Едмар: «Якби пройшли Бельгію, то всі б казали, що Ребров зробив правильно»

Колишній наставник харківського «Металіста 1925» Едмар розповів про останні футбольні події свого життя та свої тренерські амбіції.

Едмар. Фото — ФК «Металіст 1925»

«На тренерських курсах дуже цікава компанія, можна навіть заявити команду в УПЛ»

— Едмаре, ми побачили вас в Україні. Розкажіть про ваші подорожі та їхню мету.

— Спочатку знаходився у Києві, потім заїхав у Рівне. 

— З якою метою ви вирішили відвідати саме ці міста? 

— У Києві зустрічався зі знайомими та разом заїжджали відвідати військових. У Рівне приїжджав з цією ж метою.

— Бачив ваше спільне фото з іншими українськими тренерами в київському Будинку футболу. В якості кого туди завітали?

— В якості тренера, який навчається на ліцензію ПРО. У наступному році закінчу навчання та отримаю відповідну ліцензію.

— З ким ще з відомих футбольних людей ви навчаєтесь у групі?

— У нас дуже цікава компанія, можна навіть заявити команду в УПЛ. (Посміхається).

Зі мною навчаються більшість головних тренерів клубів УПЛ: Василь Кобін («Інгулець»), Олексій Бєлік («Шахтар U-19»), Олег Шандрук («Верес»), Олександр Максимов («Полісся U-19»), Григорій Ярмаш (екс-«Металіст 1925»), Владислав Лупашко («Карпати»), Младен Бартулович («Зоря»), Олександр Поздєєв (екс-«Колос») і Віталій Первак («Лівий Берег»).

«Мав бути призначений головним тренером «Тоболу», але…»

— Розкажіть чим ви займалися після того, як покинули посаду головного тренера «Металіста 1925»?

— Після «Металіста 1925» я поїхав до Казахстану. Спочатку мав бути призначений головним тренером «Тоболу», але керівництво вирішило залишити головним серба Міліча Чурчіча. 

— Чому вас запросили як головного тренера «Тоболу», а потім зробили помічником?

— Команда пробилася в єврокубки й керівництво вирішило залишити чинного тренера, дати йому шанс закріпити успіх. Однак старт чемпіонату був невдалим, тому його звільнили. Мені не довірили команду, бо в мене не було досвіду тренерської роботи в єврокубках.

— Чим тоді ви займались?

— Президент «Тоболу» сказав: «Едмаре, допоможи сформувати команду». Я займався селекцією, працював поруч із Чурчічем. Потім, коли серба звільнили, я саме був на турнірі «Kings League» (медіафутбол в Іспанії, — прим. ред.). Вони знову запросили мене повернутись до Казахстану, щоб допомагати новому головному тренеру — казаху Нурболу Жамаскалієву, і я пів року працював його асистентом.

— Але ви вже там не працюєте?

— Так, з «Тоболом» ми закінчили співпрацю наприкінці 2024 року. Мій контракт закінчився, і я повернувся до родини у США.

Зараз навчаюсь на тренерську ліцензію ПРО та буду шукати собі команду.

— Читав інформацію, що вас запросив до Казахстану генеральний директор «Тоболу» Андрій Канчельскіс?

— Ні, це не відповідає дійсності. Я його навіть не знав і жодного разу з ним не бачився, він тут не до чого. 

— А хто ж запросив?

— Президент «Тоболу». Я прилетів до нього, ми поговорили та домовились.

— Що можете сказати про «Тобол»?

— Це стабільний середняк КПЛ, але прагне пробиватися до єврокубків. Є традиції, структура, команда при нас грала в комбінаційний футбол. Минулого року ми обіграли всі топ-клуби: «Астану», «Актобе», «Ордабаси», але втратили очки з аутсайдерами, тому не пробилися в єврокубки.

Цікавий досвід для мене, приємні спогади. Дякую їм, що відкрили для мене свої двері.

— Що можете сказати про чемпіонат Казахстану?

— Чемпіонат конкурентний — до останнього туру не було зрозуміло, хто фінішує на якому місці, багато команд боролися за чемпіонство. 

Мене дуже здивувало, що я до цього не чув багато про цей чемпіонат, лише грав проти місцевих команд на зборах. Можу судити лише по сезону, коли я був, але рівень мені сподобався.

— Якщо порівнювати рівень чемпіонатів Казахстану й України?

— Казахи грають у трохи інший футбол. Інфраструктура в Україні набагато краща: стадіони, поля. В Казахстані буває, що команди грають на поганих газонах, що не відповідає рівню гравців.

Була ситуація, що приїхало багато легіонерів непоганого рівня, але вони грали на жахливих поля і не змогли розкрити свій потенціал.

— Зараз ви у пошуках нового клубу?

— Так, я відкритий до пропозицій і готовий працювати.

— Пропозиції після Казахстану надходили?

— Конкретних — ні, тільки теоретичні. У тому числі клуби з України, але до чогось конкретно не дійшло. А я голодний до роботи, особливо в Україні.

— Як вам виступ збірної України в плей-офф проти Бельгії?

— Дуже складні матчі. В таких іграх важлива психологія. Наше покоління гравців переживало схожі моменти, коли ми грали з Францією у 2013 році — у першому матчі виглядали добре, а в другому відчувалося психологічне навантаження. Це важливий аспект.

Так само і в цій ситуації. Коли твоя команда попереду на два м’ячі, то трохи розслабляєшся. Хлопці добре тримались до 70-ї хвилини, а потім втратили концентрацію. Іноді в футболі стаються такі речі, які неможливо пояснити. Більше того, коли граєш проти таких футболістів, як Лукаку та Де Брюйне, то розумієш, що вони самостійно можуть зробити гру. Можу похвалити наших хлопців за перший матч, зіграли взагалі ідеально. Могли так само провести й другий матч.

— Чи допустив штаб Реброва помилку, коли вийшли грати у 5 захисників у другому матчі?

— Ні. Якби пройшли бельгійців, то всі б казали, що Ребров зробив правильно. Критика завжди буде. Після матчу розповідати легше за все.

— Систематичні проблеми українців в плей-оффах ментальні?

— Не знаю. Коли грали проти французів у 2013 році, вже під час тренування перед початком матчу стадіон був заповнений. Це дуже сильно на нас тиснуло. Налаштування збірної Франції було шалене, я такого ніколи не бачив і вже, напевно, не побачу. Психологічний момент дуже важливий: трохи не дотерпіли, все могло бути по-іншому.

«Вася Кобін казав, що буде боротися до останнього»

— Дивитеся УПЛ?

— Звісно, дивлюсь. «Олександрія» демонструє хороший футбол, Динамо зараз теж у формі. Чемпіонат цікавий, як зверху так і знизу таблиці.

— Чи зможе «Олександрія» Ротаня зайняти друге місце?

— Думаю, що зможе, якщо так і буде продовжувати. Я знав Руслана Петровича, ще як гравця. Йому дали час для впровадження своєї філософії та ідей. Футбол «Олександрії» мені дуже подобається. Цілком реально, що можуть поборотися як за єврокубки, так і за друге місце.

— Якщо говорити про боротьбу за виживання в УПЛ, хто вилетить, а хто залишиться?

— Дуже складно сказати. Вася Кобін (головний тренер «Інгульця», — прим. ред.), наприклад, точно не здається. Він сам нам це говорив на тренерських курсах, що буде боротися до останнього. Хто менше буде помилятися та втрачати очки, той і залишиться в УПЛ. Якщо головний тренер «Інгульця», команда якого ще нещодавно була у жахливому становищі, каже, що буде боротьба до кінця, то що казати про інші клуби? 

— Як думаєте, чи вийде у Кучера у «Чорноморці»?

— Так. Він уже показав себе у «Дніпрі-1», коли вони зайняли друге місце. В нього наявний досвід, він сучасний тренер, буде цікаво.

Коли приходить новий тренер, гравці намагаються показати все на що вони здатні, щоб заслужити місце у складі. 

«Хочеться знаходитися в Україні весь час»

— Ви мешкаєте у Флориді?

— Так, все вірно. Разом із родиною.

— Чув про велику діаспору українців в США, з ким контактуєте?

— З Сергієм Пшеничних (в Україні більш за все відомий виступами за «Карпати» та «Металіс"т, — прим. ред.), Андрієм Березовчуком (відомий за виступами за харківські "Металіст» та «Харків», — прим. ред.), але він живе у Чикаго. Зі Станіславом Богушем (ексворотар запорізького «Металурга» та «Динамо», — прим. ред.) спілкувались одного разу. Всі — люди зайняті, самі розумієте, сімейні справи, не виходить постійно спілкуватись.

— Які у вас найближчі плани?

— Живу день за днем. Завершую навчання, дивлюсь футбол, шукаю команду. Хочу повернутися в Україну. Коли я тут, то почуваюсь по-особливому, дуже комфортно, не зважаючи на війну. Хочеться знаходитися тут весь час.

— Ваша сім’я у Флориді, а ви будете працювати в Україні? Це не проблема?

— Ні. Я ж у Казахстані теж працював рік і дружина мене підтримувала.

Ігор Лисенко

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости