Півзахисник київського «Динамо» Роман Саленко, який перед початком поточного сезону перейшов на правах оренди в луганську «Зорю», розповів про перші кроки в цій команді та свій дебютний гол в її складі.
Роман Саленко. Фото — ФК «Зоря»«Коли мій перехід в «Зорю» вирішився, Шовковський поспілкувався зі мною»
— Романе, перші матчі в «Зорі» даються тобі так, ніби ти давно граєш на дорослому рівні. Що цьому посприяло?
— На мій погляд, я спрогресував поруч із основою «Динамо». Минулого літа я просив президента відпустити мене в оренду, на що Ігор Михайлович Суркіс відповів мені, що я маю побути рік у «Динамо» після «Динамо U-19». Почав працювати в першій команді, але перехід був дійсно важким. Дуже тисне відповідальність матчів найвищого рівня. Треба все робити в рази швидше, не дають багато думати. Без цього багажу мені було б складніше.
— Тим не менш, в другому матчі за нову команду в тебе вже є дебютний гол в УПЛ. Твої відчуття від твого старту в «Зорі»?
— Я був дуже радий допомогти команді, що моя націленість на ворота принесла першу перемогу в сезоні. Бачиш перед собою ворота і є шалене бажання протягнути вперед і забивати.
— Як розвивалась історія з переходом в «Зорю»?
— Це було спільне рішення президента «Динамо» з агентом — і наступного дня я вже був в розташуванні «Зорі». Коли все вирішилось, головний тренер «Динамо» Олександр Володимирович Шовковський поспілкувався зі мною. Вказав, які аспекти повинен покращити, щоб повернутись сильнішим.
— Яким ігровим аспектам приділяєш увагу?
— Треба прагнути всебічного розвитку. В футболі і так само в житті. Кожен день ставати кращою версією себе. Як відомо, нема межі досконалості, але потрібно до цього йти крок за кроком.
— Хотів би зіграти проти свого клубу, якщо дозволять?
— А хто не хоче? (Посміхається). В таких матчах рівень мотивації дійсно зашкалює.
— З кимось із партнерів по «Динамо» радився, хто свого часу пройшов через «Зорю»?
— Я говорив з Олексієм Гусєвим, який минулої осені був в оренді. З Сашою Караваєвим ми так само говорили на цю тему. Я дуже радий, що маю можливість отримувати практику на рівні УПЛ.
— Нещодавно твій батько давав коментар, в якому він обмовився, що тобі потрібно було йти з «Динамо» грати в іншій команді. Олег Анатолійович мав слово в цьому питанні?
— Я хотів не просто йти в оренду, а піти в конкурентну команду, де зможу грати і рости поруч з кваліфікованими гравцями. Те, що я забив в другому матчі за «Зорю» не гарантує мені постійного місця у складі. Попереду дуже багато роботи. Потрібно систематично демонструвати цей рівень
«У «Зорі» мій плейлист постійно оновлюється»
— Ти був із «Зорею» на зборах в Словенії?
— Половину передсезонки пройшов із «Зорею». У мене був час познайомитись з вимогами тренерського штабу.
— Як прийняли в колективі?
— Побили по спині в коридорчику. (Посміхається). Можливо, ще щось готують мені. Подивимось. Мені дуже подобається колектив, поступово почуваю себе своїм. Я екстраверт і дуже люблю спілкуватись з людьми. Для мене це є перевагою, що не проблема швидко знайти спільну мову.
— На балканську музику ще не підсів?
— Коли щось Габі Ескінья ставить на колонці, то мій плейлист постійно оновлюється. (Посміхається).
— Вимоги Олександра Шовковського в «Динамо» і Віктора Скрипника в «Зорі» сильно відрізняються?
— Система гри відрізняється, але багато схожих моментів по тактиці. В «Зорі» мені дали зрозуміти, що можна брати на себе гру, не боятись обігрувати.
— По перших матчах склалось враження, що для тебе нема проблем зіграти на атаку і опуститись нижче в півзахисті. Де тобі комфортніше?
— Я готовий зіграти там, де мене поставить тренер. В збірній я взагалі виходив вінгером і нападником за потреби. З цим проблем нема. Головне — бути корисним на полі.
— В центрі поля «Зоря» грає переважно балканцями. Швидко порозумівся з новими партнерами?
— На зборах не потрапляв в таймінг, не міг вчасно відкритись під передачу. Але з кожною грою стає все легше — і в тому числі в плані взаєморозуміння.
«Скрипник постійно наголошує на одному»
— «Зоря» новий сезон розпочала матчами проти ЛНЗ (0:0) та «Кудрівки» (1:2). З ким було найважче?
— Із ЛНЗ — тому що суперник за рахунок лавки грав майже весь матч на високій інтенсивності. Самі по собі гравці, які виходили на заміну, робили їх сильнішими на полі. Багато новачків, але всі непогано адаптувались до вимог нового тренера.
— Разом з тобою з «Динамо» прийшов Навін Малиш. Так само з вами тренувався Діма Кремчанін, який в підсумку не підійшов, маючи статус кращого бомбардира чемпіонату U-19.
— У кожного своя історія. Перехід у дорослий футбол не у всіх проходить, як у мене. Навіть якщо тобі дають 5−7 хвилин на полі, то ти маєш бути готовим чіплятись за свій шанс. Це я сказав узагальнено.
— Повертаючись до матчу з «Кудрівкою», пропущений гол після помилки Джордана не підкосив команду, а навпаки змусив відповідати, чи не так?
— Мені дуже подобається, що в ігрових серіях Віктор Анатолійович постійно наголошує, що команда, яка програє, не повинна здаватися. Можуть бути великі рахунки, але команда, яка програє, не повинна впадати у розпач, тримати удар. І це перенеслося в матч з «Кудрівкою». Хочу віддати їм належне. Якщо вони так продовжуватимуть, то мають всі шанси закріпитись.
— Перемогу над «Кудрівкою» «Зоря» присвятила Володимиру Білоцерковцю. Питання про перенос матчу не стояло?
— Ви знаєте, я не так багато часу знав Володимира, але я досить сильно сприймаю його втрату, не кажучи про інших хлопців, які знали його довше. Цю перемогу ми присвячуємо Вові та його родині. Нехай його душа знайде спокій.
«Кривбас» вміє чекати, але «Зоря» дивиться на себе»
— «Зоря» за своїм потенціалом може скласти конкуренцію більш заможним опонентам?
— У нас достатньо зіграна команда, є сплав молодості та досвіду. За сприятливих обставин все в наших руках, якщо кожен з нас докладатиме максимум зусиль.
— «Зоря» закриватиме 3 тур УПЛ грою проти «Кривбаса». Що можеш сказати про вашого опонента?
— Ця команда вміє чекати свій момент. Інтригу так само можна знайти в тому, що тренер «Кривбаса» раніше працював із «Зорею» і це додасть інтересу до гри. Буде цікавий матч. Ми дивимось на себе, в першу чергу. Якщо будемо контролювати гру, впевненість і настирливість можуть стати нашими союзниками.
— Як би оцінив рівень сьогоднішньої УПЛ?
— Війна, як не крути, накладає свій відбиток на все. Але навіть в таких умовах ми граємо в футбол, представляємо Україну на євроарені.
— Минулого сезону всіх здивувала «Олександрія». В цьому чемпіонаті може бути команда, яка спробує кинути виклик грандам?
— Сподіваюсь, це буде «Зоря». (Посміхається).
— Той факт, що ти з раннього віку здобував трофеї, як це впливає на ментальність молодого футболіста?
— Багато залежить від тренера, який тебе супроводжує. Не всі знають, але відоме прізвище в футболі не було гарантією, що я зможу вийти на якийсь рівень.
«В «Діназі» тренер не лише вчив футболу, але і виховував»
— Вперше ти змусив про себе говорити виступаючи в «Діназі», з яким став чемпіоном U-16 під керівництвом Олександра Гончарова. Можна назвати це поворотним моментом?
— Напевно, так. Це додало мені впевненості, що футбол може стати чимось більше. У нас був класний колектив. Тренер нас не лише вчив футболу, але і виховував нас бути достойними людьми. Як би не було важко, але нам вдавалось перевертати мертві матчі. Згадую про той час з теплотою.
— Скільки тобі було, коли остаточно вибрав футбол?
— Років 14−15. Були моменти, коли не все виходило, зайвий раз себе накручував, а потім почало вдаватися. Я повірив, що рутинна робота дає свій результат і я хочу продовжувати в тому ж ключі.
В «Діназі» ніхто не дивився на прізвище. Давали грати кілька хвилин і протягом року мені вдалося стати основним гравцем.
— Зразу поставили в півзахист?
— Суто нападником грав по дітях, а потім пробували в півзахисті, інсайдом, фальшивою «дев’яткою».
— На кого з зірок футболу рівнявся?
— Не було такого, що хтось конкретно. Дивлячись футбол просто відмічав штуки, які мені подобались. Я міг однаково захоплюватись грою Алькантари і Дугласа Кости, коли з «Шахтаря» він в «Баварії» вже був. Щось типу такого.
«Я ідентифікую себе українцем»
— Колись твій батько міг обирати, яку країну представляти на міжнародній арені. Подібна історія могла повторитись у тебе?
— Не могла, тому що я все життя прожив з батьками в Україні. Я ідентифікую себе українцем на 1000%.
— В цьому контексті, успішні виступи за клуб можуть допомогти отримати запрошення на чемпіонат світу (U-20) наступного місяця?
— Все залежить від тренера, яку тактику він обере, хто потрапить до фінальної заявки.
— В червні тебе викликав Дмитро Михайленко і ти зіграв у всіх трьох зустрічах за збірну України (U-20). Вимоги спільно відрізнялись від тих, що були в клубах?
— Під кожного суперника підбиралась тактика. Базове розуміння воно у всіх командах присутнє. Цікаво було зіграти з норвежцями. США виставили хлопців роком молодше, але рівень у них дуже пристойний. Було помітно, що вони дуже старались проявити себе, аби поїхати на ЧС.
— Що допомагає переключитись з футболу?
— Проводити час з друзями, активний відпочинок: більярд, настільний теніс, відеоігри. На рибалочку з’їздити.
— Цей сезон стане для тебе успішним, якщо...?
— Насолоджуватимусь футболом і стати на крок ближче до своєї мети — грати в топовому чемпіонаті.
Олександр Карпенко
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар