Продовжую розповідати про найяскравіших гравців ФК «Динамо» різних часів.
Сьогодні в центрі вашої уваги чудовий виконавець, захисник Вадим Соснихін.
Вадим СоснихінВізитна картка гравця. Народився в 1942 році. Корінний киянин. Майстер спорту. Чотириразовий чемпіон СРСР (1966, 1967, 1968, 1971), чотириразовий срібний призер (1965, 1969, 1972, 1973). Дворазовий володар Кубка (1964, 1966). Капітан «Динамо» (1971). У складі динамівців виступав у 1960−1973 роках. У чемпіонаті союзу провів 291 матч.
Із Вадимом я був знайомий із дитинства. Разом проходили підготовку в ДЮСШ і «Динамо». А 1960 року ми стали чемпіонами країни серед юнаків. Тоді у фіналі (в Мінську) перемогли московський «Спартак» — 3:0.
Центральний нападник опинився в центрі оборони
До дублювального складу «Динамо» Соснихіна запросили 1960 року. На початку його центрфорварда перевели в півзахист. Потім — ще ближче до воріт, на позицію центрального захисника. Вадим тоді пожартував: «Наступного року зіграю у воротах».
Тривалий час Соснихін у центрі оборони грав із великим майстром Василем Турянчиком. Вони чудово доповнювали одне одного. Вважаю, що це була найкраща пара центральних захисників у нашому футболі в середині 60-х років.
Із роздягальні виходив останнім
Наставник «Динамо» Віктор Олександрович Маслов затримував Вадима на хвилинку перед кожним виходом на поєдинок: «Вадику, прошу тебе зроби все так, щоб за твоєю спиною був „нуль“. Ти це зможеш».
Ось чому Соснихін завжди з роздягальні виходив на поле останнім. І відразу на трибунах спостерігалося пожвавлення. «Директор» у складі — значить, на полі буде порядок".
«Директором» Сосніхіна стали називати за його високу майстерність, за вміння ґрунтовно організовувати надійну гру динамівської оборони.
Відповідь шокувала
Ставши спортивним журналістом, я одного разу запитав Вадима, чому його до збірної запрошували лічені рази?
Відповідь шокувала: «Мені і Васі Турянчику у всесоюзній федерації футболу відкритим текстом заявляли: хочете грати у збірній — переїжджайте до Москви. Зрозуміло, що на таку пропозицію ми з Василем не клюнули. Звісно, грати в збірній мав велике бажання. Однак зрадити улюблене „Динамо“ було великим гріхом. У збірній я був небажаним персонажем».
А ось ще одне запитання: «Який матч вважаєш був найневдалішим у кар’єрі?».
— У сезоні 1969 року в нас був шанс учетверте поспіль стати чемпіонами. Особливо важливим для нас був жовтневий матч у Києві з нашим головним конкурентом московським «Спартаком». Як правило, на своєму полі ми не програвали. Увесь перший тайм того поєдинку ми атакували, але забити не вдалося. А суперник терпляче чекав на свій шанс.
«Підійди ближче до Осяніна», — прокричав з лавки Маслов, звертаючись до мене. Та куди він подінеться, подумав я, і залишився на місці. І тут же м’яч опинився в Осяніна. Він різко розвернувся, завдав сильного удару і м’яч опинився в наших воротах — 0:1. У підсумку ми отримали «срібло», а чемпіоном став наш конкурент. Прикро. У невдачі була конкретно і моя вина.
Не шанували мого друга московські футбольні начальнички. Після трьох поспіль перемог київського «Динамо» в чемпіонатах у союзній федерації вирішували, кому з киян присвоїти звання заслуженого майстра спорту. Прізвище Соснихін вперто викреслювали з усіх списків.
Завершивши 1973 року кар’єру гравця, Вадим Сосніхін успішно тренував зміну в ДЮСШ «Динамо» (1974−1991).
У кращий світ Вадим Олександрович Соснінін пішов, на жаль, дуже рано — 28 вересня 2003 року, його прах спочиває на Байковому цвинтарі в Києві.
Олександр ЛИПЕНКО для Dynamo.kiev.ua
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
