Авторитетний сайт Goal.com присвятив публікацію легендарному нападнику київського «Динамо» Андрієві Шевченку.
Андрій Шевченко (фото: goal.com)Зала слави: Андрій Шевченко — українська машина голів, яка запалила «Мілан»
Для певного покоління вболівальників «Мілана», тих, хто виростав на початку 2000-х, одне ім’я стоїть вище за всі інші. Андрій Шевченко поєднав технічну майстерність із безжальністю перед воротами, що зробило його одним із найкращих нападників в історії футболу — володарем «Золотого м’яча» та гідним членом Зали слави GOAL.
Син Києва
Шевченко народився в Радянському Союзі — точніше, у Двірківщині, українському селі за 100 кілометрів на схід від Києва. Місті, яке через 50 років після народження одного з його найвидатніших чемпіонів зазнало руйнувань від російських бомб Путіна.
Київ був і залишається життям для Шевченка. Він починав ганяти м’яч у невеликих парках серед радянських багатоповерхівок неподалік школи, а згодом відточував майстерність у «Динамо» Київ під пильним наглядом Валерія Лобановського.
Подолання перешкод
Втім, щоб потрапити до академії професійного клубу, Шевченкові довелося поборотися. Його батько Микола був проти спортивної кар’єри сина і хотів, аби Андрій пішов його шляхом та вступив до військового училища.
Сім’я жила на іншому кінці міста від спортивного центру, а в 10 років Шевченко не вразив достатньо під час відбору до спеціалізованої спортивної школи. Саме в той період сталася аварія на Чорнобильській АЕС у 1986 році, через що родина Шевченків була змушена покинути дім і переїхати ближче до узбережжя.
Заявити про себе
Зрештою Шевченка помітили в «Динамо», і вже у 1989 році він у складі команди поїхав до Італії на знаменитий турнір Citta di Agropoli. 13-річний форвард став головною зіркою: забив 10 м’ячів за турнір, зокрема п’ять за 20 хвилин у фіналі. Разом із Сергієм Ребровим він здобув трофей — із тим самим Ребровим згодом утворив нищівний дует нападників, який приніс «Динамо» п’ять чемпіонських титулів України, три Кубки України та півфінал Ліги чемпіонів у 1999 році.
Роком пізніше кияни виграли турнір Ian Rush Cup у Вельсі, де Шевченко знову став найкращим бомбардиром і отримав у подарунок бутси легенди «Ліверпуля».
Легендарний наставник
Шевченко виглядав майбутньою зіркою, але його спосіб життя ще не був професійним. Лобановський — його наставник і найважливіша людина у футбольному житті — перевів його до резервної команди «Динамо» й одразу почав відучувати від куріння. Методи були настільки радикальними, що навіть сьогодні один лише вигляд сигарети викликає в Шевченка нудоту.
Форвард вважає, що завдячує кар’єрою Лобановському. У 2003 році він приніс виграний із «Міланом» кубок Ліги чемпіонів на могилу наставника на Байковому кладовищі, а через рік — і «Золотий м’яч».
«Король Сходу»
Дисципліна, відданість і професіоналізм, прищеплені Лобановським, стали фундаментом золотої кар’єри гравця, якого називали «Королем Сходу».
Його тренування були майже безкінечними — години й години ударів по воротах. Пізніше партнер по «Мілану» Дженнаро Гаттузо казав: «Я ніколи не бачив футболіста, який влучає в ціль із таким високим відсотком».
Саме ця самовідданість у поєднанні з природним талантом дозволила Шевченкові стати третім українським володарем «Золотого м’яча» після Олега Блохіна (1975) та Ігоря Бєланова (1986).
Легенда «Сан-Сіро»
У 322 матчах за «Мілан» Шевченко забив 175 голів. У 2003 році він виграв Лігу чемпіонів, а вже наступного сезону допоміг клубу здобути Скудетто (2004). У фіналі Ліги чемпіонів проти «Ювентуса» на «Олд Траффорд» саме його удар у серії пенальті став вирішальним.
Шевченко досі залишається найкращим бомбардиром в історії міланських дербі — 14 голів. Для вболівальників «россонері» він — постать масштабу Марко ван Бастена. Справжня легенда — і гідний член Зали слави.
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
