Реєстрація, після якої ви зможете:

Писати коментарі
і повідомлення, а також вести блог

Ставити прогнози
та вигравати

Бути членом
фан-зони

Зареєструватися Це займе 30 секунд, ми перевіряли
Вхід

Віктор Хлус: «Матч «Буковини» і «Динамо» був по-справжньому цікавим і видовищним»

2026-04-23 20:51 Колишній нападник «біло-блакитних» Віктор Хлус — один з тих фахівців, хто не тільки встиг пограти у ... Віктор Хлус: «Матч «Буковини» і «Динамо» був по-справжньому цікавим і видовищним»

Колишній нападник «біло-блакитних» Віктор Хлус — один з тих фахівців, хто не тільки встиг пограти у складі обох суперників по першому півфіналу Кубка України — «Буковині» і «Динамо», а й робив це досить успішно.

Віктор Хлус

— Свого часу я потрапив у «Буковину» завдяки відомому тренеру Івану Терлецькому, який був помічником у тодішнього старшого тренера чернівчан Абрама Лермана. Саме він порадив йому мою кандидатуру у 1979-му. Однак при Лермані не зіграв жодної гри, адже коли я з’явився у команді, він хворів місяців два-три, а у перший день квітня його не стало. Керувати командою став Терлецький, якого у розпал чемпіонату змінив Борис Рассихін — під їхньою орудою я і грав у нападі.

Завдяки зросту багато забивав, що для дебютного сезону на майстрівському рівні було успіхом. Пригадую, як зігравши один чи два матчі у складі «Буковини», за мною приїхав представник московського «Торпедо». Але Терлецький, який був наближений до київського «Динамо», почав мене приховувати. Робив він це так: перестав ставити у стартовий склад. От приїздить стежити за мною той чи інший селекціонер з команди вищої ліги, а Іван Іванович мене не ставить на гру. Рахунок тривалий час тримається 0:0, а хвилин за тридцять-сорок до кінця матчу він мене випускає на поле і я забиваю м’яч-другий. І все ж згодом я опинився у вищій лізі — у київському «Динамо».

У червні місяці, коли «Буковина» грала у Нікополі, після фінального свистка до мене прямо на зеленому газоні підійшов тренер-селекціонер «Динамо» Анатолій Сучков. Я спітнілий у футболці та трусах ходив з ним по центру поля хвилин десять, почувши від нього: «Тебе хочуть бачити у київському «Динамо». Коли ж сезон-1979 завершився, я разом з начальником команди «Буковина» потягом вирушили до Києва, де я мав зустрітись із Валерієм Лобановським. Тоді як було: партія сказала — і мене повинні були доставити до місця призначення (посміхається).

Щоправда, начальник команди в купе на шляху до столиці переконував: «Ти там сильно себе не показуй — все одно у тебе шансів грати у "Динамо» немає. А у Чернівцях ми тобі квартиру дамо, зарплату піднімемо» — і тому подібне. Все це я вислухав, а приїхавши в «Динамо», на другий чи третій день звідти утік. Поїхав назад у Чернівці.

У якійсь мірі від переходу мене зупинили обіцянки. Адже ще перед моїм візитом до української столиці у «Буковині» мені наобіцяли багато чого: зокрема, показали двокімнатну квартиру. Однак я потім все ж зрозумів, що потрібно зупинитись на варіанті з «Динамо». Адже далеко не всіх до цього славетного клубу запрошують. Тож після завершення сезону у другій лізі подався до Києва вдруге. Цього разу вже сам. Адже відчував свою провину.

Якою була зустріч із Валерій Лобановським?

— Заходжу на стадіон «Динамо», а назустріч йде Лобановський. А я якраз до нього йшов. Цікава така картина вийшла: пацан з Чернівців приїхав і стоїть перед тренером. Тоді контрактів не існувало, достатньо було написати заяву. Що я і зробив: «Я, Віктор Хлус, прошу зарахувати мене у футбольний клуб «Динамо» (Київ)».

Після цього поїхав на базу у Конча-Заспу, де мені видали форму тощо. Тоді не було так, як зараз, коли у клубі тебе забезпечують повним комплектом екіпірування — від шкарпеток до великої сумки. Дали спортивний костюм не першої свіжості, бутси — і все.

Як склалась ваша динамівська кар’єра?

— У 1980-му я відіграв за динамівський дубль, а починаючи з 1981-го регулярно грав в головній команді. Загалом я провів у «Динамо» п’ять з половиною сезонів, під час яких вдалося вибороти медалі із золота та срібла, стати володарем Кубка СРСР та Кубка сезону. Гарні були часи.

У вівторок українські вболівальники з інтересом спостерігали за перипетіями кубкового півфіналу, у якому «Динамо» взяло гору над «Буковиною» 3:0. Що скажете про цей матч?

— Гра мені сподобалась. Матч завершився так, як усі й очікували. «Динамо» (Київ) дійсно є «Динамо» (Київ) — воно і здобуло заслужену перемогу. Результат цього поєдинку для динамівців хороший, адже є тепер шанс у фіналі поборотись за почесний трофей. Що ж стосується «Буковини», то перше, про що я хотів би сказати, так це про епізод, який мені не сподобався. Той, який передував першому голу.

Маю на увазі ситуацію з гравцем чернівецької команди Андрієм Буськом. Це більше вина «Буковини», ніж «Динамо». Адже під час атаки на ворота Руслана Нещерета м’яч був у буковинців і у той момент, коли Бусько опустився на газон, вони могли вибити його за межі поля. Однак цього не було зроблено: чи через самовпевненість у собі, чи ще з якоїсь іншої причини — не зрозуміло.

Як оцінюєте дії команди Сергія Шищенка в ігровому плані?

— Перш за все, хотів би привітати футбольний клуб «Буковина» з виходом до Прем’єр-ліги. Якщо ж говорити про гру, то в цілому чернівецька команда мені сподобалась. Вона мала гарний вигляд. У її складі є кілька гравців, яких варто виокремити. Однак разом з тим мені здається, що чернівчанам ще потрібно трохи попрацювати над тим, щоб укомплектуватися кваліфікованими футболістами.

Адже не хотілося б їх бачити на місці команд, які нині опинились внизу у турнірній таблиці Прем’єр-ліги — «Полтави» та «Олександрії». Якщо для першої ліги «Буковина» нині є сильною командою, то для Прем’єр-ліги потужності їй не вистачає. Не знаю, як там на рахунок стадіону «Буковини» — готовий він до прийому матчів еліти чи не готовий. Як і невідомо, будуть підопічні Сергія Шищенка грати вдома чи на арені іншого міста.

Сподіваюсь, що стадіон все ж встигнуть вчасно підготувати, адже час для цього ще є. Особисто для мене, як колишнього гравця «Буковини», дуже важливо, щоб команда не просто увійшла до Прем’єр-ліги, а закріпилась в ній. Не так, як одеський «Чорноморець»: то вийшов, то зайшов, і знову — то вийшов, то зайшов. Якщо немає фінансових можливостей, то для чого лізти туди, де ти не здатен битися на рівних?

Вже не вперше тернопільський стадіон імені Романа Шухевича приймає матчі такого рівня. Як гадаєте, футбольне свято у «файному місті» вдалося?

— Мені сподобалось, що на цьому поєдинку було багато глядачів і була справжня футбольна атмосфера. Нарешті всі ми побачили, що футбол може бути по-справжньому цікавим і видовищним.

В’ячеслав Кульчицький

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости

23.04.2026, 20:51
RSS
Новини
Loading...
Пополнение счета
1
Сумма к оплате (грн):
=
(шурики)
2
Закрыть
Підтвердження віку
21+
На сайті Dynamo.kiev.ua може розміщуватися реклама азартних ігор. Продовжуючи користуватися сайтом, ви підтверджуєте, що вам виповнився 21 рік.