Помічник наставника «Полісся» Сергій Кравченко розповів, які тренери сприяли його професійному становленню.
Сергій Кравченко— Я можу відмітити всіх, хто зі мною працював. Першим точно назву свого батька. Він ніколи не був моїм професійним тренером, але він — мій персональний тренер. Коли я ще був маленьким, він завжди мені підказував. За весь час моєї кар’єри батько мені постійно щось підказував. Ми можемо його поставити на перше місце.
Починав я свою професійну кар’єру у «Шахтарі». Там працював під керівництвом Федоренка та Яровенка — цей період роботи був у «Шахтарі-2» та третій команді «гірників».
Павлов, Носов, Момот, Гошкодеря — період «Ворскли». Дуже класний період, коли я тільки почав грати. Носов в мене повірив. Момот і Гошкодеря — класні тренери, які в мене повірили і довіряли мені. Це був крутий період.
Павлов — один із найкращих тренерів в нашу епоху, хороший досвід. Це наша тренерська велич. Саме за часів Миколи Павлова мене вперше викликали до національної збірної України. Те, як він поводить себе, як підтримує, як знаходить правильні слова — це найкращий тренер в плані психології, з яким я працював.
У національній збірній я працював з Олексієм Михайличенком — він мене викликав до розташування національної команди. Йому подяка. Я грав під його керівництвом. Михайло Фоменко, Олег Блохін — я вдячний і їм, але можу сказати, що це «стара школа», своєрідний old school.
В «Динамо» я працював під керівництвом Газзаєва та Сьоміна. Не будемо зараз говорити, якої вони національності, але Юрій Сьомін — мені подобався як тренер. Спокійний, розсудливий. Мені подобалось, як він бачив гру. Про Газзаєва не можу сказати те саме. Пропустимо цей момент.
У «Дніпрі» був Безсонов, який мене і запросив до команди. Декілька матчів вдалося попрацювати під керівництвом Тищенка — класний тренер та людина. Він — легенда «Дніпра». Потім його змінив Рамос. На той момент, це — європейський топ-тренер. Саме з ним ми почали інакше дивитися на футбол. На тактичні, функціональні аспекти, на харчування, на підготовку — це європейський рівень. Там можу виділити не тільки Рамоса, а виділю навіть його тренерський штаб.
Я був у Кварцяного в «Волині» — це специфічний тренер, але він мені довіряв, я грав — це теж досвід. Мирон Маркевич — еліта нашого тренерського цеху, можу відмітити і його.
Дмитро Михайленко, ось не знаю, чому так, можливо тому, що я став старшим, але... Михайленка я стовідсотково можу назвати одним із йкращих у своїй кар’єрі. Звісно, ми багато спілкувались, зрозуміли, що десь маємо схоже бачення футболу. Його точно можу відмітити. Потім був Йовічевіч... Вважаю його гарним тренером, але не багато з ним попрацював. Він мене й прибрав з «Дніпра-1», але це не заважає мені його відмітити — дуже непоганий тренер.
Ще хочу відзначити Луїджі Ночентіні, який був у тренерському штабі Дмитра Михайленка десь півроку. Він працював у тренерському штабі Саррі в «Наполі». Я хочу відзначити саме його. Це інше бачення. Це — топ-рівень. По організації гри в обороні, в атаці, по деталях, які він підкреслював. Це просто топ-тренер.
Ми тоді багато спілкувалися з Ночентіні в ті часи. Він італієць, а я досить добре спілкуюсь італійською. Ми разом проводили дуже багато часу. На той момент, моєю найулюбленішою командою був «Наполі», який очолював Саррі, а тут ще й приїхав помічник із його штабу. Це був джек-пот, просто немов якась мрія. Плюс до всього він ще й класний чудак. Ми досі товаришуємо та спілкуємось. Італійці просто помішані на тактиці. Те, що я взяв від нього... Думаю, найбільше в тактичному плані мені дав саме він.
Коли я прийшов до «Чорноморця», тренером був Сергій Ковалець, але він був десь тиждень, а потім призначили тренером Антонова. Під його керівництвом «Чорноморець» вийшов в УПЛ. Це цікавий етап. Ми з ним вже багато років друзі, ми багато радились, спілкувалися та працювали разом — це цікавий досвід. Він був тренером, а я — гравцем. Було прикольно!
Далі — Григорчук! Теж саме, можу сказати, що він бачить і ставить дуже непоганий футбол. Мені подобалось, як він працював у «Чорноморці». Я не можу сказати, що багато з ним працював, але мені подобалось. Його агресивний, домінуючий та сміливий футбол — мені це подобалось.
У мене своє бачення футболу, але кожен із тренерів мені щось дав. Якийсь тренер показав мені, як не треба себе поводити, якийсь показав якісь психологічні моменти, хтось — тактичні. Найбільше дав мені саме цей італієць. Він працював у «Дніпрі», у «Дженоа», у «Емполі», також працював у збірній України із Андрієм Шевченком. Зараз він працює в «Базелі». Ми спілкуємось, але у мене завжди було своє бачення футболу. Я можу сміливо поставити його не перше місце, а на друге — Михайленка. Потім вже всі інші, але я поважаю кожного тренера, з яким працював, — цитує Кравченка Спорт.ua.
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
