Український часопис «Футбол. Вiйна» (число 26) присвятив публікацію презентації суперника збірної України по плей-оф ЧС-2026 — збірної Швеції.
У стиках нам могли дістатися Північні Македонія чи Ірландія, а також Румунія, проте 20 листопада 2025-го жереб сформував пару зі Швецією. Негайно звідусіль посунула різна критика: від зневажливого «та шведи погрузли в кризі, їм стовідсотково капець» до занепокоєного «чекайте, там є зв’язка Дьокереш — Ісаак, а ще прийшов Поттер».
Нині надворі — лютий й пора потихеньку збирати каміння. До дня Х — лічені тижні, тому досить доречно промоніторити поточну ситуацію в лавах нашого конкурента. Хоча для повноти картини проведемо й коротенький екскурс в історію — як не крути, той хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.
Словом, «поїхали».
Історія
Сьогоднішня Швеція не вражає, проте, якщо узагальнити, то може похизуватися дійсно багатою історією.
Тріумфальний виступ на літніх ОІ-1948 в Лондоні, де масовий глядач ближче познайомився з Гре-Но-Лі, бронзові медалі ЧС-1950, вирішальна стадія домашнього Мундіалю 1958-го, треті місця на Євро-1992 та ЧС-1994 — це неабиякий привід для гордості.
Дехто десятиліттями сподівається хоча б відібратися на континентальний форум, а тут низка вдалих кваліфікацій та непоганий, вряди-годи претензійний футбол.
Зрештою, немає нічого дивного у наявності досягнень, адже країну на різних етапах представляли реально сильні покоління. Гуннар Грен, Гуннар Нордаль та Нільс Лідгольм уособлювали 1950-ті, Бу Ларссон, Стаффан Таппер та Кент Карлссон творили погоду в 1970-х, а 1990-ті пройшли під прискіпливими поглядами, «приклеєними» до Андерса Лімпара, Рогера Юнга, Мартіна Даліна, Кеннета Андерссона та Генріка Ларссона.
Новітній час не такий успішний, хоча це ще як подивитися. Команда не взяла участь на кількох великих турнірах (ЧС-2010, ЧС-2014, ЧС-2022, Євро-2024), мала кадрові проблеми, або була занадто залежною від Златана Ібрагімовича, але безпосередньо на змаганнях утримувала планку, або навіть перевершувала прогнози.
Наприклад, у 2018-му: Янне Андерссон, тодішній керманич «тре крунур», встановив лідерство в квартеті F, де, зокрема, розташувалися Мексика, Південна Корея та Німеччина. Непальці, реалізований Андреасом Гранквістом з азіатами (1:0), міцна заруба з «манншафт» (1:2) та побиття Мексики (3:0), де дечим підфартило (крім ще одного удару з одинадцятиметрової точки стався автогол) — так і був забезпечений плейоф. У 1/8-й обіграли Швейцарію (1:0), чвертьфінал же ознаменувався неприємними 0:2 з Англією.
Ми ведемо до того, що Швеція знає смак перемог, вміє їх домагатися та після потрясінь неодмінно встає з колін. Це не «кейс» із яким-небудь приреченим карликом (хоча наразі ледь не кожен футбол на підйомі), а самобутня збірна, що нівелювала технічні недоліки власним старанням та цілеспрямованістю.
Безперечно, нині дуже зручно сварити скандинавів: мовляв, пролетіли повз події в Катарі, Німеччина та ризикують не поїхати до США/Мексики/Канади. До запрошення Грема Поттера, про якого «розжуємо» трохи пізніше, колективом верховодив 49-річний Юн-Даль Томассон. Швиденька: «Той-Кого-Не-Слід-Називати» — якщо Волдеморт тероризував Велику Британію та цим сакралізував своє ім’я, то данця прийнято банально ігнорувати через його непопулярність.
З позитивного: саме Томассон виграв першу групу Дивізіону C, завдяки чому «три корони» мають шанси у плейоф. Фахівець розібрався зі Словаччиною, Естонією та Азербайджаном, накопичив 16 залікових балів і попрямував вище.
З негативного: впродовж 18 матчів (9 перемог, 2 нічиї, 7 поразок) Юн-Даль так і не показав чіткого вектору розвитку. Тренер скаржився, що сама федерація хотіла сповідувати «новомодний атакувальний футбол», тому вимушено вдавався до експериментів, що нібито розмили минулий стиль дестабілізувавши команду.
Нам здається, що попередник Поттера трохи лукавить: він і справді здивував прийнятими рішеннями, але тасував футболістів на незручних для них позиціях, що обернулося численними індивідуальними помилками. Даніель Свенссон, що є лівим фулбеком «Боруссії» (Дортмунд), виступав у лавах Швеції і лівим вінгером, і центрхавом — останній аспект неабияк зацікавив журналістів. Як з’ясувалося, хлопець не награвався, а був кинутий Томассоном по факту на амбразуру — це тільки маленький, однак красномовний пазлик, що формує загальну картину.
Водночас ми проти того, щоб таврувати лише одного. Преса тісненько, але проговорила незручну тему з Александером Ісаком: нападник провалив підготовку до сезону-2025/2026, оскільки сварився з «Ньюкаслом» та рвався до «Ліверпуля», тож увесь осінній відрізок відбору його виконанні краще не згадувати. Чи візьмемо Робіна Ольсена, що теж наварив каші зі Словенією та Косово — тобто, Томассон промахнувся стратегічно, але ж він не може вийти на поле сам та принести результат. Чи ми не маємо рації?
Зустрічі з Україною
Статистика свідчить про п’ять поєдинків, три з яких мали приятельський характер — впритул до Євро-2012.
1 червня 2008-го банда, керована Олексієм Михайличенком, навідалася на культову «Росунду» (на секундочку, стадіон прийняв фінал ЧС-1958 за серією зовсім юного Пеле) та оформила 1:0 на свою користь.
Команди обмінялися низкою потенційно небезпечних епізодів, але, на щастя, саме ми відсвяткували перемогу. На 82 хвилині Сергій Назаренко зблизився з карним майданчиком та завдав дальній постріл — воротар Рамі Шабан, котрий не перевіряв заміни Андреаса Ісакссона, не зорієнтувався, як слід, та пропустив м’яч над рукою. Олександр Гливинський, що тоді коментував спаринг, жартома назвав виконавця «смішним».
9 лютого 2011-го — фінал товариського турніру, організованого в Нікосії. Днем раніше Україна впоралася з Румунією (2:2; 4:2 пен.), та от тепер зіткнулася з перепоною у вигляді Гранквіста, Лустіга, Чельстрема, Ельмандера, Ларссона та, звісно, Ібрагімовича.
Небагаточисленна публіка, що зібралася на арені, побачила обмін точними ударами — на 7-й хвилині вищезгаданий Ельмандер
правив сферу повз нашого голкіпера і таким чином забезпечив поки що єдину вікторію своїх у цьому протистоянні.
Це все окей, та головне — це офіційні матчі за Україну. Якщо «товарняки» ще треба відтворити у пам’яті, дещо погуглити та дізнатися, то перипетії на чемпіонатах Європи — ну, це, як то кажуть, базовий мінімум. Домашнє Євро та стартовий тур зі Швецією подарували увесь спектр емоцій — спочатку розпач від пропущеного (та ще й у момент пошкодження Євгена Селіна; куди дивився рефері?), а потім феєричний фурор, викликаний дублем Шевченка. Тоді у місті творилося казна-що — хотілося, щоб нам заздрили, бо ми українці, бути причетним до свята, вірилося, що все попереду та винятково у світлій тональності. І йдеться не тільки про події на полі.
Ну і 29 червня 2021-го, коли автор цього тексту обливався пивом та танцював з дядьками у автентичній придорожній забігайлівці, обліпленій котами. Народу — сила-силенна, всі заряджені: чи то від поглинутих літрів, чи то від напою віри в успіх.
Шевченко, вже у ролі тренера, подолав груповий етап нерівномірно, за що полетів хейт: з боєм поступився Нідерландам (2:3), зі скрипом здолав Північну Македонію (2:1; якби Малиновський не запоров пенальті, то видихнули б значно раніше) та ще раз спасував — у боротьбі з Австрією (0:1). Після цього настала улюблена гра в підрахунки ймовірності не поїхати завчасно додому та 1/8 фіналу: тут Шева вирішив перевести Зінченка на лівий фланг, як це практикувалося в «Манчестер Сіті», та реабілітувався в очах уболівальників (принаймні, до беззубого приниження англійцями).
Фінт з Олександром приніс ще ті плоди — універсал відкрив рахунок; він же здійснив навіс на Артема Довбика, що на 120+1-й остаточно хитнув шальки терезів. Зусиль Еміля Форсберга не вистачило; скандинави намагалися поквитатися і десь аж занадто перестаралися. Маркус Даніельсон так зламав Артема Бєсєдіна, що нападник досі не оговтався. Колишній «динамівець» фізично здоровий, але… щось у ньому тріснуло. Ціною чвертьфіналу ЧЄ.
Тренер
20 жовтня 2025-го Шведський футбольний союз оголосив про призначення Грема Поттера. Менше ніж за місяць до цього 50-річний фахівець попрощався з «Вест Гемом» — залишив «молотобійців» дев’ятнадцятими в АПЛ. Якщо охарактеризувати весь період, то його не назвеш вдалим: 25 матчів, упродовж яких зафіксовано 6 перемог, 5 нічиїх та одразу 14 поразок. Погодьтеся, статистика, якою точно не похвалишся перед друзями в пабі.
Після «Брайтона» кар’єра Поттера дещо втратила свій блиск — звільнення з «Челсі» та, власне, «Вест Гема» за замовчуванням не додали балів привабливості. Водночас ситуацію можна пояснити: в обох лондонських клубах панував управлінський безлад, котрий підірвав роботу та вплинув на результат. Тодд Боелі, навіжено жбурляючи грошима направо та наліво, прагнув бачити прогрес тут і зараз; у «Вест Гемі» з цим скромніше, але теж простежується відірваність від реалій — мовляв, чекайте, ми взагалі-то взяли Кубок Ліги конференцій та готові вилізти на наступний щабель розвитку. Гм, успіхів.
Хай там що, а Швеції плювати на те, які іміджеві збитки поніс Поттер удома. Адже в Скандинавії тренер є новою легендою, тим,
хто підняв «Естерсунд» із четвертого дивізіону та довів до тріумфу в національному Кубку й участі на міжнародній арені.
Гадаємо, читачі пам’ятають Лігу Європи-2017/2018 — там скромний колектив вибив у кваліфікації «Галатасарай», люксембурзьку «Фолу» та ПАОК, а на груповій стадії спромігся забронювати першу позицію. У квартеті опинилися «Атлетік» (Більбао), луганська «Зоря» та «Герта», однак Поттер продемонстрував вправність і вирушив прямісінько на «Арсенал». І нехай двобій у 1/16 фіналу очікувано підсумувався поразкою, але, вибачте, не кожен двічі заб’є «канонірам» (2:4) та ще й візьме максимум на виїзді (2:1).
Тож поки Грем зберігає винятково позитивний імідж на просторах країни, завдяки якій «вистрілив» у середині десятих.
«Моє завдання полягатиме у створенні умов, щоб ми, як команда, виступили на найвищому рівні та вивели Швецію на чемпіонат світу наступного літа», — пояснив коуч після представлення на посаді.
У тому, що Поттер уміє працювати з «матеріалом», немає жодних сумнівів. Тут не треба апелювати до «Челсі», де роздягальня нагадувала банку зі шпротами; спеціаліст знає, як прокачати футболістів, якщо вони самі насамперед цього прагнуть, готові терпіти та вчитися. Безумовно, це вже не та Швеція, прославлена винятково рубаками, але з бажанням реабілітуватися в очах публіки та поїхати на чемпіонат світу. Тому в нас є стійке відчуття, що Грем таки «створить умови» й підтягне команду як у ментальному, так і в тактичному аспектах — гравці втомилися від критики та хочуть почати з чистого аркуша.
15 листопада «Тре крунур» були розбиті Швейцарією (1:4), а через три дні ледь врятувалися від поразки зі Словенією (1:1). Неприємний початок на папері, проте без негативного ефекту на ділі — Швеція вже завалила відбір, мала сподіватися на величезний збіг обставин, тож Поттер присвятив відведений час тому, щоб на власні очі ознайомитися з масштабами катастрофи.
Деякі видання поспішили піднести наставника у невигідному світлі — «а-а-а, покликали бодай щось виправити, а тут фіаско», — втім, така поведінка виглядала абсолютною дурнею на тлі стриманих коментарів загалу. Тут же важливий контекст: напередодні зустрічі зі словенцями на «гірчичниках» висіло одразу дев’ять виконавців, і кожен ризикував пропустити дуель з Україною. В останньому турі жовту картку отримали Бесфорт Зенелі та Герман Юганссон, але ці парубки не перебували під загрозою дискваліфікації; тобто англієць зробив мінімум — пересвідчився у глибині проблем та зберіг склад, від якого відштовхуватиметься безпосередньо у матчі з нами.
Що прикметно, Грем позбавлений тиску. До його персони прикута підвищена увага — чи не найбільша серед усіх іноземців, що керували збірною, — але це радше позитив та віра.
Ось що заявив Понтус Комарк, колишній оборонець Швеції:
«Поттер — наполовину швед. Він говорить шведською, симпатизує, майже один із нас. На сьогодні ми не могли знайти нікого кращого. Скромна людина з гарними ідеями.
Він справді хороший менеджер для того, щоб залучити всіх. Надія є. У газетах пишуть про надію, експерти говорять про надію — всюди надія. Зараз немає жодної реальної різниці між другим місцем у кваліфікації та шляхом до Ліги націй, яка є нашим щасливим квитком. Якщо Поттер виграє і ми поїдемо на ЧС, він сприйматиметься небожителем».
Для закріплення ще раз проговоримо ключову деталь: незважаючи на бета-раунд останніх років, Поттер є доволі цікавим та прагматичним фахівцем, чиї напівавторитарні замашки пасують клубам, спраглим до покращення показників. «Хочете чогось досягнути? О’кей, терпіть та слухняно дотримуйтеся установок».
Так бозна-звідки виріс «Естерсунд», так про себе заявив «Брайтон», так може вчинити й Швеція. Є Дьокереш та Ісак, ще кілька зірок, однак їхній авторитет розбазарений не в тій площині, щоб диктувати умови Поттеру та з ним торгуватися. Повторимося — дуже зручно спускати всіх собак на Томассона, але все одно не вдасться максимально прикрити п’яті точки.
Непросто давати оцінку, враховуючи, що з листопада по березень відсутні матчі, але підозрюємо, що у Грема все під контролем та вимальовується яка-не-яка синергія — жодних тривожних новин зі стану «трьох корон» ми не чули.
Команда
Нинішня Швеція ототожнюється насамперед з Александером Ісаком та Віктором Дьокерешем. Щодо першого виконавця, то є ймовірність повернення до зустрічі з Україною — нагадаємо, в грудневому матчі проти «Тоттенгема» Ісак зламав ногу. Операція пройшла спокійно, а попередні обстеження, підкріплені коментарями Поттера, свідчать про динамічне відновлення. Звісно, так не можна говорити, але ми б не надто хотіли бачити гравця на полі — незважаючи на провальний період, форвард є потужною бойовою одиницею та здатен створити труднощі.
Що стосується Дьокереша, то хлопець продовжує адаптуватися до тонкощів англійського футболу. Не сказати, що все минає гладко — від форварда, придбаного за 67 мільйонів євро, чекають більшого, — але ми виглядатимемо невігласами, якщо проігноруємо клас Віктора. Принаймні, жоден гравець нашої лінії атаки і близько не стоїть поряд.
Відсутність Ісака змусила Томассона вигадувати — форвардом задіяли Ентоні Елангу. Представник «Ньюкасла» звик діяти вінгером, тому доволі посередньо залатав позицію на вістрі — забив Словенії в першому турі (2:2), але в подальшому не надто допоміг.
Коли ж прийшов Поттер, то взагалі видозмінив напад — зі швейцарцями (1:4) випустив Бенжаміна Нюргрена з «Селтіка» (відзначився голом) та Маттіаса Сванберга з «Вольфсбурга». Проти Словенії вдома (1:1) з’явилися Ісак Лідберг із «Дармштадта», що нині виступає у Другій Бундеслізі, та 20-річний Руні Барджі з «Барселони». Наголосимо ще раз: два останні поєдинки Поттер присвятив тому, щоб уберегти основу від непотрібних вилучень та перевірити резерви.
Які, якщо чесно, не дуже припали до снаги — всім зрозуміло, що за затяжної кризи ніхто не ризикуватиме альтернативою й дасть максимум хвилин Дьокерешу та Ісаку.
Плюс Деян Кулусевскі: вінгер-другий нападник не грав майже рік після пошкодження колінної чашечки, однак темпи його відновлення дозволяють припустити повернення в гру вже в перших числах березня. Навряд чи одразу його викличуть у збірну, проте скидати Деяна з рахунків не варто.
Центр півзахисту зазнав двох втрат: послідовно вибули Александер Бернхардссон («Гольштайн» Кіль) та Лукас Бергвалль («Тоттенгем»), який непогано проявив себе у минулій Лізі націй та свіжій кваліфікації ЧС. Обидва — через травму гомілки. Втім, навіть без них лишаються, наприклад, Даніель Свенссон («Боруссія» Дортмунд), Ясін Аярі («Брайтон»), Єспер Челльстрем («Удінезе») та Гуґо Ларссон («Айнтрахт» Франкфурт). Причому Ларссон любить широким фронтом просуватися вглиб поля, особливо під час контратак, та закривати простір — майже «дев’ятка». Аярі натомість добре діє в клубі як руйнівник, причому не стільки за рахунок підкатів, скільки завдяки грамотному вибору позиції.
До слова, підозрюємо, що Свенссон більше не мучитиметься, як це спостерігалося за Томассона, й займе місце на улюбленій лівій бровці, а не в центрі. Навіть без нього є кого залучити: в середній ланці пробувалися Бесфорт Зенелі («Юніон Сент-Жиллуаз»), Кен Сема («Пафос»), Габріель Гудмундссон («Лідс»), Антон Салетрос («Чикаго Файр») та Густав Лундгрен (ГАІС).
Прізвищ достатньо, але тут акцентуємо увагу на двох нюансах: «кількість» не означає «якість» (якщо ростер підживлювався футболістами «Чикаго» та ГАІСа, то на що тоді розраховувати?), плюс мішанину спровокував Томассон. Коуч мусив викручуватися без Деяна Кулусевського, бавився у формації 3-5-2 та 3-4-1-2, що спричинило ще ту плутанину.
Зараз важко сказати на сто відсотків, якою постане Швеція, бо сам Поттер — повторимося — давав хвилини резервістам. Плюс, напевне, от-от повернеться Кулусевський. А це може посприяти відновленню стабільності.
До речі, пам’ятаєте Арбера Зенелі, який уже років десять більш-менш регулярно грає за Косово? Так от, Бесфорт — його молодший на сім років брат і теж вихованець «Ельфсборга». Тільки він не лише вибрав «фактичну» збірну, але ще й має інший профіль: діє переважно в опорній зоні. Має хороший дальній удар, грамотно читає суперника — здебільшого за останню якість його й купили бельгійці, відваливши аж 5,5 млн євро, що для шведського чемпіонату є пристойною сумою.
Ісак Г’єн («Аталанта»), Яльмар Екдаль («Бернлі») та вищезгаданий Гудмундссон формували трійку захисників. З-поміж них виділяється Г’єн, який уже став капітаном збірної попри лише 26 матчів у її складі. Гру шведа ми маємо добре знати по «Аталанті»: добрий контроль м’яча, впевненість у єдиноборствах, незамінний на підстраховці. Екдаль — не є основним навіть у складі команди з однією з найменш надійних оборон в АПЛ — «Бернлі».
Періодично Йон-Даль також залучав Густафа Лагербільке («Брага») та Віктора Ліндельофа («Астон Вілла»). Віктор останнім часом дещо здав — є певні сумніви щодо надійності його гри у повітрі. Інша справа, що в України й подавати як слід нікому… У «Астон Віллі» Ліндельоф — гравець ротації та перший на підміну травматичного Мінґса.
Що стосується флангів, то Поттер за схеми 4-4-2 опустив Свенссона наліво, справа поставив Еміля Гольма («Ювентус»), плюс довірився Емілю Крафту («Ньюкасл Юнайтед») та Карлу Старфельту («Сельта»). Але Крафт травмувався в листопаді й поки ще не відновився, як і Гольм — тому тут дуже важко щось передбачати та аналізувати.
На воротарській позиції — Робін Ольсен («Мальме»), що трохи зіпсував репутацію кричущими помилками, Віктор Юганссон («Сток Сіті») та Крістофер Нордфельдт (АІК).
Власне, Ольсену вже 36, тож на його місце поступово пробують інших кіперів. Поки що найкраще за себе показав Юганссон: стрибучий, добре вибиває м’яч на чужу половину поля під час контратак.
А от Якоб Віделл Зеттерстрем («Дербі Каунті»), який щойно восени зіграв свій перший офіційний матч за збірну, підхопив якийсь вірус — досі не відновився. Тож, напевне, знову запросять Нордфельдта виручити батьківщину.
Крістофер дебютував за «тре крунур» ще у 2011-му (!), після чого довгенько був вічним запасним у заявці: всього 18 матчів, та й то останній — три роки тому. Але він встиг провести п’ять років у «Свонсі», котрі якраз борсалися в Чемпіоншипі — тобто має досвід точнісінько такого ж «брудного» футболу, у який часом грає наша збірна.
Орієнтовний склад, якщо не буде Ісака та Кулусевського:
Юганссон — Свенссон, Лагербільке, Г’єн, Гудмундссон — Еланга, Аярі, Ларссон, Бернгардссон — Дьокереш, Нюгрен.
Орієнтовний склад з Ісаком та Кулусевським:
Юганссон — Свенссон, Лагербільке, Г’єн, Гудмундссон — Еланга, Аярі, Ларссон, Кулусевський — Дьокереш, Ісак.
Дуже важко аналізувати та прогнозувати склад шведів в умовах
в умовах, коли половина ключових гравців травмована або відновлюється після травм (Ісак, Кулусевський, Крафт, Бергвалль, Гольм), а новий тренер має власні думки щодо тактики та кадрового потенціалу команди, які було важко вивчити за двома матчами, що мали статус товариських.
Все ж варто відзначити, що провальні результати шведів у відборі були не випадковими: їхній загальний рівень помітно впав. У ситуації, коли в поганій формі перебували зіркові нападники Дьокереш та Ісак, скандинави перетворювалися на дуже просту команду, яку не вважали для себе складним суперником навіть косовари.
Та й у випадку, коли здорові та готові грати Ісак і Дьокереш, шведам важко організувати для них гідну їхнього рівня підтримку в центрі поля, де відверто не вистачає класних виконавців. З флангами трохи краще — є Еланга, а може стати ще краще з Бергваллем та Кулусевським, але в будь-якому разі Поттеру дісталася дуже розбалансована команда з безліччю кадрових питань і переповненим лазаретом, що в березні може бути на руку збірній України.
Підсумок
Особисто я схиляюся до різниці 60/40 на користь суперника. Поясню: ми чудово розуміємо, на що здатна Україна, але лише намацуємо (та й то не надто впевнено), якою може постати Швеція.
Ситуація трохи нагадує ту, що виникла перед Бельгією у стиках Ліги націй: аудиторія зчитувала логіку Доменіко Тедеско (як не крути, італо-німець та Ребров мірялися силами на Євро-2024), але трохи розгубилася, коли Бельгійська королівська футбольна асоціація прибрала менеджера та представила публіці Руді Гарсію.
17 січня 2025-го Тедеско відправили у відставку, а битва з «червоними дияволами» відбулася наприкінці березня. Тоді дехто переконував себе, що Бельгія — «порожній номер», кризова команда, яку треба прибивати. А далі все обернулося крахом. Аналогії зрозумілі?
Варто було Гарсії звести спалені мости між гравцями — і з’явився пульс. Грем Поттер займається тим самим: у англійця в розпорядженні менше зірок, але вони присутні й добре знають, що робити з м’ячем.
Радимо не чіплятися за матчі зі Швейцарією та Словенією, де Поттер зазнав невдач — цього банально недостатньо, щоб робити далекі висновки. На відміну від Томассона коуч двічі використав схему 4-4-2 (уперше з вересня 2024-го команда відійшла від тактики з трьома центральними захисниками), але це дрібниця порівняно з тим, що може ховатися за кулісами.
Є Україна, яка часто видає два різні за темпом та стратегічним підходом тайми (щоправда, Ребров трохи відступив від догм — і це допомогло йому в матчі з Ісландією), а поряд — розлючена Швеція. На поверхні лежать знайомі нам футболісти, є тренер з ім’ям та стилем, але решта… Чомусь є відчуття, що «три корони» здивують і можуть шокувати.
З іншого боку, не посипаємо голову попелом — у нас є непоганий бекґраунд, бажання, уміння підкласти свиню фавориту та стрибнути вище за нібито встановлену планку.
Павло Кушнерук за підтримки Сергія Бабарики та Сергія Машковського
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
