у донецькому «Металурзі» за вихід в фінал Кубка України та потрапляння в єврокубки.
— Мілевський чи Алієв?
— Як футболіст — Мілевський.
— Суркіс — це топ-президент клубу?
— В мене про Ігоря Михайловича хороші спогади і він мені багато в чому допоміг. Особисто для мене — він топ-президент.
— Хто виграє фінал Євро-2024: Іспанія чи Англія?
— Я після групового етапу сказав, що турнір виграє або Англія, або Франція, бо вони показують найнудніший футбол. Саме такі команди зазвичай перемагають у фіналах. Оскільки Франція вже вилетіла, то залишається Англія.
— Як би зустріли на вулиці Тимощука, щоб ви йому сказали чи зробили?
— Я б хотів, щоб він мене не впізнав на вулиці і в протихід зарядити йому зі всієї сили з кулачини, коли він цього не очікує. Для мене цієї людини просто не існує.
Андрій Піскун
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Читати всі коментарі (3)