Крупно вигравши в гостях і в матчі-відповіді 2-го кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів у белградського «Партизана» (3:0), київські динамівці гарантували собі єврокубкову осінь. Щонайменше, в Лізі Європи — другому за значимістю клубному континентальному турнірі.
Утім, осінь у цьому контексті — поняття доволі умовне, оскільки у зв’язку з розширенням кількості учасників групових змагань і зміною їхнього формату поєдинки кругового етапу двох із трьох єврокубків заплановано, зокрема, і на грудень (один тур), і навіть на другу половину січня 2025 року (два тури).
З іншого боку, завоювавши путівку в основний раунд Ліги Європи, динамівці виконали завдання-мінімум, що аж ніяк не обмежує їхніх домагань на значно престижніші та значущі цілі у вигляді групового турніру Ліги чемпіонів.
Звичайно, домогтися їх непросто. Однак на тлі яскравих перемог (9:2 за сумою двох матчів!) і якісної гри в матчах із «Партизаном» цілком природними виглядають і очікування продовження киянами боротьби на набагато вищому змагальному рівні.
Підтвердити ці очікування підопічні Олександра Шовковського намагатимуться вже найближчого вівторка, коли в умовно домашньому польському Любліні зустрінуться з титулованим шотландським клубом «Рейнджерс» у рамках 3-го відбіркового етапу...
Між «Партизаном» і «Рейнджерс»
Після іскрометних 6:2 у стартовому поєдинку із сербами ні в кого не викликало сумнівів питання про переможця пари.
Навіть наставник «Партизана» Александер Станоєвіч це прекрасно розумів: «Я спокійний, тому що такі поразки відкривають очі на наші нинішні можливості. Деякі речі, які команда намагалася реалізувати в цій грі, ми навіть не встигли як слід відпрацювати на тренуваннях. Це, звісно, моя вина. Але нам потрібно більше конкурентоспроможних гравців. Я бачу, що клуб працює над цим, але таке посилення потрібно було робити до старту в єврокубках»(Dynamo.kiev.ua, 29.07.24).
Утім, напевно, як і будь-який тренер, Станоєвич обіцяв у матчі-відповіді справити враження, боротися за кожен м’яч, битися за герб «Партизана».
Свої завдання були й у «Динамо».
«Безумовно, перша гра має велике значення, але професіонали не повинні відрізняти перемоги від поразок і готуватися до будь-якої зустрічі з максимальним бажанням проявити свої найкращі якості. Тому й до матчу-відповіді ми підійшли з великим бажанням продемонструвати якісну гру, проявити свої бійцівські якості», — сформулював цілі на поєдинок у Белграді Олександр Шовковський(Dynamo.kiev.ua, 30.07.24).
Склалося все якнайкраще. «Динамівці досить швидко вийшли вперед, коли Волошин чудово розігнав контратаку і своєчасним пасом знайшов Ваната, який разом із Ярмоленком набігали фактично без перешкод на ворота. Здавалося, молодий форвард невдало передав м’яч на ветерана, однак запара в діях захисників „Партизана“ подарувала Ярмоленку шанс реалізувати вихід сам на сам, яким він упевнено скористався», — розповідав про гол киян на 18-й хвилині оглядач «Футбольного клубу» Влад Миренко(Footclub.com.ua, 31.07.24).
Для Андрія Ярмоленка цей гол став 145-м у складі київського «Динамо» і 20-м у єврокубках. Як зазначав автор, ветеран і надалі брав активну участь в атаках гостей. Зокрема, після однієї з його передач чудову нагоду збільшити рахунок мав Шапаренко. Кілька перспективних моментів мав яскраво діючий Волошин.
Утім, на перерву команди пішли з мінімальною перевагою киян. А на початку другого тайму біло-сині ледь не пропустили, коли Салданья влучив у штангу. Проте знову повернули гру в потрібне для себе русло, і на 68-й хвилині Ванат після відмінного пасу Дубінчака заробив і сам реалізував 11-метровий. Незабаром Волошин пробив у поперечину, а гол Попова після стандарту було скасовано через мінімальний офсайд.
«Утім, третій гол динамівці все ж забили. Піхальонок із глибини видав одну зі своїх фірмових розрізних передач, запустивши Дубінчака за вуха захисникам „Партизана“. Той увійшов у штрафний, але притримав м’яч, сам вирішувати не став, а віддав праворуч на Караваєва, що набіг другим темпом, — 0:3», — підбив риску сайт Footboom1.com (31.07.24).
За сумою двох матчів динамівці вперше за 26 років здолали суперника по єврокубках із такою різницею м’ячів (плюс 7). До цього в сезоні-1998/1999 від киян зі ще більшою перевагою постраждав валлійський «Баррі Таун» — 10:1 (8:0 і 2:1). А «Партизан» узагалі вперше в історії пропустив дев’ять м’ячів — раніше йому вісім разів забивав «Фейєнорд» і сім «Ювентус».
Крім того, «Динамо» реалізувало 50-й пенальті в континентальних турнірах. І примітно, що це зробив молодий форвард Ванат, для якого було дуже важливо відкрити рахунок своїм забитим м’ячам у новому сезоні. До слова, у воротах сербів відзначилися відразу вісім гравців столичного клубу, а Караваєв зробив це двічі.
«Я запитав у Буяльського та Ярмоленка, чи можна мені пробити. Вони дозволили, тож дякую їм за це. Футбол — командна гра, і вони вчинили по-командному», — повідав Владислав Ванат після матчу(Fcdynamo.com, 01.08.24).
А Олександр Шовковський зазначив: «Ми зробили важливий крок у вирішенні нашого завдання, але повністю його ще не вирішили. Як тренер, я бачу можливості для поліпшення гри. І ми над цим працюємо. Загалом я задоволений насамперед розумінням, ставленням, внутрішньою мотивацією, які є у гравців, і колективом, який ми будуємо (Dynamo.kiev.ua, 01.08.24).
Це моменти, які надихають працювати далі, ставити перед собою амбітні цілі та рухатися до них. А щодо готовності команди, скажу так: якщо на останніх хвилинах у нас один крайній захисник віддає гольову передачу, а другий крайній захисник забиває, це говорить про те, що команда функціонально готова».
Водночас головний тренер «Динамо» не зміг приховати розчарування від того, що на початку другого тайму після верхової боротьби із Салданьєю болісно приземлився на газон та отримав травму плеча центральний захисник Максим Дячук: «Ця перемога з неприємним присмаком, оскільки один із наших гравців зазнав дуже серйозного ушкодження та вилетів, мабуть, на досить тривалий час. На жаль. Кожну таку ситуацію сприймаю близько до серця, адже ставлюся до гравців майже по-батьківськи»(Dynamo.kiev.ua, 01.08.24).
Безумовно, травма Дячука, який останнім часом помітно додав у надійності та награвався в парі з Поповим як основний центрбек, напередодні матчів із «Рейнджерс» — серйозна втрата для «Динамо». І тренерському штабу доведеться оперативно вирішувати цю проблему.
А щодо неучасті в матчі-відповіді з «Партизаном» Володимира Бражка, то Шовковський зауважив, що футболіста вирішили поберегти через поріз на нозі та невелике хірургічне втручання. Однак до наступного поєдинку він має бути готовий.
«Рейнджерс» тим часом минулої суботи з гостьової нічиєї з «Хартс» (0:0) стартував у новому чемпіонаті своєї країни і, чесно кажучи, особливого враження не справив. Але це враження може бути оманливим — і класом, і підбором гравців британський клуб набагато вищий за сербський.
«Різниця буде в інтенсивності гри, — стверджує колишній форвард київського „Динамо“ Олег Саленко, який один сезон (1995/1996) провів у складі 55-разового чемпіона Шотландії. — Бігати доведеться з першої і до останньої хвилини, до повного виснаження. За моєю інформацією, „Рейнджерс“ уже зараз активно готується до групового етапу Ліги чемпіонів — не озираючись на суперників по кваліфікації. У клубу з Глазго хороші фінансові можливості, і вони досить істотно підсилюють склад„(Footboom1.com, 01.08.24).
А оглядач сайту Xsport.ua Михайло Цірук нагадує, що матч-відповідь із шотландцями кияни проведуть не за порожніх трибун, а в божевільній атмосфері заповненого 50-тисячного стадіону "Айброкс“: „Ось це і буде першим серйозним випробуванням сезону для "Динамо“. А поки що команда зробила те, що мала зробити. Однак зробила це настільки якісно, що протистояння з „Партизаном“ ще довго залишатиметься для неї орієнтиром„ (01.08.24).
Матчі "Динамо“ з „Рейнджерс“ у рамках 3-го кваліфікаційного етапу Ліги чемпіонів заплановані на 6 і 13 серпня. А за день до першої зустрічі команд у штаб-квартирі УЄФА відбулося жеребкування наступного, останнього перед груповим турніром раунду відбору. У суперники переможця нашої пари воно визначило найсильнішого в дуелі „Зальцбург“ — „Твенте“.
Несолодкий досвід „Полісся“
Минулого тижня свій матч-відповідь 2-го кваліфікаційного раунду Ліги конференцій провело житомирське „Полісся“. Безпорадна поразка в першій зустрічі в Любляні від місцевої „Олімпії“ (0:2), схоже, болісно вдарила по амбіціях українського дебютанта єврокубків і викликала хвилю критики.
І поки 36-річний керманич житомирян Імад Ашур ховався за філософськими формулюваннями причин словенської невдачі, інші представники „Полісся“ приземлено розповідали про травми Безкоровайного, Макуани і Луїфера, який вилетів в останній момент. Про те, що Сарапію довелося грати мало не з аркуша. Що в Любляні позначалася відсутність дискваліфікованих Кушніренка і Бабенка. Що Таллесу Кості через це знадобилося сідати в опорну зону...
Та й узагалі, мовляв, для „Полісся“ це був перший подібний досвід. Що не завадило сайту Sport.ua нагадати таке:
„До історичного у всіх сенсах дебюту на євроарені "Полісся“ почало готуватися ще з травня. Було стільки словесних феєрверків запущено, стільки нових гравців ангажовано разом із новим тренерським штабом, стільки нових костюмів пошито для безрозмірної офіційної делегації, що здавалося, команда як мінімум має не помітити свого опонента. Тим паче, що жеребом у Житомирі були задоволені. Однак насправді виявилося, що гора народила мишу„ (01.08.24).
Цей самий портал вустами свого оглядача Олексія Сливченка акцентував увагу й на іншому нюансі підготовки: "Полісся“ поповнилося одразу одинадцятьма новачками, за шістьох із яких було заплачено відступні на загальну суму в 2,8 мільйона євро. Щоб зрозуміти, наскільки це серйозна сума, варто зазначити, що для того, щоб відбити ці гроші за рахунок спортивних результатів, „Поліссю“ потрібно було б як мінімум вийти в групову стадію Ліги конференцій, та й то здобути там ще бодай одну перемогу»(Sport.ua, 01.08.24).
При цьому п’ять дебютантів клубу вже мали досвід виступів на континентальній арені. Як і не дебютанти Чоботенко, Михайличенко та Назаренко або учасник подібних турнірів у Південній Америці Таллес Коста.
Можливо, все це разом узяте і спонукало віцепрезидента клубу Володимира Теслю до публічних міркувань про перемогу в Лізі конференцій, озвучування мрії про гімн Ліги чемпіонів на матчах за участю «Полісся». Тобто, за кілька присідів житомиряни самі задерли планку очікувань на небезпечну для них висоту. Але наскільки вони були готові до її взяття?
«За словами Імада Ашура, перша гра проти „Олімпії“ мала показати, „де ми і хто ми“. Гра справді показала. „Полісся“ виявилося розібраним, а його новий наставник начисто програв свою тренерську дуель... Тому все закономірно і справедливо. „Полісся“ поки що не тягне на вовчу зграю», — міркував напередодні матчу-відповіді все той же Sport.ua (01.08.24).
В очікуванні другої гри вибухнув, нарешті, одкровенням і головний тренер Ашур. Щоправда, настільки туманно і хитромудро, що без спеціальної схоластичної підготовки та неабиякої частки терпіння його ескапади, мабуть, і не дешифрувати.
«Ми не можемо бути впевненими в тому, що захоче робити суперник, — цитувала Ашура „Трибуна“ (21.07.24). — З огляду на результат першої гри, ми можемо тільки прогнозувати, що є ймовірність того, що соперник нам дасть набагато більше часу, набагато більше простору і сам, можливо, чекатиме нагоди, щоб використати цей простір. Тому ми не можемо приймати цей ритм гри, який нам пропонуватиме суперник, ми будемо йти вперед і змушувати його помилятися.
Фактично така проактивна й агресивна гра стосується моментів, коли ми володіємо м’ячем. Нам треба буде ризикувати, так що легше буде супернику — він не зобов’язаний цього робити. Ми хочемо перевернути гру, для цього в нас і йшла підготовка на цьому тижні, тому що це тільки половина протистояння. Думаю, дуже добре всі розуміють, що за рахунок помилки, яку ми можемо спровокувати в суперника, швидкий гол може все дуже швидко змінити...„(Ua.tribuna.com, 31.07.24).
Якщо в такому ж витіюватому ключі Ашур ставить завдання своїм підопічним, можна тільки уявити, як доводиться їм, коли вони намагаються вникнути і усвідомити для себе почуте.
Жага реваншу, тим не менш, дозволила гравцям "Полісся“ у матчі-відповіді забити настільки швидкий гол, що швидшого важко було й бажати — на 38-й секунді!
„Михайличенко з Назаренком через лівий фланг вивели на ударну позицію Кушніренка, який ефектно відкрив рахунок пострілом у дев’ятку. Утім, цим "Полісся“ і обмежилося. „Олімпія“ спокійно пережила дебютну несподіванку, доволі швидко відігралася і відійшла в надійно вибудовану оборону. Ключів до неї „Полісся“, здається, не те, що не відшукало — воно, як виявилося, їх просто не мало», — констатував очевидне Денис Борисенко(Footclub.com.ua, 01.08.24).
А далі був суцільний «бий-біжи» з навалом і незліченними навісами до штрафного — за допомогою такої примітивної тактики житомиряни сподіваючись відіграти два м’ячі. По суті, футболісти українського клубу діяли так, як дозволяли індивідуальні можливості кожного. Про організований, колективний футбол мови, на жаль, не йшлося. І, напевно, в чомусь навіть символічно, що вже в компенсований час після грубої помилки воротаря Кудрика суперник забив ще один гол (1:2).
Підбиваючи підсумок цієї дуелі, Борисенко, як і більшість інших її очевидців, небезпідставно припустили, що якщо гра житомирської команди не покращиться кардинально вже найближчим часом, повернення на континентальну арену їй доведеться чекати довго.
Сам же Ашур після матчу, анітрохи не вагаючись, пустився в міркування про несправедливість і футболу, і життя як такого. А ще рішуче приєднався до вельми сумнівних закидів на адресу бригади арбітрів із Сербії. При тому, що гравці його команди Кушніренко та Чоботенко, даючи інтерв’ю, такого роду натяків не підтримали...
«І після першого поєдинку з „Олімпією“, і після другого Ашур дуже хитромудро філософствував. Можливо, на когось і діють ці словесні вправи, але якщо прибрати лушпиння, то на даний момент виявиться, що король голий, — вельми категорично відреагував на фіаско „Полісся“ оглядач Sport.ua Валерій Василенко (02.08.24).
Я не виключаю, що надалі цей тренер ще може відбутися, тому про перспективу Імада на нинішньому місці не хочу патякати. Я лише про те, що побачив у його виконанні у двох конкретних поєдинках. Так от, у цих двох матчах не побачив зовсім нічого. Нічого, що вказувало б на тренерську руку„(Sport.ua, 02.08.24).
А його колега з Champion.com.ua Максим Саливон доповнив: "Полісся“ вилетіло з Ліги конференцій, бездарно провівши дуель із зовсім не непрохідною „Олімпією“. Один із керівників клубу відзначився безглуздими популістськими заявами про турнірні завдання команди. А новий головний тренер справляє враження вчорашнього учня школи, якого з дивних причин перевели відразу на другий курс університету„ (03.08.24).
Не бракувало й інших думок та оцінок дебютного виступу "Полісся“ на континентальній арені. Часом, ще більш безсторонніх.
Зрозуміло одне — житомиряни, не принісши до скарбнички національного коефіцієнта жодного очка, отримали гіркий урок. І від того, як клуб, що має чималі амбіції, його засвоїть, залежатиме, чи отримає український футбол ще одну реальну конкурентну силу...
Стратити не можна помилувати
Минулого вівторка закінчила свої виступи на паризьких Іграх-2024 і олімпійська збірна України. У заключному матчі групового турніру підопічні Руслана Ротаня поступилися аргентинцям (0:2), пропустивши голи на початку і наприкінці другого тайму.
Після двох турів ситуація в нашій групі складалася так, що в поєдинку з представниками Латинської Америки і з одним із фаворитів Олімпіади синьо-жовтим потрібна була тільки перемога. Сподіватися на інші розклади, зокрема й на осічку марокканців у зустрічі з Іраком, було безглуздо. Що й підтвердили подальші події: Марокко вже після першого тайму громило свого суперника (3:0).
Чи не головною проблемою для Руслана Ротаня перед грою з Аргентиною стало відновлення футболістів. Тим паче що в попередньому поєдинку з Марокко команда понад півгодини грала в меншості, а переможний гол забила на 8-й компенсованій хвилині.
„Часу в нас було обмаль. Практично всі ці 48 годин присвятили тому, щоб відновити хлопців, тому що ми були виснажені не тільки у фізичному плані, а й в емоційному, — розповів головний тренер в інтерв’ю каналу "Суспільне Спорт“. — А грати доводиться на третій день і за обмеженої заявки з 16-ти футболістів — такий регламент турніру.
Що стосується Аргентини, то головною чеснотою цієї команди є майстерність. Ця команда більш структурована порівняно з Марокко, більш організована — як в обороні, так і в атаці. Аргентинська збірна дуже сильна й особистостями. Ми це чудово розуміємо, говорили про це з хлопцями„(Suspilne.media, 29.07.24).
За великим рахунком, з підопічними Хав’єра Маскерано, до речі, дворазового олімпійського чемпіона, українські футболісти, якщо відкинути фактор результату, зіграли гідно.
"Команда Ротаня провела непоганий перший тайм, створивши свої найкращі моменти просто перед перервою — небезпечні удари Михайленка і Криськіва були заблоковані захисниками, а дальній постріл Рубчинського зумів відбити голкіпер суперника. Аргентинці й самі могли вийти вперед, однак тут відмінно зіграв уже наш воротар Фесюн, який зупинив вихід один на один Альвареса“, — описував події на полі до перерви сайт Terrikon.com (30.07.24).
На жаль, на старті другої половини гри синьо-жовті опинилися в ролі наздоганяючих. Альмада ударом метрів із 20-ти відправив м’яч точно в дальній кут. Українці після такого повороту подій довго не могли отямитися, а аргентинці почали грати на утримання рахунку. Лише в останні хвилин 20 заміни збірної України принесли свій ефект, проте з реалізацією нашій команді продовжувало не щастити. На відміну від суперника, який на першій доданій хвилині забив ще один гол.
„Мабуть, результат не по грі. Ми без перебільшення грали краще за Аргентину і не заслуговували на поразку, — по гарячих слідах прокоментував підсумок поєдинку Руслан Ротань. — Проте закономірність результату полягає в тому, що наслідок конкретного епізоду вирішує індивідуальна майстерність гравців. В Аргентини ця індивідуальність була присутня“(Suspilne.media, 30.07.24).
А загалом головний тренер залишився задоволений своєю командою: „Хлопці — великі молодці, вони довели, що можуть грати на топ-рівні. Але для цього потрібно, щоб така напруга була присутня в кожному матчі. Тоді й зростатиме майстерність. Однак навіть те, що ми були присутні на таких змаганнях, як Олімпіада — це вже великий успіх нашого футболу. А перемоги прийдуть“(Suspilne.media, 30.07.24).
Більшість спостерігачів погодилися з такою оцінкою виступу нашої команди на Іграх, де загалом вона мала солідний і ґрунтовний вигляд, незважаючи на те, що приїхала до Франції в не найоптимальнішому складі з можливих.
„Ми виступили на своєму рівні, — у бесіді з кореспондентом порталу Zbirna.com погодився в минулому тренер, а нині експерт Олег Федорчук. — Навіть якби ми перемогли Ірак, не факт, що цього б вистачило для продовження боротьби. Ми об’єктивно треті за силою у своїй групі. Я зазвичай критично налаштований, але в цій ситуації віддаю належне тренерському штабу і гравцям олімпійської команди. Вони билися гідно...
Ми вперше брали участь у футбольному турнірі Олімпіади. Наша юнацька збірна пробилася на чемпіонат світу U20. Національна команда стабільно потрапляє на Євро. Плюсів більше, ніж мінусів. Також не забуваймо, що в нас триває війна, а це позначається на підготовці“(Zbirna.com, 31.07.24).
Окремо Федорчук звернув увагу на прогрес самого Руслана Ротаня: „Це вже не той Ротань дворічної давнини, коли він декларував контроль м’яча. Зараз команди Ротаня грають раціонально, і це на часі. Досить натягувати бажання тренера на можливості футболістів. Вони не завжди збігаються. Ротань стає тренером, який може давати результат“ (Zbirna.com, 31.07.24).
Звісно, у медіа не обійшлося і без голосів, що збірна виступила на Іграх-2024 недостатньо успішно, що УАФ ледве не проігнорувала олімпійський турнір, не використавши всіх можливостей заявити про Україну як про країну, що воює, що деяким функціонерам і представникам клубів не вистачило патріотизму...
Ротань теж, хоч і з застереженнями, повертався до питання комплектації команди: „Немає сенсу про це говорити, це вже історія, як клуби поставилися до цього турніру. Але подивіться на Аргентину — вона вигравала і чемпіонати світу, і Олімпіади, а привозить максимально сильний склад. Чому для неї цей турнір не другорядний, а для нас стає другорядним? Мені це незрозуміло. Мені б хотілося, щоб грала команда, яка виборола цей вихід на Олімпійські Ігри, мабуть, вона б і мала представляти на них Україну“(Footboom1.com, 02.08.24).
Відповідь на це та інші запитання за підсумками виступу синьо-жовтих на Іграх у Парижі, очевидно, дадуть представники відповідного комітету УАФ. А поки що для інформації: олімпійська збірна Аргентини, незважаючи на зірковий, як було заведено вважати, склад, у чвертьфіналі поступилася французам (0:1). І теж вирушила додому достроково...
„Лівий берег“ — 49-й клуб еліти
У суботу, 3 серпня, стартував 34-й чемпіонат України у вищому дивізіоні. У Рівному місцевий „Верес“ розійшовся миром (0:0) із „Карпатами“, які повернулися в еліту. А в Кривому Розі „Кривбас“ здолав „Чорноморець“ (1:0).
Ще чотири поєдинки було зіграно в неділю. А два за участю клубів, які делегували двох і більше гравців до олімпійської збірної („Олександрія“ — „Динамо“ і „Рух“ — „Полісся“), перенесено на пізніші терміни. Такою ж опцією міг скористатися і „Шахтар“, однак вирішив не накопичувати відкладені зустрічі і завітав до Полтави, де більш ніж упевнено переграв „Ворсклу“ (5:0).
„Шахтар“, до слова, один із усього п’яти вітчизняних клубів, які готувалися до нового сезону за кордоном — у Словенії. Там же проводили літнє міжсезоння „Кривбас“, „Рух“ і „Зоря“. А київські динамівці напередодні старту в кваліфікації Ліги чемпіонів вважали за краще готуватися в Австрії і, судячи з усього, не помилилися.
Родзинкою нового чемпіонату стала поява серед найсильніших клубів країни абсолютного дебютанта — клубу „Лівий Берег“ з південно-східної околиці столиці, стадіон якого територіально взагалі розташований в області. „Лівий Берег“ став 49-м клубом, який коли-небудь брав участь у вищому дивізіоні українського футболу.
Родзинка і в тому, що прорватися в еліту підопічним Віталія Первака, який свого часу чимало пограв в українських командах середньої руки, а згодом багаторічного помічника Володимира Шарана в „Олександрії“, вдалося лише з другої спроби. На зламі літа бережани в стикових матчах з „Оболонню“ за сумою двох зустрічей поступилися (0:1 і 1:1).
Однак за тиждень з гаком до старту нового сезону, коли стало остаточно зрозуміло, що СК „Дніпро-1“ у нинішньому форматі перестає існувати і було організовано турнір чотирьох, „Лівий Берег“ стрибнув вище голови.
Спочатку в серії пенальті переграв „Металіст 1925“, який вважався фаворитом — 5:4 (ігровий час — 1:1) і відправив у відставку бувалого Віктора Скрипника. А минулого вівторка у вирішальному матчі за путівку в Прем’єр-лігу розгромив „Минай“ — 3:0, позбавивши закарпатців надій на повернення.
З Олександрії і президент клубу Микола Лавренко, який не один рік опікувався місцевою тоді ще „Поліграфтехнікою“. А почесним президентом клубу є відомий у минулому футболіст і тренер, а нині член Виконкому УАФ Микола Павлов, який не так давно відзначив 70-річчя.
„Це дуже незвичайна ситуація — всього за сім років у наші непрості часи створити таку інфраструктуру, такі умови для команди, — ділився Микола Петрович. — Це могла зробити тільки одна людина — Микола Лавренко. Він і в Олександрії залишив по собі одну з найкращих у країні футбольних спадщин, а тепер і "Лівий Берег“ з багатьма може посперечатися в цьому аспекті. Причому як на дорослому рівні, так і на дитячому» (Sport.ua, 31.07.24).
Утім, відомий журналіст Артур Валерко задався питанням, а наскільки «Лівий Берег», з урахуванням усіх форс-мажорів, готовий до старту чемпіонату на більш високому для себе рівні. І спробував знайти на нього відповідь.
«Наразі серед усіх учасників УПЛ нового сезону „Лівий Берег“ за трансферною вартістю гравців найдешевший. Тільки його сумарна вартість не досягає і трьох мільйонів євро. З більш-менш відомих гравців присутній лише Євген Банада. Не має значної глибини навіть така укомплектована ланка, як воротарська», — стверджує Валерко(Ukrfootball.ua, 31.07.24).
І продовжує: «А головна проблема в тому, що зараз практично неможливо спрогнозувати, наскільки добре проявлять себе в Прем’єр-лізі лідери "Лівого Берега». У першій лізі умовні Співаков, Дедух, брати Когути були силою. Дударенко, Астахов, Соколов виглядали ефективно. Воротар Механів навіть був топом. Але підвищення в класі — це виклик, і перед Перваком стоїть дуже складне завдання«(Ukrfootball.ua, 31.07.24).
Як би там не було, а в клубу є можливість доукомплектуватися — до закриття трансферного вікна ще достатньо часу, та й вільні агенти на футбольному ринку не перевелися. Інша справа, як дебютант цією можливістю скористається.
Поки ж у першому турі в Черкасах "Лівий Берег» лише в компенсований час пропустив гол від місцевого ЛНЗ і зазнав поразки (0:1). Цікаво, що в стартовому складі бережан на поле вийшли все ті ж 11 футболістів, які в турнірі чотирьох обігравали «Металіст 1925» і «Минай». Та й узагалі матч для команди з київської околиці став третім за останні вісім днів...
Віктор ЖУРАВЛЬОВ
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
