Колишній директор «Дніпра» Андрій Стеценко висловився про суддівські скандали в Україні. Він оцінив роботу УАФ з рефері та порівняв її з попередніми скандалами.
Андрій Стеценко— Як ви сприймаєте новини щодо незадоволення суддівством в чемпіонаті України?
— Для мене нічого дивного немає. Це вже стара заїжджена тема, яка була споконвіку і ніколи не закінчиться. Була, є і буде. Команди, які чогось хочуть досягти й не можуть цього зробити, завжди будуть нарікати на суддівство. Якщо команди ставлять перед собою якісь завдання і щось у них не виходить, обов’язково однією з причин для них буде упереджене суддівство.
— Хто в першу чергу використовує цей аргумент? Тренери, директори?
— Це може йти від кого завгодно, навіть від вболівальників. Вони сидять і бачать якісь суддівські помилки, які здаються їм упередженими. Чудово пам’ятаю, коли я працював у «Дніпрі», вболівальники хором на весь стадіон скандували нецензурні вирази на адресу арбітрів. І все ж найбільше цим страждають тренери. Зазвичай вони пояснюють свої невдачі необ’єктивним суддівством.
— На вашу думку, яка зараз ситуація з арбітражем в чемпіонаті України?
— На мій погляд, на даному етапі український арбітраж зараз трішки покращився. Я це можу аргументувати хоча б тим, що деякі українські арбітри нарешті почали залучатися до матчів на європейській арені. В мій час вони про це навіть мріяти не могли. В УЄФА ж не дурні сидять. Вони бачать і розуміють, що, судячи з усього, рівень українських арбітрів підвищився.
Нехай там не топові матчі Ліги чемпіонів, але хоча б за щось уже зачепилися. Як воно буде за рік чи два — ніхто не знає. Але зараз я бачу, що є чимало молодих кваліфікованих арбітрів, які досить грамотно розбираються в темі.
— Ви ще не застали систему VAR. Цей інструмент покращив арбітраж чемпіонату України?
— Я вважаю, однозначно покращив. У суддів стало менше можливостей впливати на результат матчу, особливо за допомогою таких дій, як призначення пенальті або визначення офсайду. Я так розумію, що в майбутньому VAR буде розвиватися, там ще якісь додаткові нововведення будуть.
Звичайно, є ось ці випадки, коли люди на VAR намагаються свою думку нав’язати головному арбітру і вплинути якимось чином на результат. Це, звичайно, трішки засмучує. На мій погляд, суддя в полі ще якось може десь помилитися, нехай навіть ненавмисно, у зв’язку з динамікою гри. Але ті, хто сидить на VAR, вони 20 разів дивляться цей повтор і не бачать очевидне. Для мене це взагалі незрозуміло й одразу з’являються думки про якийсь корупційний складник.
— Якщо перенестися в роки існування «Дніпра», чого вам тоді бракувало у взаємодії з комітетом арбітрів?
— Та нічого так особливо не бракувало. Просто періодично, коли ми намагалися боротися за високі місця, нас трішки ставили на місце за допомогою тих же арбітрів. А так у мене ніяких образ чи скандалів із суддями не було. Ніколи ми не доходили до якихось образ, з усіма були досить рівні стосунки. Просто не знаю, які там підводні течії впливали на їхній арбітраж, але прецедентів було багато. Часу не вистачить все пригадати, та й з пам’яті стерлося вже.
— Ви бачите зі сторони, як комітет арбітрів публікує аудіозаписи перемовин суддів. Рішення арбітрів пояснює Нікола Ріццолі — людина, яка судила фінал чемпіонату світу і фінал Ліги чемпіонів, а тепер працює на високій посаді у КОНКАКАФ. Це йде на користь арбітражу?
— Я вважаю, що пояснення від Ріццолі — це добре. В багатьох провідних європейських чемпіонатах суддя одразу після перегляду VAR пояснює всім, чому прийняв таке рішення. Всім відразу стає зрозуміло, тобто це абсолютно нормально.
А що стосується внутрішніх переговорів між арбітрами, які сидять на VAR, то ось тут би я подумав, чи варто це оприлюднювати. Це ніби-то внутрішня справа. Це як судове розслідування йде. Його ж подробиці на публіку не оголошують, тільки результат. Я можу помилятися, але мені здається, що це оприлюднювати зайве. Це моя думка.
— А що скажете про детектор брехні? Є у вас довіра до цього інструменту?
— Мені складно відповісти на це питання, тому що я не дуже розумію, як це працює. В мій час подібного роду речей не було: ні VAR, ні поліграфа. Вірили на слово. Ось тому мені складно оцінити. Але якщо це дійсно працює цивілізовано і нікого ще не викрили, то, мабуть, у нас арбітри ідеальні. Або цей поліграф працює якось не так.
— Вам би було приємніше, якби у ваш час ці речі були залучені?
— Якби це було в ті часи, коли я працював у футболі, то була б можливість вимагати від арбітрів більш об’єктивного арбітражу. Якщо дійсно цей поліграф працює, плюс цей VAR, то можна було якось їх закликати до порядку. Тому що якщо ти дивишся 20 разів той чи інший момент, а потім приймаєш незрозуміле нікому рішення, то одразу спадає на думку, що ти це робиш не просто так. В мій час це все проходило на рівні «а я так бачив». Чому ти прийняв таке рішення, як ти там бачив? Неможливо було отримати об’єктивну оцінку. А тут більше важелів впливу. Це, звичайно, сприяє більш об’єктивному суддівству.
— Складається парадоксальна ситуація, що всі ці речі запроваджують для відкритості, але клуби все одно незадоволені та вимагають ще більше відкритості. В Іспанії, Італії чи Англії не публікують такі перемовини. Куди ще більше відкритості?
— Ну тоді нехай ті, хто претензії пред’являє, самі беруть свисток і судять. А потім розповідають, чому вони приймають ті чи інші рішення. Куди вже відкритіше, якщо навіть внутрішні переговори між арбітрами публікуються? Може тоді після кожного матчу примусово на сповідь відправляти? Це вже може дійти до маразму.
Я не заперечую можливу наявність корупційного складника і зараз, і в мої часи. Але доводити до маразму… Це все ж таки гра й арбітри — живі люди. Не треба їх настільки знищувати, щоб вони боялися працювати. Вони тоді перестануть пам’ятати, як їх звати. Навіщо доводити до такого?
— Якщо вже шукати корупцію, то це ж мають бути не тільки ті, хто беруть, але й ті, хто дають.
— У мій час ми завжди про це говорили на зустрічах президентів, директорів клубу. Якщо ми вже зібралися і звинувачуємо суддів у тому, що вони беруть гроші, так ці ж гроші їм хтось дає! Давайте, може, перестанемо давати? Всі покивали, сказали «так, не будемо давати» і на наступний тур починається знову. Вже видно, що той чи інший товариш не дотримується того, про що домовилися.
— Тобто це незадоволення арбітрами — це недовіра клубів один до одного?
— Звичайно, це найголовніше. Цієї довіри ніде немає. Подивіться, які розбірки йдуть в європейських футбольних чемпіонатах. В Іспанії «Атлетіко» незадоволений «Барселоною», «Барселона» незадоволена «Реалом», «Реал» незадоволений «Атлетіко» і так далі. Завжди так було, своя сорочка ближче до тіла. Кожен відстоює свої інтереси й буде звинувачувати своїх конкурентів у всіх смертних гріхах. На це навіть увагу звертати не треба.
— Гучне незадоволення суддівством йде від «Полісся». Чому саме від житомирського клубу?
— Мені складно говорити, чи це йде саме від «Полісся». Там багато хто обурений суддівством. Але це завжди було, є і буде. У нас український чемпіонат дуже специфічний. Є два великих клуби — «Динамо» та «Шахтар». Вони між собою все життя боролися за чемпіонське звання. Це дає їм преференції з погляду Ліги чемпіонів і так далі. І вони дуже ревно ставилися до того, коли виникала так звана третя сила і намагалася вклинитися в їхнє протистояння. Мова йде про той же «Металіст», коли там працював Маркевич. Мова про наш «Дніпро».
А зараз, швидше за все, такою третьою силою, яка демонструє амбіції та хоче боротися за найвищі місця, є «Полісся». І якщо їм це не вдається, то вони намагаються створити ажіотаж навколо суддівського корпусу. Ну а до чого їм апелювати, якщо у них футболіст не може забити з п’яти метрів у порожні ворота? Вони ж не будуть говорити, що раз він не забиває, то нам Ліга чемпіонів не потрібна. Ось вони шукають проблему в суддівському корпусі.
Це було, є і буде завжди. А якщо завтра, припустимо, не буде «Полісся» або вони на другі ролі відійдуть, то з’явиться «Металіст 1925» чи «Карпати». Це багаторічна традиція українського футболу — не заважати «Шахтарю» і «Динамо» розігрувати між собою головні «вершки» українського чемпіонату.
— Коли «Дніпро» та «Металіст» намагалися кинути виклик грандам, то «Шахтар» і «Динамо» намагалися підкріпити себе з медійного боку. У киян був «Профутбол», у «Шахтаря» — цілий канал був «Футбол». Це допомагало формувати суспільну думку, що все добре і ніхто «Дніпро» і «Металіст» не засуджує?
— Звичайно, «Шахтар» на своєму каналі «Футбол» весь час прибивав київське «Динамо». Якщо «Динамо» вигравало якісь матчі незаслужено з погляду «гірників», це завжди викликало шквал обурення на каналі «Футбол». У «Динамо» був свій якийсь канал. Вони таку ж політику вели щодо «Шахтаря». Це глобальне протистояння українського футболу — «Шахтар» проти «Динамо» Київ. Їхня задача була проста — стати чемпіоном та потрапити до Ліги чемпіонів. І вони будь-якими способами розв’язували це питання.
— А у каналу «Футбол» була частка в успіхах «Шахтаря»?
— Ні, звісно. Хіба якась зовсім мізерна частка. Як може спортивний канал впливати на успіхи на футбольному полі? «Шахтар» завжди вів грамотну трансферну політику. У нього були хороші дорогі футболісти. Коли вони виграли Кубок УЄФА, там же склад зірковий був. Ну як може канал «Футбол», який би він там прошахтарським не був, вплинути на те, що «Шахтар» став володарем Кубка УЄФА? Це навіть дещо смішно.
— Якщо підсумовувати, то у чому треба додавати якомусь клубу, щоб нав’язати конкуренцію «Шахтарю» та «Динамо» і виграти чемпіонат?
— По-перше, кошти потрібні. Я не знаю, які зараз фінансові можливості у керівництва «Динамо», «Шахтаря» чи того ж «Полісся». Я бачу, що у «Динамо» школа добре працює. Можливо, вони зараз не можуть купувати якихось супердорогих іноземців. Але принаймні завдяки своїй академії вони досить непоганий склад формують. «Шахтар», як і раніше, робить ставку на бразильців.
«Полісся», я так розумію, свого шляху ще не обрало. Вони ніби й іноземців запрошують, і більш-менш знакових українських футболістів. Але поки у них все одно щось не виходить. Значить, треба пройти якийсь шлях, набити ґуль, прийти до якоїсь своєї лінії й дотримуватися її. Можливо, це дасть результат. Питання тільки, чи вистачить терпіння у керівників клубу.
«Шахтар» до свого успіху йшов довго, адже «Динамо» було гегемоном, а донеччани звичайним середняком. Але вони обрали свій шлях, йшли досить довгий час і досягли того, чого досягли. Тобто якщо те ж «Полісся» хоче подібного роду результатів, треба просто набратися терпіння і тримати свою лінію. У когось підгледіли, щось вивчили, десь підфарбували. Це все не так просто, на це потрібен час.
— Після незадоволення «Полісся» та інших клубів президент УАФ Андрій Шевченко призначив зустріч президентам клубів. Що можуть клуби запропонувати щодо покращення арбітражу?
— В мій час теж багато разів ми там збиралися. Завжди це закінчувалося просто нічим. Посиділи, поговорили, розійшлися. Обговорили проблему, ніяк її не вирішили й проблема залишилася. На мою думку, ні до чого ця зустріч не призведе і цього разу.
Анатолій Дерека
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
