Легендарний тренер «Волині» Віталій Кварцяний розповів, що думає про останні невдалі результати київського «Динамо» в чемпіонаті України. Нагадаємо, столична команда програла три останні матчі і тепер відстає від лідируючого «Шахтаря» на 10 очок.
Віталій Кварцяний— Віталій Володимирович, після перемоги в Лізі конференцій над «Зріньські» «Динамо» двічі поступилося в чемпіонаті і скотилося на сьоме місце. Наскільки складно буде команді налаштуватись на матч проти «Омонії» передусім у психологічному плані?
— Найближчий суперник один із лідерів свого чемпіонату. Це кваліфікована команда, як і «Динамо». Але киян останнім часом лихоманить. Немає впевненості у воротаря, в обороні йдуть хитання. Ті манери дій, які виконують захисники, не мають перспективи. До того ж додаткове навантаження йде ще й тому, що слабо грає півзахист, а в атаці взагалі нічого немає. Відсутні злагоджені колективні дії.
Я не знаю, що сталося з «Динамо». Ще пів року тому я хвалив команду, вона впевнено стала чемпіоном. Так, в Європі кияни виступили невдало за результатом, але їхню гру можна було дивитися. А зараз немає ні результату, а тим більше гри. Футболісти практично ті ж самі, хтось додався, але чому в діях така безнадійність і беззуба гра в атаці, для мене незрозуміло. Все в одному темпі, через аритмію, яка не відповідає ігровим ситуаціям.
Швидкість відсутня. Не завжди ж потрібно м’яч розігрувати біля своїх воріт. Команда хоче грати в сучасний футбол? Але сучасний футбол він будь-який, не тільки з перекочуванням м’яча на своїй половині поля. Він швидкісний, який наближає м’яч до штрафної суперника, а не до своєї штрафної.
Пресинг повільний, не добігають. Динамівці багато порушують правила не координаційним шляхом. Ну, не можна ж весь час неправильно відбирати м’яч. Футбол має свої закони. А часом ми бачимо боротьбу класичну, вільну, дзюдо тощо. Футбол — це мистецтво. Можна бути сильним, атлетичним, але з координацією.
Вспомнив знову про пресинг, як динамівці це роблять. Вони практично відразу фолять. Але потрібно бути хитрішим. А поки суперник розіграє штрафний, то вболівальники встигнуть і чай попити. Або взяти розіграш м’яча. Робляться поперечні передачі один одному без просування вперед, потім не поспішаючи за 15 хвилин таки доходять до штрафної суперника.
Окремо хочеться сказати про обводки. В «Динамо» завжди були кваліфіковані індивідуально сильні півзахисники. Яковенко, Рац, Заваров, Михайличенко, Яремчук. Я вже не кажу про Безсонова, Баля, Дем’яненка, Балтачу, Кузнецова, які носились по полю всі 90 хвилин. Хто зараз може хоч трохи зрівнятися з цими виконавцями? Ніхто. Немає таких гравців у «Динамо». Немає впевненості в швидкісній роботі з м’ячем. Для чого проводяться тренування? Щоб напрацьоване або ж все найкраще показати в грі. А ми цього не бачимо.
— Може, нинішнім футболістам «Динамо» потрібен більш емоційний наставник, такий як, наприклад, Віталій Кварцяний або Йожеф Сабо?
— Шовковський — порядна і добра людина. Я ніколи не бачив його агресії, але, впевнений, що він сильний чоловік і вміє все. Може, він ще шукає себе в цьому ремеслі, але я його поважаю, як футболіста і як людину. Я не хочу, щоб мої слова про «Динамо» тренер сприйняв, як образу. Просто я рекомендую звернути увагу на моменти, про які я сказав вище. Я можу тільки побажати Шовковському багатьох років роботи на благо «Динамо», але він, напевно, повинен змінити підходи до роботи. Наставник зобов’язаний бути і жорстким, але в загалом гармонійно підходити до процесу.
Коли я працював, то в побуті по відношенню до футболістів був людяним, мені так здається. Інша справа тренування і особливо гра. Так, я був жорстким, і навіть грубим, оскільки це були гладіаторські бої, з футбольним законом, куди входять всі моменти, які я перераховував. Інші види спорту повинні бути вторинними в діях футболістів, а у нас вони часто головують. В пріоритеті у гравця повинна бути координаційна злагодженість.
— У вас, як у тренера, спеціаліста, до кого в «Динамо» найменше претензій?
— Нехай не ображаються, але я не бачу в «Динамо» жодного талановитого футболіста. Одного разу мене приємно вразило розвиток Бражка, здавалось, що ось-ось… але після травми він різко здав. Потім начебто знову наблизився до пікового стану, вже був під збірною, але знову «здувся», і став як всі. Не знаю, з чим це пов’язано. Він не став лідером, не зміг оволодіти індивідуальною швидкісною технікою, яка б відрізняла його на трансферних листах «Динамо». Його розвиток зупинився.
Можна згадати Михавка, який, напевно, єдиний, хто хоче відрізнятися нестандартними діями на полі. Він багато разів порушує правила, але ці фоли амбіційні, він захоплюється боротьбою з суперником. Він може вирости в важливу бойову одиницю для «Динамо» і для збірної України, але Тарасові ще дуже багато потрібно працювати.
— Враховуючи всі моменти, про які ви розповіли, нічия на Кіпрі буде вважатися позитивним результатом для «Динамо»?
— В цьому випадку, думаю, великої критики не буде. На мій погляд, це задовільний результат. «Омонія» — сильний опонент. У них в активі є гідні перемоги на міжнародній арені. І не варто забувати, що на Кіпрі футбол розвивається швидкими темпами. Хоча були часи, коли для «Динамо» такого роду суперник був, як солодка булочка.
— Ви вірите в те, що «Динамо» зможе вийти в плей-офф Ліги конференцій?
— Ні. Не встигнуть. Провал в чемпіонаті підкошує команду психологічно. Зрозуміло, що в єврокубках інше відчуття відповідальності, але те, що ми бачимо у виконанні киян, не дає підстав для оптимізму. Мене мучить, що «Динамо» весь час намагається завести м’яч у ворота, таке відчуття, що футболісти в більярд грають. Чому не бити частіше з-за меж штрафної площі?
Знову ж таки, згадавши історію, хочу сказати, що в «Динамо» було багато класних спеціалістів з дальніх ударів. Веремеєв, Буряк, Серебренніков, Яковенко, Мунтян, Коньков. Вони багато часу приділяли відпрацюванню цих ударів на тренуваннях. Сабо, напевно, по дві години бив, і з лівої, і з правої. Ці футболісти славилися поставленим ударом. Це одна з основних функцій півзахисників. Є багато прикладів, коли в союзні часи більшість голів забивали саме гравці середньої лінії.
Зараз таких виконавців практично немає. Мені здається, вони сильно втомлюються на дискотеках, ноги болять, а потім під час гри думають, щоб задню не смикнути, від цього і мало б’ють по воротах, бережуть сили на інші біля футбольні справи. М’язи напружують не в тих місцях. (Усміхається).
— Так, були часи…
— В кінці 60-х років я навчався в київському спортивному інтернаті. Зрозуміло, що я не пропускав жодного матчу «Динамо» на Республіканському стадіоні. Тоді хіба що поєдинки проти «Кайрату» або «Пахтакору» збирали по 60 тисяч глядачів. А коли приїжджали московські клуби трибуни 100-тисячника були заповнені вщерть. Стадіон кричав, аплодував, коли диктор називав прізвища гравців «Динамо». Фанати обожнювали своїх кумирів, а все тому, що вони не могли погано зіграти. Так, команда, бувало, програвала, але вболівальник не був байдужий, а це дуже багато означає.
Було майстерство, яке не опускалось нижче певного рівня. Футболісти могли «почудити» в ресторанах, але на грі це ніколи не позначалось. Просто тоді футбол був 24 на сім, зараз, на жаль, такого немає.
— На завершення, спробуйте спрогнозувати підсумковий рахунок матчу «Омонія» — «Динамо»?
— Спеціалісти спілкуються з журналістами не для того, щоб заробити собі дивіденди, а щоб футболісти прочитали і зробили хоч якісь висновки, адже це українські команди, за які ми переживаємо особливо на міжнародній арені. Мені приємно бачити перемоги наших команд у Європі. Це говорить про те, що наш футбол живий.
Шовковський прочитає, може, образиться, але я не зі зла. Нехай це додасть наставнику та команді характеру, жадання боротьби. Тому на такій оптимістичній ноті, завершуючи свою розповідь (усміхається), поставлю на перемогу «Динамо» — 2:1.
Сергій Дем’янчук
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар