Колишній захисник збірної України В’ячеслав Шевчук розповів, чого він очікує від матчу 2-го туру Ліги націй Чехія — Україна, який відбудеться сьогодні в Празі.
В’ячеслав Шевчук— В’ячеславе, і чехи, і наша збірна, що найприкріше, розпочали змагання у Лізі націй з поразок. І якщо Україна програла Албанії мінімально, то підопічних Івана Гашека команда Грузії просто розірвала (4:1). З огляду на такі результати та бажання обох збірних реабілітуватися, хто, на вашу думку, є фаворитом очної дуелі?
— Я вам скажу назагал — у нашій групі взагалі немає явного фаворита, на мою думку. Відповідно і в очному поєдинку Чехії та України також. Тут класичні 50 на 50, якщо ми говоримо про шанси на перемогу.
Однак і господарі поля, і наші хлопці будуть надмотивовані, бо обидві команди постараються виправити результати перших матчів, реабілітуватися за поразки.
Важливо не забувати, що Ліга націй — не якийсь прохідний турнір. Саме завдяки результатам у Лізі націй Україна потрапила і на Євро-2024. Перемога у групі може дати змогу Україні не лише піднятися до Ліги А, а й, за певних розкладів, полегшити потрапляння на чемпіонат світу 2026 року. Це добре розуміють і гравці, і наш головний тренер Сергій Ребров.
— Щодо Сергія Станіславовича, то давно у нього не було такої обструкції, як після поразки від Албанії (1:2). Фани «синьо-жовтих» взагалі ледь не вимагали від УАФ звільнити його. Дуже багато критики було.
— Звісно, я теж очікував від нашої команди більшого у матчі проти Албанії. Не думав, що програємо, але Албанія — дійсно хороша команда. Україна програла сильній збірній, де є багато гравців з провідних європейських чемпіонатів. Непростий і гідний опонент. Тож не варто українців принижувати за поразку.
За команду Сільвіньйо говорять її попередні результати теж. Вони виграли боротьбу у своїй групі на Євро-2024, зайняли перше місце, випередивши тих-таки чехів і Польщу (а ще Молдову та Фарерські острови).
Там майже всі гравці з європейських чемпіонатів. Із Серії А, здається, найбільше (п’ять виконавців — Хюсай, Ісмаїлі, Асллані, Рамадані та Шеррі), із Ла Ліги пара гравців (Балью та Кумбула).
На Євро-2024 Італія ледь-ледь перемогла Албанію (2:1). У них хороша, організована команда. Мають багато запалу, пристрасті, я б так сказав. І, можливо, саме цих якостей десь не вистачає Україні. Тому надто критикувати Реброва за поразку від цієї команді не є правильним.
— Албанія — вже історія. До листопада місяця принаймні, коли буде друга гра з ними у Тирані. Яку характеристику ви б дали команді Чехії? Як на мене, то гравців з ім’ям із Європи там навіть більше.
— Чехія — досить потужна та міцна фізично команда. Вони сповідують, як це зараз кажуть, вертикальний футбол. Тому у Празі нас очікує дійсно складна гра.
Щодо гравців, то так, є там гучні імена, але, як на мене, Чехія виділяється командною грою. Не люблю я виділяти якогось одного гравця, лідера. Хоча, звісно ж не забуваємо про нападника Патріка Шика з леверкузенського «Байєра» (найкращий бомбардир збірної Чехії за всю історію, — прим. ред.) і дует з англійського «Вест Хема» у складі захисника Владіміра Цоуфала та півзахисника Томаша Соучека.
Впевнений, що тренерський штаб Реброва вже розібрав Чехію загалом і кожного її гравця окремо. Наші хлопці мають знати, як і проти кого грати, зважаючи на сильні сторони того чи іншого опонента. У сучасному футболі важко вже щось приховати. Трансляції, нарізки в мережі. Все є! Просто потрібно донести правильно тренерам інформацію до гравців, наших, і все.
— Чи варто чекати на ротацію від Реброва?
— Певно, так. У цьому складі України є з кого вибирати, є конкуренція між гравцями. Скоріш за все от прямо зараз Ребров ще не вирішив, яка одинадцятка вийде зі старту. Треба ж розуміти хто у яких кондиціях, можливі мікротравми тощо.
Проти Албанії той же Зінченко розпочав із запасу, але ж він може грати й лівого захисника, і в центрі. Можливо, проти Чехії Олександр буде у старті. Руслан Малиновський теж у попередній грі вийшов на заміну… Зараз важко прогнозувати. Конкуренції у середній лінії вистачає. У день матчу дізнаємося склад. Але, повторюсь, думаю, що зміни будуть.
— Певно, не доводиться сумніватися лише у тому, що на останньому рубежі буде Трубін.
— Погоджусь. Видно, що Анатолій від сезону до сезону прогресує, зростає, додає у майстерності. Він — стабільний та психологічно стійкий воротар. Якщо і помиляється, то дуже мало. Я не побоюся сказати, що на сьогодні — Трубін один із найкращих голкіперів у Європі.
— Багато спеціалістів, хіба Віктор Леоненко стоїть осторонь, зауважили після матчу проти Албанії, що Україна з Мудриком і без Михайла, ледь не дві різні команди.
— Мудрик, безперечно, важливий гравець. Однак незамінних немає. Травма Михайла, бажаю йому скоріше одужати, — це відмінна нагода для інших наших півзахисників проявити себе.
— Щодо інших півзахисників. Чимало хейту за бліду гру з Албанією отримали Судаков та Шапаренко, які майже нічого не створювали у центрі, не підносили снаряди Яремчуку. По ділу критика?
— Критика потрібна, але виключно конструктивна. Судаков та Шапаренко самі розуміють, що десь зіграли не так, як від них очікували, але вони обидва — професіонали. Вони мають розуміти, що критика завжди буде після програних матчів і сприймати її потрібно виважено. Тобто, зробити правильні висновки та вдосконалюватися, виправлятися і доводити, що от той матч, на прикладі Албанії, був помилкою. Проаналізували, виправилися, стали кращими — так роблять всі великі професіонали.
— Найпроблемніша ланка України — це захист, який регулярно «привозить» голи при стандартних положеннях?
— Не варто вішати всіх собак на захисників. Так, коли команда програє, то найбільше питань саме до оборонців, але, як на мене, то відпрацьовувати в захисті має вся команда. Всі десять гравців. А не так, що втратили м’яч у нападі і хтось дозволяє собі неспішно повертатися назад.
У матчі з Албанією обидва пропущені голи — це ланцюжок помилок. Їх можна розібрати детально, під мікроскопом, і зрозуміти хто винний найбільше, але я б не хотів когось індивідуально виділяти в негативному світлі.
— Тріо головних ветеранів нашої збірної у складі Ярмоленка, Степаненка та Сидорчука, що ви скажете про них? Бо хтось уже радить їх відправляти на спортивну пенсію, інші ж кажуть, що їх просто немає ким замінити і вони ще гратимуть й ледь не на чемпіонаті світу 2026 року.
— Ярмоленку та Степаненку 34 і 35 років відповідно. Сидорчуку — 33. А я закінчив кар’єру у 37, а в 36 ще виступав у складі України на Євро. І відчував я себе чудово в плані фізики. Грав би й далі, якби не отримав травму — розірвав заднє сухожилля. Специфічна така травма. Я вимушений був завершити…
Всі наші ветерани — великі професіонали з неоціненним досвідом. Так, десь вони вже не такі швидкі, але, повірте, Ярмоленко, Степаненко та Сидорчук цій збірній потрібні. Не викликав би їх Ребров просто так.
Подивімось на Луку Модріча. 39 років йому вже, на секундочку, а він й досі грає в Реалі. Такому гравцю, з таким досвідом, не потрібно 90 хвилин часу, йому 10−15 може вистачити: вийшов на поле, віддав гольову передачу чи сам забив за рахунок майстерності. От і все. Хіба такий гравець, нехай і віковий, зайвий? Не вписується у колектив?
Вікові гравці, ветерани ще й дуже важливі для мікроклімату сприятливого в колективі. Про це теж не варто забувати. Списувати Ярмоленка, Степаненка чи Сидорчука зарано.
— Прогноз від В’ячеслава Шевчука на гру Чехія — Україна.
— Не люблю я цю справу, прогнозувати. Є впевненість, що наші хлопці налаштовані лише на позитивний результат і віддадуть всі сили заради перемоги.
Віктор Глухенький
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар