Колишній півзахисник «Динамо», «Андерлехта» і збірної України, а нині гравець «Ордабаси» Євген Макаренко дав велике інтерв’ю казахстанським журналістам.
Євген Макаренко— Євгене, «Ордабаси» розпочали свій перший тренувальний збір після відпустки. Як настрій?
— Ми працюємо в Абу-Дабі. Для мене це перший досвід міжсезонної роботи в Еміратах. Умови тут хороші, тому разом із новим тренерським штабом очікуємо на плідний процес. Цей збір буде насиченим у плані фізичного навантаження, що видно з перших занять. Ну і для молоді, яка приїхала сюди, є шанс зарекомендувати себе з найкращого боку.
— Минулого сезону в «Ордабаси» виступали троє українців: крім тебе, це Ігор Пластун та Артем Бесєдін. Немає жалю, що ти залишився один?
— Я — професіонал. Моя справа — тренуватися і грати. Хоча, звісно, коли в команді є співвітчизники, тим паче, що з Бєсєдіним я ще в київському «Динамо» виступав, а з Пластуном спілкуємося з часів виступу в чемпіонаті Бельгії, це додає спокою та впевненості. У цьому плані минулого сезону мені було комфортно.
Зараз в «Ордабаси» прийшло багато нових футболістів, тому будемо налагоджувати спілкування з цими хлопцями, адже нам належить робити одну справу.
— Ти перебуваєш далеко від дому. Яке твоє улюблене проведення часу в Шимкенті?
— Психологічно непросто жити далеко від рідних. Річ у тім, що моя сім’я перебуває в Іспанії, мені бракує спілкування з близькими людьми, яких я відвідав тільки під час відпустки.
А щодо вашого запитання, то я дуже люблю риболовлю. Цим процесом часто займаюся у вільний час. Можу поїхати сам, а іноді з хлопцями з клубу. Це дуже добре відволікає від буднів, заряджаєшся енергією. Але в основному — це дім, робота, відпочинок.
— Колектив в «Ордабаси» згуртований?
— Так. Ми мало не до останнього моменту боролися за чемпіонське звання в чемпіонаті. Команда, у якої немає згуртованості, таких результатів навряд чи досягне. Так, усередині колективу завжди бувають якісь дрібні розбіжності, і це нормально, але, знову ж таки, загалом, у нас усе було добре, хлопці з повагою ставилися один до одного.
— Із чим пов’язаний певний провал на фініші сезону? Три поразки поспіль (від «Тобола», «Женіса» і «Кайрата») перекреслили мрію знову виграти золоті медалі.
— Хоч би як це банально звучало, але нам не вистачило якоюсь мірою ігрової дисципліни, концентрації. Самі винні, що не виграли чемпіонат, оскільки припустилися помилок, яких не мали права допускати.
— Яка була мета в «Ордабаси» перед початком чемпіонату?
— Спочатку стояло завдання — бути в трійці, але коли під час сезону змінилося керівництво клубу, плани підкоригували, поставивши мету — стати чемпіонами. У розпал баталій у нас і головний тренер змінився. І, як би там не було, але такі зміни, коли приходять нові люди на такі посади, несуть для футболістів певний стрес. Усе це, можливо, десь і позначилося на підсумкових результатах. Але, як я вже сказав, ми були недалекі від бажаного...
— Хто зараз лідер «Ордабаси»?
— Зараз важко сказати, оскільки на команду напевно чекають серйозні кадрові зміни. У 2025 році ми пишемо нову історію. На це запитання, гадаю, можна буде відповісти після кількох місяців офіційного сезону.
— А Асхат Тагиберген?
— Це само собою — брила казахстанського футболу. Досить сказати, що у нього понад півсотні матчів за збірну Казахстану. Його роль в «Ордабаси» переоцінити складно. Але є одне «але»: головний тренер нам сказав, що все потрібно починати з нуля. Усі заслуги, які були минулого року, забуваються.
— Тет-а-тет з Андрієм Мартіном ще не спілкувався?
— Ні. Наставник поки що знайомиться з колективом загалом. Думаю, на зборі ще буде для цього час.
— Про завдання на майбутній сезон розмови вже були?
— Кожен футболіст, який поважає себе, повинен ставити перед собою максимальні завдання — у кожній грі боротися за позитивний результат. А якщо говорити глобально, то я вважаю, що «Ордабаси» — клуб з великого міста, з класними вболівальниками, які заслуговують бачити свою команду вгорі турнірної таблиці. Вважаю, що в будь-якому разі потрібно боротися за чемпіонство, тим більше, що для «Ордабаси» це все знайоме.
А що скаже керівництво, скоро дізнаємося, коли вони приїдуть до нас на збір. Але, знову ж таки, з великою часткою ймовірності можу сказати, що завдання будуть максимальними. І, звичайно, добре хочеться виступити в Лізі конференцій.
— Багато хто вважає, що минулий чемпіонат Казахстану був найбільш інтригуючим за всю історію. Згоден?
— Мені важко судити про всю історію, оскільки тут я поки що пограв у двох сезонах. Але те, що у 2024 році інтрига була сильною, це факт. Усі команди втрачали очки і той, хто припустився менше промахів, став чемпіоном.
— «Кайрат» по праву виграв золоті медалі?
— Алматинці почали сезон не потужно, але вони постійно перебували в трійці або п’ятірці найкращих команд. А ось на фінішній прямій, у ключових поєдинках, вони були найстабільнішими, що й дозволило їм опинитися на першому місці.
— У тебе є досвід виступів за сильні європейські клуби, такі як «Динамо», «Андерлехт». Яким на їхньому тлі виглядає «Ордабаси»?
— Вважаю, що це трохи не коректне порівняння. Кадровий потенціал команди складається з бюджету клубу, а він у «Динамо» і в «Андерлехті» в рази більший, ніж в «Ордабаси». Кияни та брюссельці — постійні учасники групових раундів єврокубків.
Звісно, через війну в Україні «Динамо» зараз трохи просіло, оскільки клуб зараз представляють тільки місцеві вихованці. Але коли я був у «Динамо», то вихід у груповий раунд Ліги Європи вважався для нас невдачею. Головне завдання тоді було — груповий раунд Ліги чемпіонів. «Ордабаси» зараз складно про це мріяти, але прагнути і розвиватися в цьому напрямку необхідно.
— Але в груповий раунд Ліги конференцій «Ордабаси» можуть пробитися?
— Усе залежатиме від комплектації складу, від того, на який рівень гри ми зможемо вийти. Тут дуже багато нюансів, які впливають на підсумковий результат. У футболі дрібниць не буває. Усе покажуть самі поєдинки в цьому турнірі.
— До якого періоду в тебе контракт з «Ордабаси»?
— До кінця чемпіонату 2025 року.
— Тобі 33 роки. Здоров’я і бажання вистачає, щоб не думати про завершення кар’єри?
— Слава Богу. Роки біжать, але зараз почуваюся на 25 (усміхається). Молодий, здоровий і амбітний. Звісно, якщо брати статистику, то, можливо, показники вже не ті, що були, приміром, років вісім-десять тому. Однак цифра в паспорті ні про що не говорить.
Є достатньо прикладів, коли футболісти і до 40 років виступали на гідному рівні. Нині є мільйон варіантів, щоб якісно слідкувати за своїм харчуванням, відновленням, тож тут усе індивідуально. Намагаюся бути в тонусі.
Сергій Дем’янчук
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 29
Загрузка комментариев
