Головний тренер юнацької збірної України Дмитро Михайленко висловився стосовно молодого нападника київського «Динамо» Матвія Пономаренка, який забиває вже у семи матчах поспіль (6 — в чемпіонаті України, 1 — в Лізі конференцій).
Дмитро Михайленко. Фото — uaf.ua— Дмитре Станіславовичу, поділіться вашими емоціями від виступу Матвія Пономаренка в матчі з «Поліссям».
— Мене взагалі дуже тішить те, як він розпочав цю зимово-весняну частину, перші три гри. Його форма, поведінка на полі та ставлення до гри загалом — я дуже задоволений. Мені подобається те, що я бачу від нього.
— Головний тренер «Динамо» Ігор Костюк зазначив, що Пономаренка «не прорвало» — він просто робить те саме, що й на юнацькому рівні, регулярно забиваючи. Чи можна стверджувати, що Матвій остаточно перейшов цей місток між юнацьким та дорослим футболом?
— Великий крок він уже зробив, але варто почекати. Потрібно подивитися, наскільки стабільно він гратиме принаймні до кінця поточного сезону.
— Відомий тренер Олег Федорчук в інтерв’ю «УФ» порівняв стиль гри Пономаренка з екснападником «Динамо» Сергієм Юраном. Чи погоджуєтеся ви з цим? Можливо, маєте власні аналогії?
— Так, ми нещодавно це обговорювали. Я пам’ятаю Юрана — схожість є, він такий же міцний. Але особисто мені Матвій також нагадує Євгена Селезньова. Зокрема, цим відчуттям голу та роботою в завершальній фазі, у штрафному майданчику. Пономаренко дуже чітко все робить, у нього є повадки справжнього майстра. Головна його відмінність — він не випадково забиває голи. У нього справді є висока майстерність.
— Зараз в Україні з’явилося цікаве покоління потужних, високих нападників, серед яких найяскравіші — Артем Степанов і Матвій Пономаренко. Ви працювали з обома. У чому їхня схожість та кардинальна різниця?
— Це сучасний тип нападника, який працює на межі офсайду, постійно пропонує себе і створює багато загрози воротам. Обидва високі та кремезні. Я б не хотів глибоко вдаватися в їхнє порівняння чи шукати відмінності, але вони дійсно схожі за статурою. У нас зараз загалом таке покоління, де багато високих форвардів.
— Як би ви коротко охарактеризували сильні та слабкі сторони Пономаренка? Доводилося чути, що до нього є питання щодо гри в пресингу та роботи на команду.
— Це поширена проблема багатьох гравців атаки в юному віці — у 18−19 років важко вміти однаково добре і пресингувати, і завершувати атаки.
— Тоді що скажете про сильні сторони Пономаренка?
— У Матвія дуже хороша ударна техніка. Він може бити з обох ніг: як на силу, так і по кутах, як-от забив «Епіцентру» (4:1). Його завершення близьке до елітного рівня. Він з будь-яких кутів влучає у площину воріт. Другий гол «Поліссю» — він навіть не дивився на кут, а просто відчув, куди треба бити.
Він пластичний, чудово контролює м’яч у штрафному майданчику, має хорошу розтяжку і може пробивати з будь-яких положень, навіть з льоту. Розуміння гри в нього теж на рівні — знає, куди відкриватися.
Я згоден з Костюком: Матвій — природжений бомбардир, він усе життя забивав по 15 і більше голів за сезон. А ще він вміє опускатися в глибину, техніка дозволяє йому розвертатися з м’ячем, зв’язувати гру та переводити м’яч з флангу на фланг.
— Який характер у Матвія?
— Ось це для мене дуже важливо: Пономаренко украй непоступливий і не любить програвати. Матвій дуже конкурентний, не боїться брати гру на себе і приймає відповідальність.
Наведу приклад. Ми грали зі Швейцарією за вихід на Євро-2024 (U-19). У них була сильна команда з високими, потужними захисниками під два метри. Я звертаю увагу Матвія на одного з них, мовляв, подивись, який сильний і кремезний опонент у тебе. А він відповідає: «Станіславовичу, не переживайте. Я таких на сніданок з’їдаю». Вийшов, забив два голи, і ми виграли 3:0. Хоча Швейцарія у тому відборі дуже мало пропускала.
Матвій надзвичайно впевнений у собі, а це не натренуєш. На полі для нього немає авторитетів, він по-футбольному нахабний. Такі гравці й досягають успіху.
— Журналіст Ігор Циганик зазначав, що Пономаренко — доволі «колючий» хлопець, який може десь і зухвало відповісти. Який Матвій у житті?
— Він нормальна молода людина. Вихований, але здатен постояти за себе, якщо йому щось не подобається. З ним насправді дуже легко працювати тренеру, бо він постійно хоче грати і вигравати. Його легко мотивувати, на полі він віддається на всі 100%.
— Чи бачите ви, наскільки високою є стеля його розвитку? Це може бути елітний рівень?
— Я не хочу вдаватися до термінів «новий Шевченко». Бо Андрій Шевченко та Сергій Ребров — це два особливі випадки. Це два гравці, які дійсно перебували на світовому рівні.
Проте можу сказати, що Матвій має весь потенціал, щоб стати гравцем елітного рівня і поїхати в топ-чемпіонат — це 100%. Ми з ним багато про це говорили: слава прийде несподівано, треба бути готовим і чекати свого шансу. Добре, що Костюк йому довіряє, а Матвій цю довіру виправдовує голами. З голами приходить впевненість. Звісно, йому ще треба працювати і покращувати гру, але потенціал у нього величезний. Ніхто зараз не знає, де його межа.
— Ви розповіли красномовну історію про матч зі Швейцарією. А чи пам’ятаєте ще якусь цікаву чи кумедну ситуацію, пов’язану з Матвієм? Можливо, щось сталося під час молодіжного мундіалю в Чилі?
— Та ні, якихось особливих курйозів не пригадаю. У Чилі Матвій спочатку виходив на заміну. Звісно, він дуже хотів грати в основному складі, і було видно, наскільки сильно він цього прагне. Ми з ним тоді багато розмовляли, пояснювали: «Просто працюй на команду, і твої ігрові хвилини прийдуть». Згодом він почав виходити в основі й дуже нам допоміг.
З ним просто треба вміти розмовляти. Він сам по собі веселий хлопець, хороша людина і чудово почувається в колективі.
— Чи вірите ви, що Матвій зможе стати найкращим бомбардиром чемпіонату цього сезону?
— Легко в це вірю! Він завжди забивав. Попереду ще багато ігор, у нього постійно є моменти. Це не той випадок, коли голи даються важко. Тому мене абсолютно не здивує, якщо саме Пономаренко стане найкращим бомбардиром УПЛ у цьому сезоні.
— І наостанок запитання про ще одного вашого колишнього підопічного — Владислава Супрягу. Слідкували за його останнім матчем за Епіцентр, в якому він двічі забив «Колосу» та ще й оформив асист?
— Ой, я такий радий за нього, чесно! Час від часу ми з ним перетинаємося, тепло спілкуємося. Він забив два якісні голи в хорошому стилі. Мені дуже подобається, коли він щиро посміхається. Сподобалося це його святкування голів. Сподіваюся, що до нього повертається впевненість. Хочеться, щоб він більше забивав і приносив користь українському футболу та збірній.
— Тобто Супрязі весь цей час не вистачало саме психологічної впевненості?
— Та не варто все на ментальний аспект списувати, хоча з цим і були труднощі. Психологія — це величезна частина футболу. Для нього надзвичайно важливі впевненість, забиті голи та довіра. Щоб усе виходило, треба отримувати задоволення від гри. Сподіваюсь, ці два голи додадуть Владу необхідного імпульсу, і він знову почне стабільно загрожувати воротам суперників.
— Можливо, в наступному сезоні якраз Супряга і Пономаренко змагатимуться за першу сходинку бомбардирських перегонів.
— А чому б і ні? Тим паче, що у футболі все можливо, подивимося. А щодо поточного сезону, то, як я вже казав, Пономаренко має всі шанси завершити його зі званням найкращого бомбардира чемпіонату.
Владислав Лютостанський
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
