Український півзахисник венгерської «Академії Пушкаша» Артем Фаворов прокоментував свій вирішальний гол у ворота «Арарата-Вірменії» в матчі-відповіді 3-го кваліфікаційного раунду Ліги конференцій, розповів, що він думає про зустріч з італійською «Фіорентиною» на наступному етапу турнір, а також про протистояння з «Дніпром-1», яке так і не відбулося.
Артем Фаворов— У четвер ти забив свій перший єврокубкових гол у кар’єрі. Вийшло драматично, 94 хвилина і якби не цей гол, гра перейшла би в овертайми… Що відчув одразу після?
— Бачив, що добре летить, через стінку перебив, траєкторія гарна, подумав «мабуть, залетить». Так і вийшло. Я розумів, що останні хвилини і дуже важливо забити, а якщо це станеться, то ми вже результат не відпустимо, тим більше, грали в більшості.
— Жовтку картку, я так розумію, ти отримав за те, що зняв футболку. Спекотно стало?
— Так. Просто прес качав цілий місяць — треба було показати. (Посміхається). Та ні, насправді, не знав, що робити після голу, тож від радощів усе підряд зробив. Добре, хоч шорти не зняв. (Посміхається).
— Команда і тренер якось подякували тобі?
— Всі привітали, сказали, що вийшов хороший удар. Жартували, мовляв, дякуємо, що не грали додаткові 30 хвилин в овертаймах, адже було би важко. Тим більше, у нас ще гра в неділю. Було дуже задушливо, сухе повітря, було важкувато в плані погоди.
— Розраховуєш, що після цього голу в наступних матчах гратимеш в основі?
— Я взагалі завжди хотів би грати в основі, незалежно від голів. Не вважаю, що саме голи мають впливати на місце в складі. Гол це приємний бонус, але важливо як футболіст проявляє себе в кожному матчі загалом. З іншого боку, звісно, мені дуже хочеться грати більше. Але бодай так. Моє завдання — працювати.
— Ти відзначився зі штрафного. Відпрацьовуєш такі удари на тренуваннях?
— Як і в усіх командах залишаємося після тренування, ще допрацьовуємо. Хтось у два дотики з-за меж штрафного, хтось серію ударів. Я також роблю це майже після кожного тренування.
— Це був гол у ворота українського голкіпера Данила Кучера. Ви були раніше знайомі?
— Раніше ні, але познайомилися після першого матчу у Вірменії. Перекинулися кількома словами, запитали, як справи, та й все. Минулого разу ми поспішали на літак, цього разу вони були засмучені, тож посміхнулися одне одному, побажали успіхів.
— Ваш наступний суперник — «Фіорентина». Якось обговорювали його з партнерами?
— О так, однозначно! Ми вже знали, що поїдемо в Італію поїсти смачної пасти, жартую. (Посміхається). Насправді люди мені дзвонять, пишуть, чи буде для Фіорентини це гарним тренуванням. Я відповідаю: «Подивимося».
Це все жарти, а насправді минулого сезону команда грала у фіналі Ліги конференцій. Серйозний клуб, серйозна команда, всі знають їхні трансфери, їхні цілі, за які місця борються в Серії А. Для мене особисто дуже цікаво зіграти з такою великою командою. В плані психології, думаю, так навіть і легше. Тобі немає, що втрачати — ти хочеш перевірити власні сили, чого ти вартуєш на тлі таких суперників, до чого маєш прагнути. Адже в будь-якому віці, на будь-якому етапі кар’єри потрібно прогресувати і чогось вчитися.
— Що відчуваєш напередодні: страх чи азарт?
— Ні, страху ніякого нема точно. Навпаки, в мене особисто більше азарт — приїхати, відчути атмосферу стадіону, цікаво зіграти з такою командою на такому стадіоні.
— На попередній стадії ви мали грати з «Дніпро-1». Угорці питали в тебе, як це можливо — команда потрапила в єврокубки і припинила існування?
— Так, запитували кожні два дні: буде гра чи ні? Я вже втомився відповідати, що не знаю. Я ж читаю новини з України, і постійно писали «буде», «не буде», «буде», «не буде». Я написав другу, Сані Філіппову, він відповів: «Тьома, не знаю, скоріш за все, не буде, бо нас не зібрали навіть». Але ж у Європі інакше працює — вони вірять офіційним джерелам і ми до останнього чекали офіційного листа від «Дніпра-1». Хоча, думаю, всі плюс-мінус розуміють, яка ситуація в Україні і усвідомлювали, що дещо подібне можливе. Хлопці не здивувалися цьому.
— А зраділи?
— Ну, звісно, зраділи, адже всі дивилися минулого року, коли «Дніпро-1» грав зі «Спартаком» з Трнави, бо у нас чимало чехів у команді, є словаки, і розуміли, що це була хороша команда. І український футбол та українські футболісти мають дійсно хороший рівень. Тому з одного боку, зраділи. А з іншого — завжди хочеться зіграти та перемогти у спортивній грі.
Кирило Крутогоров
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
