Відомий український тренер Віталій Кварцяний — про відставку Сергія Реброва з посади головного тренера збірної України та його потенційних наступників.
— Віталію Володимировичу, що ви скажете про відставку Сергія Реброва?
— Робота наставника завжди залежить від результату. Тим не менш, я вважаю, що Ребров серйозний тренер. За час діяльності біля керма національної команди цей фахівець випробував багато футболістів, довіряв молоді, робив експерименти. Праця наставника збірної дуже складна, у нього немає часу на підготовку, як у клубного тренера. Звісно, нас мучить результат, але я вважаю, що Сергій Станіславович багато зробив для розвитку українського футболу.
— На чолі збірної ви бачите українського чи іноземного фахівця?
— Лише українського й авторитетного. Закордонний фахівець має бути сильним психологом і пропустити через себе всі ситуації, які відбуваються в українському футболі під час війни. Вітчизняний наставник краще адаптований до нинішніх реалій, він більше знатиме можливості гравців і їхню психіку.
Іноземцеві знадобиться час на адаптацію, а за негативного результату завжди знайдеться причина невдач. Український тренер має мало можливостей для побудови тієї команди, яку він би хотів бачити. Той самий Ребров, упевнений, хотів створити більш зіграний і більш агресивний колектив, але часу, знову ж таки, з огляду на наші реалії, для цього було мало.
Футболістів дуже добре потрібно вивчити. Ззовні здається, що в нас сильні гравці, а на полі часто трапляється так, що можливості переоцінені. Зараз триває адаптація такого молодого форварда, як Матвій Пономаренко, думаю, скоро й Олександр Піщур з’явиться, можливо, Артем Степанов. А ще є Роман Яремчук, Владислав Ванат, Артем Довбик. Тому в лінії атаки може бути дуже сильна конкуренція. І про все це іноземцеві потрібно буде розповідати, а на це потрібен час. Наш тренер краще знає можливості цих гравців. Час підтискає, уже у вересні старт Ліги націй, де нас чекають сильні суперники в особі Угорщини, Грузії та Північної Ірландії.
— Якби питання з головним тренером для збірної залежало від вашого рішення. Хто став би цим фахівцем?
— У пресі вже багато на цю тему писали. Серед головних претендентів я б назвав Мирона Маркевича та Олега Лужного. Русланові Ротаню ще, напевно, зарано, як сказав Йожеф Сабо. (Усміхається). Але наставник «Полісся» — сильний педагог, щоправда, останнім часом він почав надто емоційно реагувати на те, що відбувається під час гри. Втім, тренерська перспектива в нього має бути хорошою.
Що стосується Мирона Богдановича, то це справжній патріот своєї країни, який на 100% душею і тілом за національну команду. Я впевнений, що резерв у нього є. Ця людина розбирається у футболі. Він говорить мало, але багато робить. У цього фахівця за плечима дуже великий досвід, що в нинішній ситуації дуже важливо.
До речі, Олег Федорчук, який свого часу грав у мене у «Волині», якось сказав, що Лужний не готовий до цього виклику. Однак я вважаю, що Олег як ніхто інший готовий до цієї роботи. У футболі він знає все. Будучи футболістом, Лужний чотири роки грав під керівництвом Арсена Венгера, виступав в одній команді з гравцями збірної Англії та інших країн. Лужний має авторитет, він чесний, принциповий і завжди вимагає від футболістів дисципліни на футбольному полі. І нехай Федорчук забере свої слова назад, а то я на нього образжуся.
Лужний і в «Динамо» мав стати головним тренером, але йому віддали перевагу Сьоміну, потім Газзаєву, знову Сьоміну, а з Олегом повелися некоректно. Загалом цей фахівець знає у футболі всі нюанси. Недарма він 10 років відіграв у «Динамо» і на своєму шляху бачив усе.
Тому як претендентів на посаду головного тренера збірної України я в один ряд ставлю Мирона Маркевича та Олега Лужного.
Сергій Бойченко
В памяти сразу всплывает тренерский штаб сборной СССР на чемпионате мира 1982 года: К. Бесков как бы против В. Лобановского. А между ними - философски глядевший вдаль Н. Ахалкаци :). Там, кстати, присутствовал и Г. Логофет - в качестве специалиста по силовой борьбе и еще кто-то пятый (уже не помню).
Что из этого вышло, хорошо известно. Правда, были и объективные причины: травма Леонида Буряка и отказ Давида Кипиани от продолжения футбольной карьеры.
В той сборной были игроки, соответствовавшие уровню эпохи в целом. Сегодня они тоже имеются, но проблема в "далеко ушедшем вперед".
І "знайшов" і поставив ...також (незалежно від дати народження) Понлмаренка у центр захисту , замість Ілюхи ...в якого "прогнозований" занепад.
Хто вони..?
Рекламувати лавочників кротів - це нормально?
Що, окрім Шахтару, Полісся та інколи Динамо більше гравців не існує?
Чи завжди наші легіонери кращі за виконавців із УПЛ?
Пам'ятаю Лужного в.о. в Динамо і надіюсь на нього.
А ще не забував би про Михайленко із юнацької збірної у ролі помічника чи головного.
Ну если играть в Испании в падель то действительно на футбол времени нет .