Відомий експерт і тренер Олег Федорчук поділився своїми враженнями від матчу 19-го туру чемпіонату України між житомирським «Поліссям» та київським «Динамо» (1:2).
Олег Федорчук— Матч туру, який його не те щоб не прикрасив, але залишив по собі дуже неоднозначні враження — центральне протистояння між «Поліссям» та «Динамо». І я не стільки про події на полі, саме гра мені дуже сподобалася, скільки поза ним. По завершенні поєдинку в Житомирі ледь не весь фокус, 90% післяматчевих коментарів точно, було не про гру, а про суддівство.
— Публічну критику бригади Балакіна розпочав Олександр Денисов, але згодом її підтримав і президент клубу Геннадій Буткевич. Що, на вашу думку, змусило зазвичай виваженого власника «Полісся» вийти в публічну площину з такими претензіями?
— Така поведінка однозначно не личить такому клубу, як «Полісся» та його керівництву. Пояснюється це, як на мене, хворобою росту, скажімо так. Річ у тому, що результати житомирської команди не відповідають рівню амбіцій її власника, тим об’ємом коштів, котрі в неї вливаються… Не солідно всі ці слова звучать, не солідно. Потрібно визнати, що «Полісся» виглядало значно слабше за «Динамо». А тут ще й «криза жанру» від Ротаня в плані тактики — нічого нового, все прогнозовано...
Однак, сама вивіска матчу «Полісся» — «Динамо», його статус центрального поєдинку, повністю себе виправдав, хоч і розчарувала мене житомирська команда своєю грою, бо підсіла функціонально в кінці гри. Після другого пропущеного голу хлопці Руслана Ротаня здалися, команда, таке враження, була емоційно спустошена.
Юні Коробов та Редушко переграли загартованих Назаренка та Гуцуляка, набагато яскравіше зіграли, більший обсяг роботи виконали, цікавіший футбол демонстрували. Ігор Костюк дуже ризикував, довірившись динамівській молоді, ставка була «на тоненького», але вгадав, хлопці повністю виправдали покладені на них сподівання.
— Момент за який найбільше пісочать Балакіна — фол Біловара проти Емерллаху. Передивився його разів з десять зі всіх можливих повторів. Так, це фол, але чи це 100% червона картка?
— Всі, хто уважно дивився матч «Полісся» — «Динамо», то мають пам’ятати, що перед порушенням правил Біловаром, було кілька брудних фолів з боку гравців житомирської команди — Андрієвського і Краснопіра — і арбітр це їм вибачив, не свиснув, карток не дав, а міг і мав всі підстави. Били собі тихцем киян з-за спини й на що вони розраховували? Я не знаю центрального захисника, який себе поважає і не увімкнув би «отвєточку». Якби в цьому матчі грав Попов, а не Біловар і проти нього так брудно грали, то Андрієвський і Краснопір могли б завершити того вечора свою кар’єру на полі, а так… Біловар куди м’якший оборонець за Попова, інтелігентніший, він не грає відверто брудно, а навіть м’яко.
Фол Біловара проти Емерллаху тягнув не на червону, а на рожеву картку. Є таке поняття, хай як би воно кумедно не звучало. Поясню, чому не червона. По-перше, травми супернику динамівець не завдав і не варто перебільшувати й спекулювати: а міг же. По-друге, Крістіан до моменту фолу проти Ліндона грав дуже коректно. Це ж не те що він лупив по ногах суперників весь тайм і на таку поведінку арбітр вже не міг закривати очі.
Щодо Балакіна, то, як на мене, він просто не впорався з емоціями у грі, завищив планку допустимої жорсткості, дозволив гравцям битися на полі без роздавання карток направо-наліво. Не найкращий матч для Миколи, відверто кажучи. Я його знаю особисто, вішати всіх собак на нього точно не варто. Він — дуже професійний арбітр. І найголовніше — рішення Балакіна не вплинули на підсумковий результат. Упередженості в його діях не було. Припускався помилок? Так, але повторюсь, його рішення не вплинули на підсумковий результат. От і все.
— Головний герой «Динамо» у матчі проти «Полісся», автор дубля Матвій Пономаренко, заслужив своєю феєричною й результативною грою навесні на виклик до національної збірної України?
— Пономаренко мені чимось нагадує Сергія Юрана, який вихором увірвався з дубля в головну команду, стрімко перейшов до Бенфіки та феєрив у Португалії. Пономаренко, а не Степанов — справжній український Холанд. Він дуже фізично обдарований молодик, має солідний досвід виступів за юнацько-молодіжні збірні нашої держави, демонструє стрімкий прогрес. Кого, як не Пономаренка викликати до збірної, де є дефіцит форвардів? Матвій заслужив на виклик від Реброва. І що мені ще подобається в динамівці, так це те, що він досить скромний.
— Без синдрому Мілевського?
— Так-так. (Посміхається). Скромний, вихований хлопчина. З ментальністю в нього все добре. Найголовніше, щоб його минали травми, бо Пономаренко габаритний гравець. Футболістам такого профайлу уникнути пошкоджень складно…
— Пономаренко сам собі поставив мету й озвучив її — стати найкращим бомбардиром УПЛ. Вийде в Матвія обійти в перегонах голеадорів — Будківського та Гайдучика?
— Зараз багато хто роззабивався, тому відповісти на це питання однозначно не можу. Розумієш, нині Пономаренко вже на слуху в усіх, це вже не хлопець з дубля «Динамо», який виходить в доданий час гри, тому йому від матчу до матчу буде забивати все важче і важче, бо до нього буде посилена увага з боку захисників команд-суперниць, щільніше опікатимуть. І багато буде залежати від тих, хто «підноситиме йому снаряди», від партнерів, які мають йому якісно асистувати.
— Про центральний матч туру, пристрасті довкола нього й головного героя поговорили. Чи була гра «Полісся» — «Динамо» дійсно найкращою в турі, а не просто центральною?
— Так, матч «Полісся» — «Динамо» — найкращий матч вікенду. В цьому поєдинку було все: емоції, голи, боротьба на полі, поголос після нього, який і досі не стихає.
— Кого назвете найкращим гравцем туру: ката «Полісся» Пономаренка, автора хет-трика із «Зорі» Анджушича чи Супрягу, який вистрілив дублем та ще й асистом відзначився?
— Найкращий гравець туру Пономаренко, бо саме його дубль став вирішальним, подарував перемогу «Динамо» над «Поліссям». Щодо Анджушича, то Неманья, звісно ж молодець, але йому, таке враження, підігравали гравці «Полтави», а Супряга… Та він забиває раз на п’ять років. Нехай почне демонструвати стабільність, немає чого Влада зараз нахвалювати.
— Хто з ваших колег по тренерському цеху заслуговує на визнання, тобто звання найкращого у 19-му турі?
— Ігор Костюк. Однозначно він, бо саме Костюк виграв ключову гру в боротьбі за третє місце в УПЛ, якби кияни програли «Поліссю», то про нагороди вони б могли забути, а так — є шанси дуже хороші і на бронзу, і навіть на срібло.
А найкращою командою туру назву «Динамо». «Біло-сині» навесні виглядають куди сильніше, ніж восени. За 16 днів мали чотири гри й в усіх здобули перемоги, завершивши три поєдинки «на нуль».
Віктор Глухенький
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
