Після перемоги над італійцями (3:2) у вирішальному матчі групового етапу юнацького Євро-2024 інтерв’ю сайту «Збірна» дав автор першого гола України, правий вінгер харківського «Металіста» Геннадій Синчук.
Геннадій Синчук (фото: uaf.ua)— Геннадію, в епізоді з вашим голом м’яч відскочив від голови італійця. Ви так швидко зреагували, що здалось ніби очікували на це.
— Та ні, я не міг очікувати, що захисник так помилиться. У тій атаці Гусєв зробив передачу по флангу, м’яч відскочив від суперника і довелося реагувати. Згодом я побачив, що голкіпер вийшов із воріт і перекинув його.
Також, ще у момент мого відкривання бачив, що захисник знаходиться десь на одному рівні зі мною. Коли він помилився і я забив, то навіть не спішив радіти. Але дивлюсь на бокового — мовчить. Ось тоді вже пішли святкувати.
— Цей пас від Олексія Гусєва був награним, чи спонтанним ігровим моментом?
— Перший варіант. На передігровому тренуванні ми награвали, що я вириваюсь у середину, а далі заходжу за спину крайньому захисникові. Якраз це у нас і вийшло.
— Режисери трансляції пропустили момент вашого голу. У прямому ефірі показали лише епізод зі святкуванням взяття воріт. Самі ви потім бачили це?
— Так-так. Після гри багато людей написали мені, що спершу навіть не зрозуміли, хто саме забив, оскільки під час взяття воріт транслювали попередній момент. Але згодом, на повторі було гарно видно, як йшла гольова атака.
— А зазвичай ви переглядаєте свої голи?
— Так, звісно. Я потім сідаю дивлюсь всю нашу гру в записі. А після цього ми ще йдемо розбирати гру на деталі вже разом з тренерським штабом.
— У поєдинку з італійцями команда спочатку повела у рахунку, але на початку другого тайму програвала (1:2). В той момент для виходу у півфінал потрібна була лише перемога. Як вдалося не втратити надію?
— Другий гол суперника був ударом для нас, але ми у кожному матчі проявляємо характер. Це традиційна риса для всього українського народу. Трохи пізніше вдалось зрівняти рахунок (за дві хвилини після пропущеного становище вирівняв Данило Кревсун — ред.) і тоді у нас загорілись очі. Ми прекрасно розуміли, що можемо забити ще.
— Перша половина матчу закінчилась у нічию (1:1), яка теж не виводила Україну в наступний раунд. Як тренерський штаб налаштовував футболістів у перерві?
— В основному, пояснювали, як маємо грати в обороні та казали, що вірять у нас, що у нас все вийде.
— Між таймами тренери робили акцент на тактиці, чи мотивації?
— На мотивації. Ми стали в емоційне коло і зарядилися на другу половину матчу і вийшли на другий тайм як на фінал.
А гру Італії ми детально розбирали перед поєдинком, тому її сильні та слабкі сторони. Вони здебільшого будують гру через середину поля. Тож нам казали закривати цю зону, адже уся небезпека йшла якраз звідти.
— Чи довго святкували після Італії?
— Та ні. От якби це був фінал (посміхається). А так у нас ще два поєдинки: півфінал та, сподіваюсь, фінальна гра. Тому свято вже буде після здобуття золотих нагород.
— Наступного дня ви поїхали дивитися матч паралельної групи. На яку гру їздили і що цінного дізналися?
— Хтось їздив на матч Туреччина — Данія, а хтось — на Франція — Іспанія. Я відвідав матч наших суперників по півфіналу. Більшою мірою дії цих команд аналізували тренери, але я побачив, що Франція дуже сильна фізично та індивідуально.
Це не дивно, оскільки більшість з них уже грають за перші команди своїх клубів. Ми розуміємо, що ця зустріч не буде простою, але й Україна потрапила у півфінал не просто так. Тож вважаю, що ми можемо стрибнути ще вище.
— Кого б ви виділили серед суперників?
— Дуже сподобався футбол у виконанні їхнього 20 номера. Не пам’ятаю, як звуть (18-річний гравець Монако Саймон Буабре — ред.), але він забив і грав дуже добре.
— Перші три поєдинки чемпіонату команди провели на штучному газоні. Далі — перехід на натуральні поля. Як вам ігрові умови в Північній Ірландії?
— Коли ми дізнались, що груповий етап Євро пройде на штучних полях — дуже здивувались, у негативному сенсі. В Україні всі грають на натуральних, а тут штучні, які ще й не найкращої якості. А це ж дуже травмонебезпечно.
Складності додають і переходи між видами полів. Але ми готуватимемось аби цей перехід вийшов плавним.
— Завершальний матч у групі був 21 липня, а гра 1/2 фіналу — 25-го. На адаптацію є лише чотири дні…
— Так, але що ми можемо зробити? Такі правила та умови, що ми повинні під це підлаштовуватись. У вівторок, 23 липня, провели перше тренування на натуральному полі, а потім мали два дні аби звикнути. Сподіваюсь, що проблем з адаптацією не виникне.
— Матч проти Франції відбудеться на Віндзор Парку у Белфасті. «Синьо-жовті» матимуть можливість потренуватись на цьому стадіоні?
— Мабуть, ні. Навіть коли ми грали на штучному газоні, то такої можливості не було. Ми виступали на одних полях, а тренувались завжди на інших.
— А команда має вільний час у Північній Ірландії?
— Так, зараз він є. Між поєдинками зранку маємо тренування і потім — вільні. Тому часто ходимо з хлопцями десь прогулятись. Можемо, наприклад, зайти в торговий центр або залишитись у готелі та пограти у ФІФА.
— Чи є у Белфасті місця, які запам’ятались надовго?
— Поки Північна Ірландія нічим не здивувала. У порівняні з Україною — небо і земля на користь нашої держави.
— Хто найчастіше складає компанію під час дозвілля?
— Я насправді спілкуюсь з усіма по трішки. Спочатку з кимось одним, а потім — з іншими. У нас такий колектив, що усі спілкуються. Ми дійсно одна команда.
— Хороша атмосфера у колективі це заслуга тренерського штабу чи те, що склалось саме собою?
— І те, і інше.
— Нещодавно ви перебували у ще одній команді, згуртованість якої усі відзначають — олімпійській збірній України, яка брала участь у турнірі імені Моріса Ревелло. Окрім віку, у чому різниця між збірними U-19 та U-23?
— В ігровому плані, там (в олімпійській команді) вже футболісти з досвідом матчів в УПЛ та єврокубках. Це видно, оскільки хлопцям по 23 роки й вони вже зміцніли. Тут (в U-19) ми ще молоді, по 17−18 років. У цьому є велика різниця.
— Чи запам’ятався вам виклик у команду Ротаня?
— Так, я й уявити не міг, що таке станеться. Коли подзвонили й повідомили про це, то був у шоці. Потрапити в олімпійську команду та поїхати на такий турнір, а ще й виграти його — незабутньо.
— Хто найбільше підтримав у тій команді?
— Часу було не дуже багато, але подружився з кількома футболістами. А допомагали усі по трохи. Кожен гравець розумів, що я наймолодший у команді. Тому хлопці десь намагались мене трохи підбадьорити.
— У першому ж матчі того турніру збірна України здолала Індонезію U-20 (3:0), а ви оформили 1+1 за системою гол+пас. Які емоції тоді пережили?
— Забити та віддати результативну передачу у першому матчі за олімпійську збірну — це просто шалені емоції. І звісно, що партнери та тренери привітали після того поєдинку.
— Вчора команда Ротаня розпочала участь в Іграх-2024. Перед цим турніром тренерський штаб мав певні проблеми з комплектацією, тож викликав у Париж певну кількість гравців з меншим досвідом. Чи розраховували потрапити у заявку на Олімпіаду?
— Таке завдання я перед собою не ставив. Але якби мене викликали, то був би дуже радий. Попри це, у нас же зараз юнацьке Євро і я радий бути тут.
— Який ваш прогноз щодо підсумкового результату команди Ротаня?
— Загадувати не хочу, але скажу, що там дуже хороші тренери. І хоч й багатьох футболістів не відпустили, та зібрані гравці сильні гравці. Вважаю, що ця команда може добре себе проявити і далеко зайти на Олімпіаді.
— Нещодавно у медіа з’явилась інформація про інтерес до вас з боку одразу двох англійських команд: «Лідса» та «Брендфорда». Чи можете підтвердити цю інформацію?
— Мені про це нічого не відомо. Це треба питати у керівництва «Металіста». Про інтерес когось я нічого не чув.
— І у вашого агента Олексія Альохіна теж немає жодної інформації з цього приводу?
— Мені про це не говорили. Казали тільки, що потрібно добре зіграти у Північній Ірландії, а там буде видно.
— Тобто, сезон-2024/2025 Геннадій Синчук точно розпочне у стані харків’ян?
— Поки я з командою на Євро. Видно буде після турніру, але усе йде до того, що так — починатиму з «Металістом».
— Наостанок дурнувате питання. Оформити хет-трик і команда зіграє унічию або ж не відзначитись, але здобути мінімальну перемогу?
— Нууу, якби мені дали такий варіант у півфіналі, то, звісно, я би обрав перемогу над Францією (посміхається).
Олександр Щербатих
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар