Український тренер і експерт Анатолій Чанцев, відомий за роботою з луганською «Зорею» та запорізьким «Металургом», оцінив гру збірної України в матчі зі збірною Грузії (1:0), який проходив у рамках заключного, 6-го туру групового етапу Ліги націй.
Анатолій Чанцев— Мені було цікаво поспостерігати за грою нашої збірної та за роботою її головного тренера Андреа Мальдери. Якщо брати матч із Грузією, то я, як і всі футбольні люди, дуже сподівався на те, що залишимося в дивізіоні В. Однак, попри перемогу, гіркота від гри все ж залишилася.
— Чому?
— Ми забили дуже швидкий м’яч, що, безумовно, стало для нашої збірної великим плюсом. Адже кожен тренер, який проводить передматчеву установку, завжди націлює на це підопічних. «Нам потрібен швидкий гол — потім буде легше грати» — такі слова зазвичай лунають перед грою від тренера.
В епізоді, що передував взяттю воріт Грузії, Сікан дуже вдало перехопив м’яч і добре спрямував його в дальній нижній кут. Спочатку я подумав, що Мамардашвілі завадить голу, але як він не тягнувся, усе ж не дотягнувся. Повівши в рахунку 1:0, на грі збірної України одразу ж позначився характерний для наших футболістів фактор. Він полягає в психології.
Я от думаю: невже ми не можемо м’яч у суперника відбирати? Хоча повинні вміти, і грати «один в один» — це обов’язково для хлопців на такому рівні. Так от, не маючи чомусь цієї можливості, нас суперник «возив» упродовж обох таймів будь здоров!
І ми нічого не могли зробити: ні відбирати м’яч, ні організовувати атаку. Тож повторюся: можливо, цей психологічний фактор призвів до того, що хлопці перебудувалися на оборону з метою втримати цей рахунок ще від самого початку матчу.
— Оцінюючи матч, слід віддати належне команді Рамаза Сванадзе, яка показала непогану гру та поступливий характер. Згодні?
— Звісно. Вважаю, що збірна Грузії посіла останнє місце в групі незаслужено. Я вважаю, їй дуже не вистачало її лідера Кварацхелії. І все це добре розуміють. Мені сподобалося, як грузини контролювали м’яч, уміло виглядали в організації атак, переграючи суперника за рахунок індивідуальних дій.
Сподобалося, як вони відкривалися, як усе робили швидко й наполегливо. Як боролися до останнього, до самого фінального свистка. Емоції били через край. Наші футболісти не могли швидко перебудовуватися, щоб створювати грузинам перешкоди.
У збірної Грузії було помітне бажання будь-що змінити рахунок, і для цього в неї було два реальні моменти. Але рятував Різник, як і в деяких моментах підстраховували захисники, відбиваючись від наступу суперника.
Ще мене вразило, як наші футболісти надто часто били м’яч уперед, навіть не дивлячись, куди він летить. На такому рівні такого не повинно бути апріорі. Зрозуміло, що іноді бувають такі епізоди, коли у штрафному майданчику або перед воротами виникає «пожежа» і м’яч вибивають подалі. І це потрібно робити, щоб перебудуватися й побачити, хто і де перебуває.
— Матч зі збірною Грузії, як і всі п’ять попередніх, зіграних нашою національною командою в Лізі націй, був проведений різними складами. Як думаєте, чи вдалося визначитися тренерському штабу збірної, який саме можна вважати оптимальним?
— Побачивши викладений ще до вчорашньої гри склад нашої команди, я так зрозумів, що він і є оптимальним. Принаймні, виходячи з тих хлопців, які були здорові й готові до бою.
— Як ви взагалі оцінили б виступ «синьо-жовтих» у нинішньому розіграші Ліги націй?
— Він був провальним — і нічого іншого тут не скажеш. Ще до початку ігор у цьому турнірі, зважаючи на суперників по групі, ми розраховували, що мінімум друге місце обов’язково повинні посісти. А ось як воно все зрештою вийшло...
Підхід тренерського штабу був постійним процесом пошуку. Принаймні, справжніх його цілей я не знаю. Можливо, перед Андреа Мальдерою стояло таке завдання — шукати оптимальний склад, не ставлячи результат головною метою. Але хай там як, а потрібно було робити все можливе для того, щоб підопічні розуміли, що саме і як потрібно робити. А не так, як вийде.
Ось, скажімо, в недавньому матчі з Північною Ірландією був момент, коли в результаті добре розіграної комбінації Сікан завершував передачу Кащука ударом по воротах, але голкіпер британців здійснив сейв. У цьому ігровому епізоді все було виконано швидко і динамічно.
Ось це я розумію: було на що подивитися і було чим посмакувати. На жаль, більше нічого з ефективних дій нашої збірної в останніх матчах у голові не відклалося. А так хотілося б, щоб було щось приємне на майбутнє.
— Хто з українських збірників вас розчарував, а хто порадував?
— Про розчарування говорити не хочеться — нехай тренери національної команди в цьому питанні розбираються. Скажу лише про наших воротарів. Ось вони збірній по-справжньому допомагали і неодноразово виручали.
Якби не впевнена гра Трубіна та Різника, то в Лізі націй наші справи могли б бути набагато гіршими.
В’ячеслав Кульчицький
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
