15-річний вихованець київського «Динаамо», захисник Тимофій Солодаренко прокоментував підписання повноцінного контракту з бременським «Вердером».
Тимофій Солодаренко (по центру)— Тимофію, розкажи, як ти підписав повноцінний контракт з «Вердером»?
— Клуб запропонував, я погодився. Нічого особливого — звичайний робочий процес.
— Як ти потрапив до Вердера, хто допоміг у цьому?
— Коли ми були з «Динамо» на зборах у Кельні, з’явилася можливість поїхати на перегляд до «Вердера». Це допоміг зробити друг нашої сім’ї. Я отримав шанс проявити себе в академії клубу й радий, що зміг це зробити. Потрапити в такий клуб із великим ім’ям — велика честь для мене.
— Було складно адаптуватися до нової країни та клубу?
— Так, спочатку було дуже складно — і морально, і фізично. Через ситуацію в Україні було непросто залишати дім. Але з часом я звик, почав розуміти й говорити німецькою, влився в колектив. Зараз уже повністю адаптувався, спілкуюсь німецькою мовою й комфортно почуваюся в команді.
— Де живеш у Німеччині, клуб надає житло?
— Живемо в Бремені, знімаємо житло самостійно, без участі клубу.
— З ким товаришуєш у команді?
— Маю хороші стосунки з усіма, але є 2−3 хлопці, з якими спілкуюся найбільше. Українців у команді, на жаль, немає, але з німецькими однолітками проблем у комунікації немає.
— Як проводиш вільний час?
— Люблю грати в падл із братом, іноді разом із сім’єю виїжджаємо на природу. Також проводимо час вдома — настільні ігри, спільні вечори. Це допомагає розслабитися після тренувань.
— Чи відчуваєш підтримку вболівальників?
— Так, у Німеччині футбольна культура на дуже високому рівні. Навіть на матчах нижчих ліг збираються сотні людей. Батьки й родичі наших гравців завжди підтримують, тож грати при такій атмосфері — справжнє задоволення.
— Тренуєшся з гравцями старших вікових груп?
— Так, періодично тренуюся з командою U-17. Це зовсім інший темп і рівень інтенсивності, що дає змогу зростати. Такі тренування мотивують і додають впевненості.
— У чому найбільше прогресуєш останнім часом?
— Стараюся брати більше ініціативи, починати атаки, бути сміливішим у грі з м’ячем. Також значно покращив гру на другому поверсі, часто виграю верхові дуелі.
— Якою є комунікація з тренерами?
— Комунікація на найвищому рівні. Раз на місяць у нас проходить зустріч з тренером та спортивним директором, на якій присутній і мій батько. Ми переглядаємо відео, обговорюємо, що треба покращити й як рухатися далі.
— Чи бував на матчах головної команди «Вердера»?
— Так, неодноразово був на матчах на «Везерштадіоні». Дуже вражений атмосферою та рівнем гри. Справжнє свято футболу.
— Який гравець «Вердера» тобі найбільше подобається?
— Мені імпонує гра Антоні Юнга — центрального захисника. Слідкую за ним, намагаюся переймати сильні сторони.
— Що залишилося в пам’яті з періоду в «Динамо»?
— Лише теплі спогади. Вдячний усім тренерам та партнерам по команді. Умови були хороші, але в Німеччині набагато вища конкуренція, більше сильних суперників, що допомагає прогресувати.
— Які враження від перебування у збірній України?
— Максимально позитивні. Для мене велика честь виступати за збірну. Постараюся потрапити туди знову й довести, що заслуговую там грати.
— Хто із гравців у юнацькій збірній тебе вразив на тренуваннях та у грі, може, Артем Рибак із «Барселони» чи ще хтось?
— Артем — справді дуже талановитий гравець. Але, якщо чесно, кожен хлопець у збірній має свої сильні сторони. Вони не випадково там — усі по-своєму виділяються.
— Як оцінюєш співпрацю з тренером Олегом Голодюком?
— Він завжди був відкритий до спілкування, підтримував, вказував на помилки. Я вдячний йому за довіру та можливість вийти на поле у складі збірної.
— Чому обрав позицію захисника? У тебе чудові дані, які без проблем дозволяли б зіграти, приміром, форварда.
— Мені ближче позиція центрального захисника. Відчуваю там свою силу й комфорт.
— На кого з відомих захисників хотів би бути схожим?
— Мені подобається Асенсіо з «Реала». Але загалом намагаюся створювати власний стиль гри, бути собою.
— Яка твоя мрія у футболі?
— Мрію одного дня виступати за «Реал» або «Манчестер Сіті». Буду багато працювати, щоб це стало реальністю. Ще мрію щоб мій молодший брат також грав поруч зі мною лівого центрального захисника, а я правого, це було б звісно круто, він до речі також грає за «Вердер U-14».
Андрій Піскун
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
