Відомий український тренер і авторитетний експерт Олег Федорчук детально розібрав матч 2-го туру Ліги націй Чехія — Україна (3:2).
Олег Федорчук«Відчуття, ніби Ребров досі не розуміє можливості свої гравців. У його діях я бачу непослідовність»
— Після попереднього матчу з Албанією гравці та головний тренер чимало говорили про необхідність зробити висновки з поразки. Сьогодні знову поступаємося, тому питання: «А чи були зроблені висновки?».
— Якщо говорити про настрій команди, то висновки були зроблені. А ось гра…Розумієте, у спорті психологічний аспект може допомогти атлету, але не суттєво.
Наприклад, рекорд у стрибуна — два метри, а тут він зібрався і стрибнув два метри та два сантиметри. Але це максимум, суттєво за рахунок одних емоцій не спрогресуєш. Емоції не зможуть замінити повноцінну функціональну підготовку, відчуття партнера, технічні елементи.
Так само як із екзаменом: якщо постійно переживати і думати про те, який білет тобі випаде, то це лише нашкодить. І сьогодні ветерани збірної — Ярмоленко, Степаненко — були дуже заряджені емоційно, але припускалися дитячих помилок, як і решта гравців.
Було помітно наскільки важко Ярмоленку, особливо в тому епізоді, коли він виконав невдалий підкат і все — більше нічого не встигне зробити в цьому епізоді, оскільки не готовий фізично.
— Хто ще невдало провів цей матч? Хтось із гравців збірної України зможе занести собі цей поєдинок в актив, навіть попри поразку?
— Дуже пасивно поводили себе і наші флангові захисники. Взагалі якщо говорити про лінію захисту, то окрім Забарного, вона була занадто статичною. Гравці взагалі опускалися занадто низько, Забарний їм неодноразово кричав, що потрібно йти вперед, бо він має просувати м’яч і він продемонстрував, що вміє це робити.
Лише з виходом Судакова і Циганкова з’явилася мобільність у комплекті із загостренням. У центрі грали Зінченко із Шапаренком, але нам не вистачало гравця, який загострював би з глибини. Команда наче й виконала чимало передач, але вони не наближали нашу команду до забитого голу. Було не дуже зрозуміло, за рахунок чого збірна збирається перемагати. Фактично в першому таймі гру була зроблено.
— І це при тому, що Чехія наразі далеко не в найкращій своїй формі.
— Чехи нічого не вигадували, а грали просто. А ось грати просто — це найскладніше у футболі. Чехія була гостріша в першому таймі, ми — у другому. Вони не сильніші за нас, але в цьому матчі діяли абсолютно правильно. У діях чехів було більше простоти та раціональності.
Наприкінці гри ми практично вже володіли ініціативою, і здавалося, що дотиснемо. А потім цей пенальті… Думаю, якби не він, то ми могли здобути принаймні нічию. Була в нас непогана серія, що ми мали декілька небезпечних моментів поспіль.
— А чи був пенальті? Як загалом оціните суддівство у цій грі?
— На мою думку, пенальті був. Можна по-різному ставитися до сучасних інструкцій, але вони є. Та й до головного арбітра (шотландець Джон Біттон — прим. ред.) серйозних претензій бути не може, десь він навіть більше у нашу сторону судив. (Посміхається). Він не міг не призначити цей 11-метровий, бо його і VAR покликали дивитися, підказали. Там же ще й був момент, що і Мудрику могли дати червону за небезпечну гру. Він міг серйозної травми тому чеху завдати.
— Гаразд, судді не винні. То в чому причина поразки?
— У цьому матчі ми дуже-дуже важко входили до карного майданчика, проте найбільше мене дратує те, що збірна мала підготовку до Євро-2024, провела три матчі на турнірі, а зв’язку між гравцями взагалі немає.
Футбол — це колективна гра, найважливіше — це розуміння один одного, а ми що? Відчуття, ніби Ребров досі не розуміє можливостей власних футболістів.
— Ніби Сергій Станіславович хоче грати як «Манчестер Сіті» Гвардіоли, не розуміючи, що в його складі виконавці трохи іншого ґатунку.
— Так! І ще я б відзначив такий момент. Пройшла гра — Ребров змінює 30−40% складу. Це дуже багато. Дивіться, Кабаєв попередній матч на фоні інших гравців провів непогано — а проти Чехії навіть не вийшов. Піхальонок з албанцями непогано увійшов, а тут його наприкінці лише випускають. Як на мене, це дивно. Помітно, що Малиновський наразі не готовий, але тренерський штаб дає йому грати…
Важко було Ярмоленку, Степаненку, вони не готові до таких інтенсивних матчів. Хоча, звісно, щодо бажання перемогти їм не дорікнути.
— Ми знаємо можливості гравців збірної України, вони непогано проявляють себе в клубах, а що з ними стається у збірній? Ребров теж зарекомендував себе у ролі якісного клубного тренера, але зі збірною поки дуже важко йде. Розсудіть у чому проблема цієї команди: гравці чи тренерський штаб?
— Розумієте, у Реброва і в «Динамо» не все було гладко. Наприкінці його каденції почалися конфлікти з гравцями, що врешті й призвело до відставки. Ребров тоді не зумів порозумітися із Шовковським та Гусєвим — живими легендами «Динамо».
За його «Ференцварошем» я не дуже слідкував, але це не той рівень і не та команда, аби вихвалятися заслугами. У нього там не було тиску, який він має зараз, від нього не чекали того, що йому вдалося зробити.
Повертаючись до збірної, то слід розуміти, що гравців обирає тренерський штаб, а не навпаки. Не можна звинувачувати гравця у тому, що саме його обрав головний тренер. На клубному рівні можуть залишатися футболісти від попереднього наставника. Збірна — ні. Ти їх запрошуєш, отже, думай, як використати.
— Але ж у кадровому плані ті ж вболівальники вимагають різких змін, згодні?
— У Реброва дивна тренерська позиція. На румунів у нього був один склад, на словаків — другий, з бельгійцями — третій. Він ще у пошуках, хоча пройшло більше як рік, з того моменту як він очолив команду. Після кожної невдалої гри він змінює не декількох гравців, а цілу низку. З одного боку, він довіряє досвідченим, а з іншого — ставить на молодих… І обойма ця консервативна, отже, тасуються одні й ті ж. Немає послідовності у діях Реброва.
Сергій Станіславович з одного боку впертий, а з іншого — на нього тисне необхідність здобувати результат тут і зараз. Мені здається, що Ребров хоче видаватися впевненим, але його дії точно не є такими.
«Матівєнко мав би бути лідером, а замість нього цю роль на себе бере молодший Забарний»
Анатолій Трубін — 6.5
— Особливих претензій до нього бути не може, але у його діях була присутня певна метушня. Я помітив, що він був знервований, не дуже впевнений. Здається, трішки Трубін перегорів.
Віталій Миколенко — 6.5
— Він зіграв, як міг, на цей момент. Не знаю, наскільки саме він фізичного готовий. Повторюся, наші флангові захисники дуже скромно поводилися в атаці. Якщо Тимчик ще допомагав втомленому Ярмоленкові, то Миколенко сидів під Мудриком, страхуючи його. Віталій сьогодні не провалився, але й не продемонстрував все те, на що здатний.
Микола Матвієнко — 6.0
— Що стосується самої гри Матвієнка, то він, як і всі гравці «Шахтаря» у цьому сезоні — функціонально не готовий до нової кампанії. Микола має бути лідером, натомість на себе ці зобов’язання бере 22-річний Забарний!
Ілля Забарний — 7.0
— Забарний подобається мені вже другу гру поспіль. Він прогресує і свої недоліки потроху прибирає. Взагалі Ілля діє дуже сучасно, він бере на себе гру, тягне м’яч, з’явилися навіть якісь моменти з дриблінгом.
Дуже цікаво спостерігати за ним. І не треба забувати, що Забарному всього 22, а захисник із роками стає тільки кращим. Взагалі у цьому матчі Забарний був одним з найпомітніших гравців у атаці.
Олександр Тимчик — 6.0
— Це не той Тимчик, який на Євро одним із найкращих у нашому складі. Проти Чехії він грав, здебільшого, на оборону. На нього випало серйозне фізичне навантаження, оскільки Ярмоленко у нинішньому своєму стані не дуже допомагав йому в захисті. Хоча Андрій і у найкращі свої роки назад не відпрацьовував особливо. Загалом Тимчик провів цей матч скромно, я б навіть сказав, що занадто скромно.
Тарас Степаненко — 6.0
— Бражко здав, а Степаненко до того практично не грав — ось і маємо... Тарас із Чехією грав фактично руйнівника, у нього задача була — лише відібрати та віддати ближньому. У такій же манері свого часу діяв зрадник Анатолій Тимощук.
Я міг би зрозуміти, якби ми грали з чистим руйнівником проти французів або проти іспанців, але проти Чехії… Це занадто. Знову ж таки, бажання перемогти у Степаненка було, без сумнівів, він віддавався як міг, але якісь проблеми у «Шахтаря» цього сезону з фізичною підготовкою, через що страждає і збірна.
Микола Шапаренко — 6.5
— Нерви, результативна помилка. Взагалі ж той епізод з першим пропущеним голом — це дитячий садок. Я б навіть сказав, що це не рівень нижчих ліг, куди там УПЛ.
Але потім Шапаренко видав філігранну передачу на Ваната. Було помітно, що Микола націлив цей м’яч прямо на Ваната. Для Шапаренка це був важливий асист, хоча деколи він не може знайти собі місця на полі у збірній.
Олександр Зінченко — 6.5
— Зінченко був емоційним, брав на себе гру, але при цьому не загострював. Він доклався до нашого першого голу, але це вже не той Зінченко, що грав у «Манчестер Сіті» чи у свій перший сезон в «Арсеналі». Камінь у його город кидати не буду, оскільки він має мало ігрової практики в клубі, тому маємо, те що маємо.
Михайло Мудрик — 6.5
— У першому таймі він зовсім провалився, а в другому добре відіграв хвилин 20. Ось це його включення/виключення мене дратує, бо саму гру Мудрик проводить дуже нерівно. Перші 15−20 хвилин другого тайму в Михайла все виходило, здавалося, що ось ще трішки — і він заб’є. Але ні, Мудрик потім знову зникав з радарів.
Андрій Ярмоленко — 6.5
— Він є лідером команди, але його кондиції після тієї травми залишають бажати кращого. Як говорять не без гумору: «Очі горять, а можливості немає». Ярмоленко сьогодні загострював гру, але неточність і брак у нього були присутні. На місці Андрій грає добре, але в інтенсивному матчі з високим темпом гри йому дуже важко.
І так, Ярмоленко — лідер команди за характером, ставленням до справи, патріотизмом, але не по грі… Наприклад, у збірній Англії лідером за ігровим аспектом є 23-річний Джуд Беллінгем, а не хтось з ветеранів.
Владислав Ванат — 7.0
— Непогано грав, ще й дебютний м’яч забив. На Євро його маринували, дали зіграти хвилин 10. Я чекав на його появу з Чехією, оскільки ми мали нав’язувати боротьбу. Ванат виконав багато бігової роботи, що аж судоми були у захисників збірної Чехії — це його заслуга.
Влад виконав багато корисної роботи, відривався, але команді треба більше грати на нього, задалеко від форварда діють наші півзахисники. І хоч у другому таймі Ванат десь загубився, проте загалом дуже непоганий матч, міг навіть дубль оформити.
Сподіваюсь, що цей гол додасть йому впевненості, бо в «Динамо» у нього була невеличка криза, не все виходило. Але з Чехією Ванат вкотре довів, що потенціал у нього є. Однак я і далі говоритиму, що нашому нападу не вистачає Довбика. Все ж таки для нашої країни Артем — дуже серйозна бойова одиниця та нападник зовсім іншого типу, ніж ті, що залишилися.
«Судаков і Циганков посилили гру, але чому так мало часу дали Піхальонку?»
— Кого б ви відзначили з гравців, що виходили з лави для запасних?
— Судаков вийшов дуже впевнено. Мені сподобалася зв’язка Судаков-Циганков. До речі, якщо Шапаренко в епізоді з першим забитим голом подавав прямо на Ваната, то Віктор м’яч направляв у зону, а не на конкретного гравця. Циганков загострює завжди, у якій формі він би не перебував. Віктору я б поставив 6.5, він значно посилив гру.
Судаков ж взагалі дуже потужний матч провів, я б поставив йому оцінку 7.0. Він нагадав себе зразка минулого року, коли і асистував, і забивав. Ось той Судаков коштував 50 мільйонів. Сьогодні він зіграв впевнено, не помилявся в ухваленні рішень на полі, відразу вловив темп гри.
Інших оцінювати не став би, але у мене питання: «Чому так мало часу дали Піхальонку?». У мене таке враження, що у нього в кожній грі є моменти — це свідчить про те, що він відчуває гру. Завжди цінуються гравці, у яких є ці моменти. Реалізація — це вже технічний аспект.
Малиновський, як на мене, у гру зовсім не попав. Діяв дуже емоційно, але нічого в нього не виходило. На тлі Піхальонка він виглядає блідо. Яремчуку взагалі важко було увійти в цю гру, Роман грав на емоціях, на відчуттях, а фізична форма потребує покращення.
«Ребров має найкращу збірну за останні роки, але лише за складом. Лишитися в Дивізіоні В — для нас це вже успіх»
— Якщо порівнювати цю збірну Реброва з командами Андрія Шевченка та Олександра Петракова, то котра з них найкраща, а котра найгірша?
— Тяжке питання. Думаю, що відповідь на нього можна знайти, якщо згадати той факт, що кістяк збірної від Шевченка до Реброва практично не змінився. Грають практично ті самі гравці.
Якщо брати за складом, то у Реброва найкраща збірна, проте є купа питань щодо стабільності, «раціо» у грі. Мало зібрати класних гравців, треба ще знайти підхід до них, підібрати оптимальну тактику та схему. Франція мала кращий склад, ніж іспанці, але не вони виграли Євро. Збірна Австрії виглядала потужніше за Німеччину, хоча за іменами все ж навпаки.
Тому йдеться про вміння тренера знайти ту схему і ту тактичну побудову, яка дасть можливість гравцям розкритися. Саме це і говорить про рівень тренерського штабу.
— Раніше у нас були гравці скромнішого рівня, проте збірна виступала краще. Тепер більше особистостей, але всі разом, вони не видають результатів рівня свого обдарування. Чому?
— Я вважаю, що нашим орієнтиром, на кого ми маємо рівнятися у підході — це збірна Грузії. У них є три-чотири футболісти дуже хорошого рівня, але там тренер (француз Віллі Саньоль — прим. ред.) підібрав таку схему, що користь команді приносять усі. Вся команда працює на перемогу і робить це ефективно, бо вони здобувають результат.
У нас кого з футболістів не візьми — зірка, але результату то немає. Команди у нас наразі, як такої, немає. Ну послухайте, якщо вболівальники не розуміють, експерти не розуміють і, мені здається, що і гравці не до кінця розуміють як потрібно грати, то, мабуть, щось не так. Може, вже слід визнати? Я думаю, якщо Ребров і розуміє, яку він хоче бачити гру збірної, то на полі цього точно непомітно.
— Можемо констатувати, що старт у Лізі націй провалено. Залишитися у Дивізіоні В — це вже успіх?
— Так, безперечно. Потрібно бути реалістами та усвідомити, що нам буде дуже тяжко надалі. По-перше, у нас криза, по-друге, ми не граємо вдома. Футболістам насправді не так легко постійно грати на виїзді. Чимало залежить від того, як наші гравці увійдуть в єврокубки, як перенесуть навантаження. Тут багато чинників, які не додають оптимізму. Я думаю, якщо ми лишимося в цьому дивізіоні, то це вже буде успіх.
Владислав Лютостанський
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар