Відомий у минулому гравець, а нині футбольний експерт Олександр Сопко в розмові з кореспондентом Footboom дав оцінку «зимовому чемпіонству» ЛНЗ і причинам, які дозволили клубу досягти нинішнього успіху. Нагадаємо, черкаська команда пішла на зимову перерву на чолі турнірної таблиці УПЛ, випереджаючи за додатковими показниками «Шахтар», на п’ять пунктів — «Полісся», яке йде третім, і на дев’ять очок «Динамо», яке розташувалося на четвертому місці.
Олександр Сопко— Наскільки несподіваним виявився результат ЛНЗ в осінній частині нинішнього сезону і за рахунок чого команді вдалося так «вистрілити»?
— Результат виявився, з одного боку, несподіваним, з іншого — не зовсім. Несподіваним є результат — команда стала зимовим чемпіоном, при цьому має не вирішальний, але солідний відрив від інших команд, крім «Шахтаря». У той же час, все передбачувано, оскільки протягом останніх двох років було видно, що клуб дуже потужно, швидкими темпами розвивається. Вони постійно перебували в пошуках свого тренера, не задовольнялися роботою навіть таких, більш-менш відомих тренерів, як Дулуб, Григорчук, а весь час шукали підкріплення. Плюс дуже багато вкладено в клубну інфраструктуру, величезні кошти вкладені в створення клубної академії, причому за два роки зробили її однією з найсильніших в Україні. Все це говорить про те, що клуб розвивається системно, правильно, є хороше фінансування плюс якісний підбір менеджменту, там постійно йшла чистка. В результаті на обличчя ідеальне поєднання менеджменту і тренерського штабу.
Ну і плюс дуже добре запрацювала селекційна служба. Всі запрошення, які були зроблені клубом — вони себе повністю виправдали. Так що все дуже логічно, відповідає вкладеним коштам і зусиллям всього клубу.
— Ви зазначили, що ЛНЗ постійно шукав свого тренера. Багато хто вже визнав, що запрошення Віталія Пономарьова та його помічників однозначно виявилося влучним рішенням. Що ж все-таки не вийшло у попередників, зокрема у Романа Григорчука?
— Пономарьов, на мій погляд, потрапив саме в своє середовище, коли ЛНЗ знаходиться в стані розвитку, коли ще не закостеніли принципи, філософія клубу, той же менеджмент. Все в стадії будівництва. Приблизно такий же період тренер переживав і в «Русі», з його легкої руки прихід в команду молодих хлопців відбувався не тільки у нього на очах, але і з його участю. У такому процесі Пономарьов відчуває себе повноцінно, коли займається і селекцією, і тренуванням, підказує, як поліпшити роботу академії. У цьому він сильніший, ніж попередні тренери. І, напевно, це сподобалося клубному керівництву. А коли прийшов результат, з’явився свій стиль, то в підсумку зійшлися всі позитивні фактори — тренувальний процес, створення конкурентного середовища всередині колективу, правильного, чесного, без будь-яких протекцій і так далі.
Ну і також вдала селекція плюс запрошення тих людей, яких вибирав сам тренер, а не агенти або чиєсь там лобіювання. Все це створило творчу атмосферу, плюс сам Пономарьов додав дисципліни, певної інтенсивності, десь може ще й відповідальності. В результаті всієї цієї хвилі відбулася повна мобілізація, коли всі діють на межі своїх можливостей. І при цьому всі від цього кайфують. Всі додали у своїй грі, навіть ті гравці, які начебто і давно на виду, але особливих зірок з небя не бракувало. Той же Танковський або Муравський, або голкіпер Паламарчук, який до цього мало кому був відомий. Всі ці гравці настільки відчули прогрес, що знову полюбили футбол.
Як довго це протримається — складно сказати. Все-таки у «Шахтаря», «Полісся» лавочка справжніша. І у «Шахтаря», швидше за все, вже не буде такого потужного поєднання європейського турніру з внутрішнім чемпіонатом. Хоча, може і буде, дай Боже. Але «Шахтарю» в будь-якому випадку вже буде легше, не буде такої довгої кваліфікації, вони все-таки зіграли більше 30 матчів, стільки за півроку вони ще ніколи не проводили. Плюс склад у донеччан стабілізується з приходом нового тренера.
Ну і що вже стосується ЛНЗ, то іноді так високо піднята планка тягне за собою додаткове хвилювання, відповідальність, тиск. І футболісти, які не пройшли таке горнило протягом своєї кар’єри — у них іноді бувають зриви. Ну і також у нас немає таких величезних розривів між аутсайдерами і лідерами, щоб можна було легко розправлятися з нижньою частиною турнірної таблиці. Кожна гра на межі, кожна гра надзвичайно важлива.
— Наскільки може або не може послабити команду відхід Проспера? І які шанси у самого футболіста витримати конкуренцію в «Шахтарі» і не гріти там лавку?
— Не можна сказати, що це пройде безболісно, все-таки гра ЛНЗ багато в чому була побудована на цьому нападнику. Але думаю, що тут більше відбулася менеджерська робота — переклали активами і на виручені гроші непогано посилилися. Твердохліб і Микитишин — це футболісти, по-перше, з українським паспортом, по-друге, вони зараз на світанку своїх ігрових можливостей. І, думаю, вони теж можуть посилити цей клуб.
У той же час, гра ЛНЗ — вона настільки правильно організована, що не залежить повністю від Проспера, а побудована на інтенсивності, на великій працездатності всіх гравців, високому пресингу. Така гра дозволяє зробити заміну провідного форварда не такою болючою. Думаю, що Пономарьов знайде варіанти заміни свого провідного форварда.
Якщо ж говорити про самого Проспера, то «Шахтар» його придбаває для додаткової конкуренції, оскільки історія з Траоре, судячи з усього, закінчена. Проспер не схожий на інших форвардів «Шахтаря» — швидший, працездатніший, заточений на гру, може, не таку витіювату, але з великою кількістю швидкості, єдиноборств. Все те, чого не вистачає «Шахтарю», особливо при контратаках. У цьому Проспер сильніший за інших футболістів донецької команди.
Водночас, у ЛНЗ у Проспера була перевага, якої він може позбутися в «Шахтарі» — у Черкасах він був стабільним гравцем основного складу, на нього розраховували, йому максимально довіряли, заохочували всі його дії. У «Шахтарі» такого привілею не буде, і якщо він зіграє кілька ігор не зовсім вдало, не буде забивати, то заграти можуть інші гравці, з огляду на конкуренцію в складі «гірників». І як би не вийшло потім, що, не граючи, Проспер втратить всі свої сильні якості.
— Минулого сезону ми з вами говорили про «Олександрію», і ви дуже точно дали визначення цій команді — «халіф на годину». Ми бачимо, що срібний призер минулого чемпіонату зараз зимує в зоні вильоту. Як ЛНЗ не повторити долю олександрійців? І який ваш прогноз щодо того, як черкаська команда закінчить чемпіонат?
— «Олександрія» все-таки трималася на Руслані Ротані та його штабі. За рівнем фінансування, зарплатами, матеріальною зацікавленістю футболістів клуб явно поступався іншим. І тільки робота тренера, плюс те, що футболісти самі для себе обрали позицію, що будемо боротися до кінця — все це дозволило виконати завдання. А фундаменту для таких цілей не було. Всі розуміли і відчували заздалегідь, що тренери підуть, адже з ними вели переговори, вони, напевно, і керівництво клубу попередили про відхід. Плюс також пішли ряд провідних гравців. Результат в підсумку не змусив себе чекати.
Що стосується ЛНЗ, то, на мій погляд, ситуація там трохи інша. Фінансування і амбіції у клубу знаходяться на певному балансі, кваліфікована робота менеджерів — все склеїлося в потужний футбольний агломерат. Плюс молоді перспективні футболісти напевно із задоволенням перейдуть, щоб попрацювати з Пономарьовим. Плюс дуже якісна робота на міжнародному ринку, про що свідчить поява в ЛНЗ такого гравця, як Проспер. Якого, до речі, спочатку не було в «Шахтарі», незважаючи на те, що клуб вкладає в селекційну роботу набагато більші кошти. Одним словом — у ЛНЗ вибудувана правильна система роботи, і це не повинно дозволити команді виявитися «халіфом на годину». На найближчі роки це буде, у всякому разі, хочу, щоб так було, дуже серйозний клуб, з амбіціями і перспективами.
Артур Малкін
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
